Апресян Юрій Деренікович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Юрій Дереникович Апресян
Юрий Дереникович Апресян
Народився 2 лютого 1930(1930-02-02) (89 років)
Москва, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність мовознавець, лексикограф
Alma mater Московський лінгвістичний університет
Сфера інтересів лінгвістика
Заклад Московський державний лінгвістичний університет
Посада Академік РАН
Вчене звання Доктор наук
Науковий ступінь доктор філологічних наук[d]
Член Російська академія наук
Батько Q4068234?
Діти Valentina Apresyand
Нагороди
медаль «Ветеран праці»

Юрій Дереникович Апресян (* 2 лютого 1930, Москва, РРФСР) — російський лінгвіст, академік РАН (1992), іноземний член Національної академії наук Вірменії[1], професор (1991), доктор філологічних наук. Праці в області лексичної семантики, синтаксису, російської та англійської лексикографії, історії лінгвістики, машинного перекладу та ін. Один з розробників теорії «Сенс ↔ Текст», глава Московської семантичної школи. Укладач ряду словників нового типу російської (а також англійської) мови.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в родині діяча радянських органів держбезпеки і поліглота Дереника Захаровича Апресяна. Вірменин[2]. Закінчив МГПІІМ (1953) за спеціальністю «англійська мова» та аспірантуру того ж інституту (1956); захистив кандидатську дисертацію (1958) на тему «Фразеологічні синоніми в сучасній англійській мові».

Викладав в МГПІІМ (1954-1960), працював в Інституті російської мови АН СРСР (1960-1972), звідки був звільнений «через непроходження переатестації» — з політичних мотивів (виступи на захист Андрія Синявського і Юлія Даніеля, К. І. Бабицького та інших дисидентів). Після цього працював в галузевому інституті «Інформелектро» (1972-1985), де завідував групою автоматичного перекладу.

Захист докторської дисертації (за книгою «Лексична семантика» 1974 р.) зміг — також з політичних причин — здійснити лише в 1984 р. у Мінську; самій публікації цієї книги влада також намагалася перешкодити. З 1985 р. — в Інституті проблем передачі інформації РАН, де завідував Лабораторією комп'ютерної лінгвістики (1989-1994).

З 1990 р. основним місцем роботи знову став Інститут російської мови РАН, де завідує сектором теоретичної семантики (з 1994). У 1990-х рр. читав лекції в Росії (МГУ), Австралії, США, Німеччині. У 1992 р. обраний дійсним членом РАН.

Протягом багатьох років керує широко відомим семінаром «Теоретична семантика», який став одним з головних центрів лінгвістичного життя Москви.

У березні 2014 року підписав лист проти розпалювання ворожнечі проти України[3].

Вклад в науку[ред. | ред. код]

Ранні роботи[ред. | ред. код]

Наукові інтереси Ю. Д. Апресяна різноманітні, але центральною областю його досліджень завжди залишалася лексична семантика. В кінці 1950-х рр., коли він тільки починав займатися лінгвістикою, ця область вважалася «екзотичною» залишалась на периферії досліджень мови. Тому вивчення семантики у Ю. Д. Апресяна починалося з вивчення попередньої лінгвістичної традиції та робіт з історії лінгвістики. Ним було написано кілька детальних оглядів з історії семантики; їх доповнила книга «Ідеї та методи сучасної структурної лінгвістики» (1966). Перша книга Ю. Д. Апресяна поєднувала детальність і фактичну достовірність з популярністю і захопливістю викладення, на багато років стала бестселером і була перекладена усіма поширеними європейськими мовами (а німецькою і іспанською видавалася двічі).

З наступним періодом творчих інтересів Апресяна пов'язана проблематика синтаксичної семантики, а також популярна на той час трансформаційна граматика. До цього ж періоду відноситься короткочасне співробітництво Ю. Д. Апресяна з С. К. Шаумяном, що починав розробляти свою модель «аплікативної граматики» (одна з версій цієї моделі докладно описана в книзі 1966 р.). Підсумком цього періоду стала друга книга Ю. Д. Апресяна - «Експериментальне дослідження семантики російського дієслова» (1967), в якій робилася спроба побудувати детальну класифікацію російських дієслів виходячи з типів варіативності їх моделей керування. Згодом сам автор відійшов від ідей «синтаксично орієнтованої» семантики, які розвивалися в цій книзі, і перейшов до комплексного опису лексичних значень слів на основі даних різного типу. Однак багато спостережень та закономірностей, відображених в цьому дослідженні, не лише зберігають своє значення перегодом, але навіть набувають нової актуальності в зв'язку з розвитком таких напрямків, як, наприклад, «граматика конструкцій».

