Апостольські постанови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Апо́стольські постано́ви ( грец. Ἀποστολικαὶ Διαταγαί; Διαταγαί τῶν ἁγίων Ἀποστόλων; лат. Constitutiones apostolicae); Постанови святих Апостолів через Климента, єпископа і громадянина Римського — одна із стародавніх збірок канонічного права Церкви, традиційно приписується святому Клименту Римському; зазвичай датується кінцем IV століття або ще раніше. Перші шість книг «Апостольських Постанов» відповідають «Дідаскаліям». 7-а книга «Постанов» близька за змістом до «Дідахе». 8-а книга збірника ( «Постанови Святих Апостолів про рукоположення») носить переважно церковно-правовий характер і містить ряд його наказів від імені кожного з 12 апостолів, правил про свячення священників, про їх права та обов'язки і про церковну дисципліну. 85-те Апостольське правило ( «Правила святих апостолів») дає перелік «шанованих і святих книг», який включає дві постанови святого Климента, що має на увазі «Апостольські Постанови» Однак, як на Заході, так і Сході статус «Апостольських Постанов» був під сумнівом: Трулльський собор (691) відкинув (Правило 2-е) «Апостольських Постанов» як книгу, пошкоджену єретиками.
Сьогодні вони є дуже важливими документами та історичними джерелами про моральні устої та релігійні правила та звичаї у літургії у третьому та четвертому століттях. Оскільки вони подають відомості про життя церкви перших століть, були вони дуже важливі при підготуванні літургійної реформи під час другого Ватиканського собору.

Посилання[ред.ред. код]

Апостольські постанови (англ. )

Див. також[ред.ред. код]