Перейти до вмісту

Апостолове (станція)

Координати: 47°39′34″ пн. ш. 33°41′26″ сх. д. / 47.65944° пн. ш. 33.69056° сх. д. / 47.65944; 33.69056
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Апостолове (значення).
Станція Апостолове

Нижньодніпровськ-Вузол — Апостолове
Кривий Ріг-Головний — Запоріжжя II
Апостолове — Снігурівка
Апостолове — Зелене Поле
Придніпровська залізниця
Криворізька дирекція
м. Апостолове

Вокзал станції Апостолове
Вокзал станції Апостолове
47°39′34″ пн. ш. 33°41′26″ сх. д. / 47.65944° пн. ш. 33.69056° сх. д. / 47.65944; 33.69056
Рік відкриття 1904 (122 роки)
Тип вузлова
Колій 17
Платформ 2
Тип платформ(и) бічна та острівна
Форма платформи прямі
Вулиця Привокзальна площа, Привокзальна, Локомотивна
Відстань до Києва, км 529
Відстань до ст. Дніпро-Лоцманська, км 160
Відстань до Кривого Рогу-Головного, км 39
Код станції 466603 ?
Код «Експрес-3» 2210830 ?
Послуги Залізнична станція Квиткова каса Довідкове бюроОформлення багажу Камера схову
Супутні послуги Автобус Таксі Кафе Таксофон
Мапа
Апостолове. Карта розташування: Дніпропетровська область
Апостолове
Апостолове
Апостолове на Вікісховищі

Апо́столове — вузлова залізнична станція Криворізької дирекції Придніпровської залізниці на перетині двох магістральних залізничних ліній (Мерефа — Херсон (на 366 км магістралі): Апостолове — Нижньодніпровськ-Вузол, Апостолове — Снігурівка / Херсон та магістралі Кривий Ріг — Волноваха (на 39 км магістралі), з відгалуженням Апостолове — Зелене Поле), що сполучають Кривий Ріг з Дніпром, Запоріжжям, Херсоном та Миколаєвом. Розташована в однойменному місті Криворізького району Дніпропетровської області.

На вокзалі станції є зал чекання, каси продажу квитків приміського та далекого сполучення, камери схову, багажне відділення[1].

Історія

[ред. | ред. код]

За легендою станція Апостолове отримала свою назву за бажанням Михайла Муравйова-Апостола, з роду Муравйових-Апостолів — Муравйови-Апостоли, на честь його пращура, українського військового та політичного діяча Данили Апостола, Гетьмана Війська Запорозького Данило Апостол.

Розвиток економіки регіону, зокрема велике зростання виробництва товарного збіжжя, а також розробка залізорудних родовищ Криворізького басейну вимагали розширення мережі шляхів сполучення. Наприкінці XIX століття розпочалося будівництво залізниці Довгинцеве (нині — один з районів міста Кривий Ріг) — Олександрівськ (нині — Запоріжжя). У 1904 році поблизу села Покровське споруджено залізничну станцію та вокзал. Навколо станції утворилося робітниче селище, населення якого з початком руху поїздів швидко зростало за рахунок робітників-залізничників та обслуговуючого персоналу. З'явилися будинки службовців станції, купців та торговців, які перепродували сільськогосподарські продукти.

  • З Альбому схематичних планів станцій Катерининської залізниці
  • Типо-літографія Катериниської залізниці (1917)
    Типо-літографія Катериниської залізниці (1917)
  • Типо-літографія Катериниської залізниці (1917)
    Типо-літографія Катериниської залізниці (1917)
  • Проєктне розташування станції Апостолове «По Катерининській залізниці. Випуск 1-й. Катеринослав» (1903)
    Проєктне розташування станції Апостолове «По Катерининській залізниці. Випуск 1-й. Катеринослав» (1903)

На початку існування станція була вузловою та мала сполучення у трьох напрямках: Апостолове — Нікополь — Олександрівськ (Запоріжжя), Апостолове — Довгинцеве (Кривий Ріг), Апостолове — Ніколо-Козельск — Інгулець (Кривий Ріг), через сучасне селище Широке. У 1920—1921 роках лінію Апостолове — Інгулець було демонтовано внаслідок бойових дій (надалі так і не відновлено) між окупаційною 1-шою кінною армією радянської Росії та військами Нестора Махно під Апостоловим та Кривим Рогом.

У 1920 році завершено будівництво лінії Апостолове — Херсон, з відгалуженням на Миколаїв, як складової частини магістралі Мерефа — Херсон.