Теорія «Зміст ↔ Текст»[ред. | ред. код]

Кінець 1960-х — початок 1970-х рр.. — період інтенсивного співробітництва Ю. Д. Апресяна з творцями теорії «Зміст↔ Текст» І. А. Мельчуком і А. К. Жолковським. Ю. Д. Апресян активно бере участь в роботі зі складання одного з головних компонентів теорії - «Тлумачно-комбінаторного словника», покликаного стати словником нового типу, що відображатиме насамперед сполучуваність лексем. Семантика слів у цьому словнику описується у вигляді розгорнутих формалізованих тлумачень, які використовують обмежений набір одиниць; семантично складніші елементи тлумачаться через простіші, поки не доходить до використання нерозкладних далі елементів — так зв. «Семантичних примітивів». Ця програма комплексного семантичного опису лексики мала ряд спільних рис з концепцією польської семантичної школи А. Богуславського і А. Вежбицкої, з представниками якої в той період відбувався інтенсивний обмін ідеями. Обидві школи, зокрема, вважали, що значення мовних одиниць співвідноситься не безпосередньо з навколишньою дійсністю, а з уявленнями носія мови про цю дійсності ("концептами"). Природа концептів залежить від даної культури (культурно-специфічна); система концептів кожної мови утворює так зв. «Наївну картину світу», яка в багатьох деталях може відрізнятися від «наукової» картини світу, що є універсальною. Завдання семантичного аналізу лексики і полягає в тому, щоб виявити наївну картину світу і описати її основні категорії.

Якщо для Мельчука складання Тлумачно-комбінаторного словника було цікавим перш за все як засіб вдосконалення його моделі мови, то для Апресяна ця робота стала початковим етапом для осмислення цілого ряду важливих і погано досліджених проблем лексичної семантики, як то: способи подання лексичного значення, опис антонімії і синонімії природної мови, відображення структури значень багатозначного слова в тлумаченні та ін. Результатом досліджень цього кола питань стала монографія Апресяна «Лексична семантика» (1974, 2 вид. 1995) - одна з найзначніших лінгвістичних робіт 1970-х рр. Попри опір з боку офіційного мовознавства, мала попит; була також перекладена польською і англійською. Хоча монографія дуже сильно спиралася на ідеологію теорії «Зміст ↔Текст» (як жодна інша робота Апресяна), її значення далеко виходить за рамки ілюстрації семантичної концепції цієї теорії. По-перше, у монографії був представлений детальний огляд світових семантичних досліджень кількох десятиліть. По-друге, крім ілюстрації ряду теоретичних положень теорії, в книзі був дуже тонко і детально проаналізовано великий масив даних російської лексики, дано приклади тлумачень різних семантичних груп слів, що також стали зразком для лексикографів. По-третє, центральна частина книги, що стосується проблеми виявлення і опису відмінностей між синонімами, містила детальну дослідницьку програму, що виходила за межі безпосередніх задумів творців З↔Т. Між тим, виконання цієї програми і стало для Апресяна основним завданням подальших досліджень.

Машинний переклад[ред. | ред. код]

Після звільнення Апресяна з Інституту російської мови у нього не було можливості продовжувати академічні дослідження - замість цього йому довелося займатися створенням систем англо-російського машинного перекладу. Звернення до цього завдання було багато в чому вимушеним, але, за визнанням самого Апресяна, і не позбавленим користі: воно дозволило побачити і описати чимало труднощів, пов'язаних з міжмовною еквівалентністю. Робота Апресяна над машинним перекладом в інституті «Інформелектро» і в Інституті проблем передачі інформації РАН привела до створення експериментальної системи ЕТАП. На початку 1990-х рр.. Апресян знову повернувся до теоретичної лексикографії в Інституті російської мови.

Слід зауважити, що, попри численні труднощі й практичну неможливість друкуватися на батьківщині, Апресян продовжував розвивати З↔Т і в 1980-их рр..: опубліковано російсько-угорський словник дієслівного керування (у співавторстві з Е. Палл ) і видану у Відні невелику книгу, присвячену розробці семантичного компонента багаторівневої моделі мови; в ідейному відношенні обидві ці книги продовжують етап 1970-х рр.. (Хоча й більш пов'язані з прикладними проблемами, ніж «Лексична семантика»). У книзі 1980 р. вперше докладно обговорюється попередньо вже висловлювана ідея «інтегрального опису мови», за якого словник і граматика утворюють тісну єдність і «налаштовані» один на одного. Це природно випливає з теорії «Сенс ↔ Текст», у якій роль лексико-семантичного компоненту і словникової інформації первісно була дуже велика.

