Апраксін Степан Федорович (генерал-фельдмаршал)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Степан Федорович Апраксін
рос. Степан Фёдорович Апраксин
Stepaapraxin.jpg
Народження 30 липня (10 серпня) 1702(1702-08-10)
Смерть 6 (17) серпня 1758(1758-08-17) (56 років)
Санкт-Петербург
Звання генерал-фельдмаршал
Нагороди
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Олександра Невського
Орден Білого Орла
Апраксін Степан Федорович у Вікісховищі?

Степа́н Фе́дорович Апра́ксін (рос. Степан Фёдорович Апраксин; нар. 30 липня (10 серпня) 1702(17020810) — пом. 6 (17) серпня 1758) — російський полководець, генерал-фельдмаршал. В роки Семирічної війни — головнокомандувач російською армією.

Життєпис[ред. | ред. код]

Син стольника Федора Карповича Апраксіна й Олени Леонтіївни Кокошкіної. У дитинстві втратив батька й, після другого браку матері, виховувався в сім'ї свого родича графа Петра Матвійовича Апраксіна. За тогочасним звичаєм 1718 року вступив на службу солдатом у Преображенський полк і за правління Петра II був уже капітаном. Потім перейшов у Семенівський полк і отримав від імператриці Анни Іванівни чин секунд-майора.

Російсько-турецька війна (1735–1739)[ред. | ред. код]

Під час російсько-турецької війни 1735–1739 років перебував під знаменами головнокомандувача Дніпровською армією Бурхарда Мініха. У 1737 році відзначився при облозі Очакова, за що отримав чин прем'єр-майора.

У 1739 році отримав звання генерал-майора із залишенням черговим генералом при фельдмаршалові Мініху.

10 вересня прибув у Санкт-Петербург зі звісткою про взяття штурмом Хотина.

Перський період[ред. | ред. код]

1741 року генерал-майор С. Ф. Апраксін зустрічав на кордоні посольство Тахмас-Кулі-хана, підкорювача Моголу. Після зустрічі Тахмас-Кулі-хана з імператрицею Єлизаветою, наприкінці 1742 року посольство залишило межі Російської імперії.

Невдовзі по тому Степан Федорович був направлений посланцем у Персію.

Після повернення в Росію був генерал-крігскомісаром, віце-президентом Військової колегії.

У 1746 р. отримав чин генерал-аншефа і зроблений підполковником Семенівського полку.

5 вересня 1756 р. С. Ф. Апраксін був зведений у фельдмаршали.

Семирічна війна[ред. | ред. код]

З вступом Росії у війну проти Прусії, С. Ф. Апраксін був призначений головнокомандувачем російською армією. У травні 1757 року 100-тисячна російська армія вирушила з Ліфляндії в напрямку Німана. Початком військової компанії стали осада і взяття Мемеля 20-тисячною армією генерал-аншефа Вілліма Фермора.

Основні сили російської армії були зосереджені в рійоні Вержболово і Гумбіннена. Скориставшись нерішучістю росіян, фельдмаршал Йоган фон Левальд, попри дворазову перевагу супротивника, вирішив атакувати російський табір. Генеральна битва між російською і пруською арміями відбулась 19(30) серпня 1757 року поблизу Грос-Єгерсдорфу й закінчилась доволі сумнівною перемогою російського війська.

Попри сподівання на подальший наступ, 27 серпня армія під керівництвом С. Ф. Апраксіна відійшла за Преголю з такою поспішністю, ніби росіяни зазнали поразки. Сам фельдмаршал посилався на труднощі з забезпеченням, що виникли.

Опала і останні роки[ред. | ред. код]

Після відступу генерал-фельдмаршал С. Ф. Апраксін був відсторонений від командування російською армією й потрапив під слідство за звинуваченням у державній зраді. Його було заарештовано у Нарві й ув'язнено в палаці «Три Руки» поблизу Санкт-Петербурга.

Слідство не було доведене до кінця, оскільки під час одного з допитів 6(17) серпня 1758 року (за іншими даними — 1760 року) С. Ф. Апраксін помер внаслідок апоплектичного удару.

Нагороди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]