Арабажин Костянтин Іванович
Арабажин Костянтин Іванович | |
---|---|
Арабажин Костянтин Іванович | |
Народився |
14 січня 1866 Канів |
Помер |
13 липня 1929 (63 роки) Рига |
Поховання | Покровський цвинтар (Рига)d |
Країна |
![]() |
Діяльність | журналіст, письменник |
Alma mater | Імператорський університет Святого Володимираd (1890) |
Знання мов | російська і українська |
Заклад | Гельсінський університет |
Нагороди | |
Костянти́н Іва́нович Араба́жин (рос. Константин Иванович Арабажин, псевдоніми й криптоніми: К. Не-я, К. Недоля та ін.; 14 січня 1866, Канів — 13 липня 1929, Рига) — російський, український та латвійський літературознавець, журналіст, письменник, перекладач. Редактор латвійської газети «День».
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив з дворян Полтавської губернії. Двоюрідний брат Андрія Бєлого.
Закінчив 1-у київську гімназію (1883), а в 1890 — історико-філологічний факультет Київського університету (навчався разом із В. Самійленком). Кандидатське дослідження Арабажина «Казимир Бродзинский и его литературная деятельность» (Київ, 1891, російською мовою) було відзначено премією ім. М. І. Пирогова (Київський університет) та почесним відгуком Академії наук[1].
Українською мовою писав вірші революційного змісту (неопубліковані), видав водевіль «Поперед спитайся, а тоді й лайся» (Київ, 1885), а також низку газетних дописів. Переклав українською мовою оповідання Г. де Мопассана, Л. Толстого, Г. Мачтета (надруковані у львівській «Зорі» 1889 року[2]). У вісімдесяті роки брав участь у визвольній боротьбі, нелеґально перевозив з Галичини до Росії заборонену літературу. Перебував у дружніх взаєминах з І. Франком, М. Павликом, Лесею Українкою, М. Драгомановим.
Від 1892 року мешкав у Петербурзі. Редагував газету «Северный курьер» (1899–1900, разом з В. В. Барятинським), залучив І. Франка до співробітництва в ній. Для Енциклопедичного словника Брокгауза і Єфрона написав ґрунтовну розвідку «Галицько-руський суспільний рух», а також декілька інших статей (зокрема, про І. Богдановича); для «Ілюстрованої всесвітньої історії літератури І. Шерра» (т. 2, 1898) — розділ «Слов'янські землі», а для «Історії російської літератури» (т. 2, 1908) — «Історичні пісні та думи». Автор статей про Т. Шевченка — «Український Прометей» (1911), «Т. Г. Шевченко і панславізм (До питання про Кирило-Мефодіївське товариство)» (1914), «Шевченко і месіанізм» (1914) (всі російською мовою).
Також опублікував праці про М. Гоголя, М. Лермонтова, Л. Толстого, М. Горького та інших російських письменників. Крім зазначених вище російських та українських періодичних видань, друкувався у журналах «Новая жизнь», «Всемирный вестник», «Театр и искусство», «Вестник императорских театров», газетах «Діло», «Биржевые ведомости» та ін.
1913 року обраний професором кафедри російської літератури Гельсинґфорського університету, від 1918 постійно мешкав у Гельсінкі, крім викладання видавав газету «Русский голос». З 1920 — професор Ризького університету; був ректором російських університетських курсів та редактором газети «День» (1922) у Ризі.
Джерела[ред. | ред. код]
- Усенко П. Г. Арабажин Костянтин Іванович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 115. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- Ф. П. Погребенник. Арабажин Костянтин Іванович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Ін-т енцикл. дослідж. НАН України. — К. : Ін-т енцикл. дослідж. НАН України, 2001–2020. — 10 000 прим. — ISBN 944-02-3354-X.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985..
- Енциклопедія українознавства. Словникова частина. Перевидання в Україні. Львів: НТШ, 1993, т. 1, с. 55.
- Ф. П. Погребенник. Арабажин Костянтин Іванович // Українська літературна енциклопедія. Київ: Головна редакція Української радянської енциклопедії ім. М. П. Бажана, 1988, т. 1, с. 79.
- А. М. Конечный. Арабажин Константин Иванович // Русские писатели. 1800—1917. Москва: Наука, т. 1, с. 100.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Вестник Европы, 1891, № 10; Журнал Министерства народного просвещения, 1893, № 11.
- ↑ Михайло Москаленко. Нариси з історії українського перекладу 3 // Всесвіт, 2006, № 3/4.
Література[ред. | ред. код]
- Ф. П. Погребенник. Іван Франко в українсько-російських взаєминах. Київ, 1986.
- Деятели современности. К. И. Арабажин. Москва, 1914, вып. 1.
- И. Ф. Павловский. Краткий биографический словарь ученых и писателей Полтавской губернии с половины XVIII в. Полтава, 1912.
- Столетие Киевской 1-й гимназии. Киев, 1911, т. 1.
|
- Народились 14 січня
- Народились 1866
- Померли 13 липня
- Померли 1929
- Лауреати Уваровської премії
- Літературознавці Російської імперії
- Українські письменники
- Українські драматурги
- Українські журналісти
- Уродженці Канева
- Персоналії:Гельсінкі
- Померли в Ризі
- Українські перекладачі
- Автори Енциклопедичного словника Брокгауза і Ефрона
- Жертви трамвайного наїзду на пішоходів