Робота над англо-російським машинним перекладом сприяла і активізації ряду прикладних проектів, пов'язаних з англійською лексикографією, до якої Апресян також зробив значний внесок. Тут відзначимо перш за все «Англо-російський синонімічний словник», укладений колективом авторів під керівництвом Апресяна в 1979 р. що звідтоді неодноразово перевидавався. У ньому вперше апробовано формат синонімічного словника у радянській російській мовознавчій практиці. За редакцією і з участю Ю. Д. Апресяна було підготовлено також кілька перекладних двомовних словників; фінальним етапом цієї діяльності став вихід у 1993 р. Нового великого англо-російського словника. Нині його можна вважати найповнішим/найкращим словником такого типу у пострадянському просторі.

Синонімічний словник[ред. | ред. код]

Починаючи з 1990-х рр.., Апресян практично повністю переходить до лексикографічної роботи. Головним результатом цієї роботи стає синонімічний словник російської мови - «Новий пояснювальний словник синонімів». Це - ідейне продовження згадуваного вище англо-російського синонімічного словника.

При підготовці було розроблено детальну схему опису синонімічних рядів, де кожен елемент ряду характеризувався з точки зору семантики, синтаксису, сполучуваності та ін. властивостей. У словнику зібрано та узагальнено значну кількість інформації про мовну поведінку російських синонімів. У другому виданні (2004) враховано критичні відгуки.

Поряд з практичною лексикографією Апресян продовжує розробляти і семантичну теорію.

Внеском Апресяна в лексикографічну теорію є також концепція «системної лексикографії», ключову роль у якій відіграють запропоновані ним поняття «лексикографічного типу» і «лексикографічного портрету»; ці поняття відображають як результати лексикографічної класифікації слів за певними властивостями («тип»), так і результати виявлення індивідуальних особливостей слова («портрет»).

Основні публікації[ред. | ред. код]

Книги[ред. | ред. код]

  • Идеи и методы современной структурной лингвистики (краткий очерк). М.: Просвещение, 1966.
  • Экспериментальное исследование семантики русского глагола. М.: Наука, 1967.
  • Лексическая семантика (синонимические средства языка). М.: Наука, 1974.
    • Второе дополненное издание: Ю. Д. Апресян. Избранные труды. Т. I. М.: Языки русской культуры, 1995.
  • Типы информации для поверхностно-семантического компонента модели «Смысл ↔ Текст». Wien: Wiener Slawistischer Almanach, 1980.
    • Второе издание: Ю. Д. Апресян. Избранные труды. Т. II. М.: Языки русской культуры, 1995, с. 8-101.
  • (Ю. Д. Апресян, И. М. Богуславский, Л. Л. Иомдин и др.) Лингвистическое обеспечение системы ЭТАП-2. М.: Наука, 1989.
  • (Ю. Д. Апресян, И. М. Богуславский, Л. Л. Иомдин и др.) Лингвистический процессор для сложных информационных систем. М.: Наука, 1992.
  • Интегральное описание языка и системная лексикография // Избранные труды. Т. II. М.: Языки русской культуры, 1995.
  • Systematic Lexicography. / By Ju. Apresjan. Oxford: Oxford University Press, 2000.
  • Ю. Д. Апресян (ред.). Языковая картина мира и системная лексикография. М.: Языки славянских культур, 2006.
  • Исследования по семантике и лексикографии. Т. I: Парадигматика. М.: Языки славянских культур, 2009.
  • Ю. Д. Апресян (ред.). Теоретические проблемы русского синтаксиса: Взаимодействие грамматики и словаря. М.: Языки славянских культур, 2010.

Словники[ред. | ред. код]

  • Ю. Д. Апресян и др. Англо-русский синонимический словарь. М.: Русский язык, 1979 (і наступні видання).
  • Ю. Д. Апресян, Э. Палл. Русский глагол — венгерский глагол. Управление и сочетаемость . Т. 1-2. Budapest, 1982.
  • И. А. Мельчук, А. К. Жолковский, Ю. Д. Апресян и др. Толково-комбинаторный словарь современного русского языка: Опыты семантико-синтаксического описания русской лексики. Wien, 1984.
  • Ю. Д. Апресян, Э. М. Медникова и др. Новый большой англо-русский словарь. М.: Русский язык, 1993, т. I—II; М.: Русский язык, 1994, т. III.
  • Новый объяснительный словарь синонимов русского языка. / Под рук. Ю. Д. Апресяна. М.: Языки русской культуры. Вып. 1, 1997. Вып. 2, 2000. Вып. 3, 2003.
    • Второе издание, исправленное и дополненное (в одном томе): М.: Языки русской культуры, 2004.
  • Ю. Д. Апресян (ред.). Проспект активного словаря русского языка. М.: Языки славянских культур, 2010.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]