З вересня по грудень 1920 року в будівлі вокзалу станції були розташовані та діяли штаби Першої кінної армії радянської Росії (командувач Семен Будьонний) та Південного фронту (Климент Ворошилов), як складові окупації Української Народної Республіки (УНР). Південний фронт з окупаційної радянською Росією території УНР вів дії проти білогвардійських військ генерала Петра Врангеля. Восени 1920 року Перша кінна армія у взаємодії з іншими військами Південного фронту провела успішний наступ на Каховському плацдармі у напрямку Асканія-Нова — Громовка. В ході операції у Північній Таврії угрупуванню військ генерала Врангеля було завдано суттєвої поразки. Лише частина цього угрупування прорвалася до Криму. Взимку 1920–1921 років Перша кінна армія вела бої з військами Нестора Махна під Апостоловим, Кривим Рогом, Снігурівкою та Нікополем.

Семен Будьонний та член РВС Климент Ворошилов у будівлі вокзалу станції Апостолове особисто контролювали хід бойових дій супротив Врангеля та Революційної повстанської армії України під командуванням Нестора Махно.

У 1932 році, з часу повного завершення будівництва магістральної лінії Мерефа — Херсон, частини дільниці Нижньодніпровськ-Вузол — Апостолове станція стає вузловою у чотирьох напрямках: Апостолове — Кривий Ріг, Апостолове — Запоріжжя, Апостолове — Дніпропетровськ, Апостолове — Херсон / Миколаїв.

У 1932 році розпочалися роботи з електрифікації лінії Запоріжжя — Нікополь — Кривий Ріг. До листопада 1934 року було завершено спорудження лінії електропередачі напругою 35 кВ, на тягові підстанції Запоріжжя-Ліве та Канцерівка подали напругу.

10 березня 1935 року дільницею Запоріжжя — Нікополь почали курсувати поїзди на електричній тязі. Їх повели електровози радянського виробництва ВЛ19. Згодом зовнішнє енергопостачання 35 кВ отримали підстанції Підстепне, Апостолове та Довгинцеве. 25 жовтня 1935 року завершено електрифікацію з відкриттям руху поїздів під електротягою всією лінією від Запоріжжя до Довгинцевого — найбільшої на той час електрифікованої магістралі СРСР[2].

У 1939 році після того, як гітлерівська нацистська Німеччина та сталінський Радянський Союз розпочали Другу світову війну, станція Апостолове стала відігравати важливу роль у логістиці військових перевезень радянських окупаційних військ, для постачання у західному напрямку, до окупованої Польщі, військ з південних та східних регіонів СРСР.

Під час німецько-радянської війни Апостолове було окуповано німецько-фашистськими загарбниками з 1942 року по лютий 1944 року. Станція Апостолове, під час звільнення в ході Нікопольсько-Криворізької операції (1944), зазнала значних руйнувань.

По завершенню Другої світової війни починається відновлення залізничного господарства УРСР. Відновлюється зруйнована контактна мережа станції Апостолове. Розбудовується локомотивне депо станції Апостолове (ТЧ-11) з базою запасу локомотивів (паровозів). Покращується та вдосконалюється колійний розвиток станції: споруджуються вантажний двір та сортувальні гірки, додаткові прийомо-відправні колії, під'їзні колії до промислових підприємств міста, складських баз, нафтобази, елеватору. Запроваджуються сучасні системи централізації та зв'язку. Організовується база обслуговування рефрижераторних вагонів. Вузлова станція Апостолове отримує статус — позакласної.

У 1955 році збудовано надземний пішохідний перехід через прийомно-відправний парк станції. До 1965 року, від початку будівництва Криворізької ТЕС, було споруджено п'ятий напрямок Апостолове — Зелене Поле. За допомогою якого виконувалось забезпечення будівництва самої електростанції та селища при ній (нині — місто Зеленодольськ), згодом обслуговування та забезпечення Криворізької ТЕС, організація приміського сполучення Апостолове — Зеленодольськ у 1992—1997 роках.

У непарній горловині станції зведений автомобільний шляхопровід, який забезпечує безперебійний рух автотранспорту через залізничні колії. Внаслідок цього демонтовані два старих залізничних переїзди.

Історія пасажирського сполучення

[ред. | ред. код]

З доступних історичних джерел встановлено, що у 1916–1917 роках через станцію Апостолове курсували поїзди:

Примітки: Пс. — пасажирський, Пч. — поштовий, Тв. — товарний.

Після окупації Української Народної Республіки більшовиками радянської Росії та створення більшовицькими московітськими окупантами маріонеточної Української РСР:

У 1922–1923 роках:

У 1925–1926 роках:

Примітки: Пч. — поштовий, Пт. — поштово-товарний.

