Аппій Клавдій Пульхр (консул 185 року до н. е.)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аппій Клавдій Пульхр
Народився 3 століття до н. е.
Помер 3 століття до н. е.
Громадянство
(підданство)
Стародавній Рим
Діяльність політик, військовослужбовець
Суспільний стан патрицій
Посада претор, давньоримський сенатор[d][1] і консул[1][2]
Батько Аппій Клавдій Пульхр
Брати, сестри  • Аппій Клавдій Пульхр[2] і Клавдія Квінта[2]
Діти Аппій Клавдій Пульхр

Аппій Клавдій Пульхр (225 до н. е. — після 173 до н. е.) — політичний та військовий діяч Римської республіки, дипломат.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з патриціанського роду Клавдіїв. Син Аппія Клавдія Пульхра, консула 212 року до н. е. У 198 році до н. е. Аппій займав посаду військового трибуна в армії Тіта Квінкція Фламініна під час військових дій у Греції. Також брав участь у перемовинах з Філіппом V, царем Македонії. Після цього займався придушенням повстання беотійців та захопив фортецю Акрефілія. Після цього брав участь як очільник кінноти та легкої піхоти у 195 році до н. е. у війни проти Набіса, царя Спарти.

У 194 році до н. е. перевів гарнізон з Акрокоринфа до Орика. У 191 році до н. е. призначений легатом в армії консула Марка Бебія Тамфіла, який воював з етолійцями та Антіохом III, царем Сирії. Завдяки хитрості Аппій Клавдій захопив м. Ларисса, після чого брав участь в облозі Гераклеї.

У 188 році до н. е. Клавдій стає претором у справах іноземців. У 185 році до н. е. обраний консулом (разом з Марком Семпронієм Тудітаном). Під час своєї каденції воював з лігурійським племенем ігавнів, захопив 6 міст та багато полонених.

У 184 році до н. е. очолив посольство до Македонії й Греції. Тут він передав вимоги Філіппу V, македонському царю, щодо покарання винних у вбивстві мешканців Маронеї — союзників Риму. Потім взяв участь в загальноахейських зборах у м. Клітор, де розбирав суперечки між ахейцями та спартанцями. Після цього відправився до Криту, де також вирішував суперечки міст. У 183 році до н. е. був обраний одним з уповноважених щодо вирішення питання стосовно повернення лакедемонських вигнанців.

У 174 році до н. е. знову у складі посольства, тепер до Етолії, щоб вирішити внутрішні суперечки. Втім це посольство було невдалим. Після цього Аппій Пульхр зміг владнати суперечки у Фессалії та Перребії.

Родина[ред. | ред. код]

Діти:

Джерела[ред. | ред. код]

  • William Smith (ed.), Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology, 1870. (англ.)
  1. а б Thomas Robert Shannon Broughton The Magistrates of the Roman RepublicSociety for Classical Studies, 1951. — ISBN 0-89130-812-1, 0-89130-811-3
  2. а б в Любкер Ф. Claudii // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, Л. А. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — Санкт-Петербург: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 293–297.