Аптекарський приказ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Аптекарський приказгалузевий орган центрального управління в Росії (Московській Русі) в XVIXVIII століттях, який відав питаннями охорони здоров'я та аптечної справи. Заснований (утворений) за часів царя Івана Грозного, тимчасово не діяв під час польської інтервенції в Московію (подій смутного часу); відновлений 1620 р. Від 1706 р. називався Головною аптекою. В 1714 р. реорганізований в Канцелярію Головної аптеки, пізніше в Аптекарську канцелярію. У 1721 р. увійшов до складу новоутвореної Медичної канцелярії, на його основі утворена Московська медична контора[1].

Аптекарський приказ очолювався суддею (аптекарським боярином) з числа наближених до царя бояр, мав адміністративні та судові повноваження; проте, в часи свого існування Аптекарський приказ не був суто адміністративним органом, він виконував і інші функції, зокрема виготовлення ліків, надання медичної допомоги, заготівлю та координацію заготівлі лікарських трав та інших видів лікарської сировини, підготовку фахівців у сфері медицини та фармації (фармакології) тощо[2].

Історія[ред. | ред. код]

Будівля Аптекарського приказу в Московському Кремлі (орієнтовно на початку 1600-х рр.)

.

Функції та штатна чисельність Аптекарського приказу[ред. | ред. код]

Англійський лікар Марк Рідлі[ru], був особистим лікарем царя Федора Івановича; багато зробив для розвитку Аптекарського приказу.

В основі діяльності Аптечного приказу, як і більшості інших приказів, лежав функціональний принцип[3]. І хоча чіткого розмежування компетенцій між приказами не було, предмети відання Аптекарського приказу дозволяють окреслити такі його функції:

  • медичне обслуговування членів царської родини, Государевого двору, думних та московських чинів, осіб, підпорядкованих палацовим приказам, іноземців;
  • прийом на службу та призначення у військо аптекарів та лікарів, організація і комплектування польових аптек;
  • перевірка знань іноземних лікарів/аптекарів, які приїздили працювати в Росію. Допуск іноземних лікарів/аптекарів до роботи в Росії. Здійснення контролю діяльності іноземних лікарів/аптекарів, які працювали в Росії;
  • здійснення протиепідемічних заходів;
  • визначення придатності дворян до військової служби;
  • забезпечення лікарською та фармацевтичною допомогою військ;
  • проведення освідування хворих та скалічених (лікарської експертизи);
  • організація збору, закупівлі та переробки лікарських трав та інших видів лікарської сировини. Організація належної роботи аптекарських садів та городів для вирощування лікарських рослин;
  • підготовка лікарів в лікарській школі при Аптекарському приказі;
  • нагляд за освітнім процесом в Аптекарському приказі;
  • забезпечення стажування майбутніх лікарів у відомих фахівців;
  • закупівля готових ліків, лікарських трав та інших видів лікарської сировини за кордоном та інше[4].

Реформування Аптекарського приказу в ході реформ в Росії у XVIII – XIX ст.[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Эскин Ю. М. Аптекарский приказ // Большая Российская энциклопедия: В 30-ти томах. Том 2: Анкилоз — Банка. — М.: Научное издательство «Большая Российская энциклопедия», 2005.
  2. Подольська Є. А. Аптекарський приказ // Фармацевтична енциклопедія / Голова ред. ради та автор передмови В. П. Черних. — 2-ге вид., переробл. і доповн. — К.: «МОРІОН», 2010. - 1632 с.
  3. Див.: Гончаренко В. Д. Прикази // Юридична енциклопедія: В 6-ти тт. — Т. 5: П — С. — К., 2003. — С. 99.
  4. Див.: Эскин Ю. М. Аптекарский приказ // Большая Российская энциклопедия: В 30-ти томах. Том 2: Анкилоз — Банка. — М.: Научное издательство «Большая Российская энциклопедия», 2005.; Подольська Є. А. Аптекарський приказ // Фармацевтична енциклопедія / Голова ред. ради та автор передмови В. П. Черних. — 2-ге вид., переробл. і доповн. — К.: «МОРІОН», 2010. - 1632 с.; Палкин Б. Н. Аптекарский приказ // Большая медицинская энциклопедия. Том 2: Антибиотики-Беккерель / Гл.ред. Б.В.Петровский. - 3-е изд. - М.: Советская энциклопедия, 1975. - 608 с.; Бачило Е. В. История медицины. Шпаргалки. – М.: Эксмо, 2007. - 52 c. (21б)

Література[ред. | ред. код]