У 1929–1930 роках:

У 1932—1935 роках:

У 1936—1938 роках:

У 1940—1941 роках:

У 1945—1946 роках:

У 1946—1947 роках:

У 1964—1971 роках:

З початку 1970-х років значно зросла вантажонапруженість станції та її пасажирський оборот, збільшена кількість приміських поїздів: електропоїзди серії СР3 призначалися за маршрутами Кривий Ріг — Нікополь, Кривий Ріг — Апостолове (з середини 1980-х років замінені на електропоїзди ЕР1); дизель-поїзди серії Д1 за маршрутами Херсон — Апостолове / Кривий Ріг; приміські поїзди локомотивної (тепловозної) тяги за маршрутами Кривий Ріг — Апостолове — Лошкарівка та Апостолове — Лошкарівка.

У 1979–1984 роках:

  • № 65/66 «Південний Буг» Миколаїв — Москва (швидкий, фірмовий);
  • № 71/72 Запоріжжя — Київ;
  • № 73/74 Кривий Ріг — Москва (швидкий);
  • № 179/180 Львів — Запоріжжя;
  • № 191/192 Ясинувата — Одеса;
  • № 321/322 Миколаїв — Москва;
  • № 345/346 Дебальцеве — Одеса;
  • № 583/584 Миколаїв — Ленінград;
  • № 595/596 Львів — Сімферополь;
  • № 611/612 Апостолове — Херсон (дизель-поїзд серії Д1);
  • № 607/608 Кривий Ріг — Євпаторія (дитячий);
  • № 613/614 Кривий Ріг — Новоолексіївка (дитячий)
  • № 665/666 Дніпропетровськ — Одеса (з вокзалу Дніпропетровськ-Південний);
  • № 675/676 Кривий Ріг — Сімферополь;
  • № 683/684 Кривий Ріг — Херсон (дизель-поїзд серії Д1).

У радянські часи через станцію Апостолове здійснювався рух пасажирських та швидких поїздів далекого сполучення: Миколаїв — Москва, Миколаїв — Ленінград, Кривий Ріг — Москва, Херсон — Москва, Мінськ — Сімферополь, Кривий Ріг — Сімферополь (з вагонами безпересадкового сполучення Кривий Ріг — Феодосія та Кривий Ріг — Керч), Львів — Сімферополь, Ясинувата — Одеса, Дніпропетровськ — Одеса (з вагонами безпересадкового сполучення Кривий Ріг — Одеса), Одеса — Кисловодськ, Миколаїв — Кривий Ріг, Запоріжжя — Львів, Запоріжжя — Київ, Київ — Сімферополь, Кривий Ріг — Генічеськ, Кривий Ріг — Євпаторія тощо.

Після відновлення Незалежності України у 1991 році, упродовж 1992—1996 років на станції Апостолове зберігався переважно радянський розклад руху приміських пасажирських та швидких поїздів, який поступово змінювався. У міжнародному сполучені продовжували курсували швидкі поїзди Миколаїв — Москва, Кривий Ріг — Москва, Мінськ — Сімферополь та вагон безпересадкового сполучення Миколаїв — Санкт-Петербург (до місцевого пасажирського поїзду Миколаїв — Кривий Ріг, та пасажирського поїзду далекого сполучення Дніпропетровськ — Санкт-Петербург).

Пасажирське сполучення

[ред. | ред. код]

Після повномасштабного російського вторгнення в Україну (з 2022) через станцію Апостолове курсують лише поїзди приміського сполучення. Поїздам далекого сполучення змінено маршрут руху без заходу на станцію Апостолове[12].

Рух поїздів по станції Апостолове
№ Маршрут сполучення Періодичність курсування Примітки
Далеке сполучення
71/72
«Запоріжжя» 		Запоріжжя — Київ Раніше курсував щоденно Тимчасово скасований
№ 96/95 Кривий Ріг — Москва Курсував щоденно Скасований з 18 березня 2020 року[13]
101/102 Херсон — Київ Тимчасово курсує за зміненим маршрутом, без заходу на станцію Апостолове
127/128 Запоріжжя — Львів Тимчасово курсує за зміненим маршрутом, без заходу на станцію Апостолове
134/133 Івано-Франківськ — Миколаїв Тимчасово скасований через пошкодження російськими окупантами залізничної інфраструктури
161/162 Миколаїв — Київ Тимчасово скасований через пошкодження російськими окупантами залізничної інфраструктури
244/243 Кривий Ріг — Генічеськ Призначався за вказівкою Тимчасово скасований через російське вторгнення в Україну
298/297 Київ — Миколаїв Призначався за вказівкою
294/293 Київ — Херсон Призначався за вказівкою
552/551 Кривий Ріг — Бердянськ Призначався за вказівкою
Приміське сполучення
6412 Кривий Ріг — Апостолове Щоденно
6075/6076 Кривий Ріг — Запоріжжя II Курсував щоденно Тимчасово скасований через пошкодження залізничної інфраструктури
6471 Нікополь — Кривий Ріг Щоденно
6472 Кривий Ріг — Нікополь Щоденно
6413 Апостолове — Кривий Ріг Щоденно
6485 Нікополь — Тимкове Щоденно
6476 Тимкове — Нікополь щоденно
6402 Апостолове — Дніпро-Лоцманська Щоденно
6405 Дніпро-Лоцманська — Апостолове Щоденно
6408/6409 Апостолове — Дніпро-Лоцманська Щоденно
6490 Апостолове — Нікополь Щоденно
6497 Нікополь — Апостолове Щоденно
6701 Апостолове — Херсон З 14 листопада 2024 року скасовані тимчасові змінені маршрути Біла Криниця — Миколаїв-Вантажний та Апостолове — Високопілля
6702 Херсон — Апостолове З 13 листопада 2024 року скасовані змінені маршрути поїздів Миколаїв-Вантажний — Біла Криниця та Високопілля — Апостолове
6324 Миколаїв-Вантажний — Апостолове Щоденно Відновлено курсування поїзда з 14 листопада 2024 року[14]
6323 Апостолове — Миколаїв-Вантажний Щоденно Відновлено курсування поїзда з 15 листопада 2024 року

Підприємства

[ред. | ред. код]

На станції розташовані підрозділи Придніпровської залізниці:

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Послуги на вокзалі станції Апостолове. Архів оригіналу за 12 січня 2016. Процитовано 21 жовтня 2011. [Архівовано 2016-01-12 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Электрический подвижной состав // История железнодорожного транспорта России и Советского Союза. Том 2: 1917—1945 гг.. — СПб., 1997.
  3. ↑ Официальный указатель железнодорожных, пароходных и других пассажирских сообщений с 1 мая 1916 года. Управление железных дорог. Москва. Стр. 108, Табл. 144б «Долгинцево — Дебальцево»
  4. ↑ а б Официальный указатель железнодорожных, пароходных и других пассажирских сообщений с 1 мая 1916 года. Управление железных дорог. Москва. МПС. Стр. 108, Табл. 144б «Долгинцево — Дебальцево»
  5. ↑ Официальный указатель железнодорожных, пароходных и других пассажирских сообщений с 1 мая 1916 года. Управление железных дорог. Москва. МПС. Стр. 115, Табл. 149 «Долгинцево — Николо-Козельск — Апостолово»
  6. ↑ Станція Миколо-Козельськ. Перший Криворізький. 7 грудня 2021.
  7. ↑ Официальный указатель железнодорожных, пароходных и других пассажирских сообщений. Зимнее движение 1922—1923. НКПС. Москва. Табл. 257 «Пятихатки — Долгинцево — Волноваха»
  8. ↑ Официальный указатель железнодорожных, пароходных и других пассажирских сообщений. Зимнее движение 1925—1926. НКПС. Москва. Табл. 257 «Пятихатки — Долгинцево — Волноваха»
  9. ↑ Официальный указатель железнодорожных, пароходных и других пассажирских сообщений. Зимнее движение 1925—1926. НКПС. Москва. Стр.86 Табл. 269 «Апостолово — Николаев»
  10. ↑ Официальный указатель железнодорожный, пароходных и других пассажирских сообщений. Зимнее движение 1929/30 гг. НКПС. Москва. Стр. 95, Табл. 257 «Пятихатки — Долгинцево — Волноваха»
  11. ↑ Официальный указатель железнодорожный, пароходных и других пассажирских сообщений. Зимнее движение 1929—1930 гг. НКПС. Москва. Стр. 94, Табл. 256 «Апостолово — Днепропетровск и обратно»
  12. ↑ Розклад руху поїздів по станції Апостолове на сайті poizdato.net.
  13. ↑ Повний список. Поїзди, які відмінила «Укрзалізниця» з 18 березня 2020 року. biz.nv.ua. 17 березня 2020.
  14. ↑ Укрзалізниця призначила приміські поїзди між Миколаєвом та Апостоловим. Rail.insider. 15 листопада 2024.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 01.02.2025) (рос.) [Архівовано з першоджерела 07.02.2025.]
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
  • Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Апостолове_(станція)&oldid=46259065