Арабський газопровід

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Арабський газопровід
Держава Flag of Turkey.svg Туреччина
Розташування на карті

Арабський газопровід — трубопровід природного газу на Близькому Сході. Експортує єгипетський газ в Йорданію, Сирію і Ліван, з окремою гілкою в Ізраїль. Має загальну довжину 1200 км, вартістю 1,2 млрд. $ США[1]

Опис[ред. | ред. код]

Дистанція Аріш-Акаба[ред. | ред. код]

Перша частина починається в Єгипті в Ель-Аріш, й прямує до Акаби в Йорданії. Вона складається з трьох сегментів. Перший має довжину 250 км, й прямує від Ель-Аріш до Таби на березі Червоного моря. Там розташована станція вимірювання тиску. Другий сегмент складається з 15 км підводного трубопроводу з Таби до Акаби. Третій сегмент — терен вимірювальної станції, довжиною в милю внутрішніх трубопроводів на електростанції Акаба[2].

Дистанція Аріш-Акаба вартістю $ 220 млн була завершена в липні 2003 року[3] . Діаметр трубопроводу становить 910 мм і має пропускну спроможність 10,3 млрд м³ газу на рік[4] Єгипетські консорціум, що виконав цю дистанцію, включав EGAS, ENPPI, PETROGET і єгипетську газову компанію

Дистанція Акаба—Ель-Рехаб[ред. | ред. код]

Друга дистанція газогону прямує Йорданією з Акаби через Амман, до Ель-Рехабу, що розташовано за 24 км від сирійського кордону. Довжина цієї дистанції становить 390 км. Вартість будівництва — 300 мільйонів доларів. Було введено в експлуатацію у 2005.

Дистанція Ель-Рехаб-Хомс[ред. | ред. код]

Третя дистанція має загальну довжину 319 км прямує Йорданією й Сирією. 90 км прямує від йордано-сирійського кордону до електростанції Дейр Алі. Звідти газогін прямує Дамаском до газокомпресорної станції у Аль-Райан поблизу Хомс. Ця дистанція поставляє газ на Тишрінську й Дейр Алі ТЕС. Дистанція була завершена в лютому 2008, і була побудована Syrian Petroleum Company і ВАТ «Стройтрансгаз», дочірнім підприємством «Газпрому» .[5][6]

Дистанція Хомс — Баніяс/Триполі[ред. | ред. код]

Дистанція Хомс — Баніяс/Триполі починається від компресорної станції Аль Райан та прямує на захід до Тартусу, в районі якого довертає на північ та досягає Баніясу (тут споживачем виступає ТЕС Баніяс). Довжина цієї ділянки, виконаної в діаметрі 600 мм, становить 135 км. Вона має робочий тиск у 7,5 МПа та пропускну здатність у 2,2 млрд м3 на рік. Крім того, між Хомсом та Тартусом відходить відгалуження до Лівану, протяжність якого по сирійській території становить 13 км.[7] У Лівані довжина ділянки до ТЕС Дейр-Аммар становить 32 км. Угода про початок поставок була підписана 2 вересня 2009, випробування почалися 8 вересня 2009, а регулярні поставки газу стартували 19 жовтня 2009.[8]

Існувала пропозиція продовжити гілку від Баніясу до Кіпру[9].

Газогін Аріш-Ашкелон[ред. | ред. код]

Підводний газогін Аріш-Ашкелон, котрий з'єднує вихідний пункт Арабського газопроводу з Ізраїлем, офіційно не є частиною проекту Арабського газопроводу. Трубопровід почав функціонувати в лютому 2008 року. Єгипет та Ізраїль погодились спочатку постачати по цьому трубопроводу 1,7 млрд куб природного газу на рік для використання Ізраїльською електричною компанією[10] з подальшим збільшенням до 2,1 млрд кубометрів. Крім того, до кінця 2009 року East Mediterranean Gas Company підписала інші контракти на подачі 2 млрд кубометрів на рік. Всього пропускна здатність системи складала 9 млрд кубометрів на рік. У 2010 році трубопровід поставив приблизно половину споживаного природного газу до Ізраїлю. Втім, вже у 2012-му через нестачу ресурсу для покриття внутрішнього попиту Єгипет припинив експортні поставки. А в 2020-му трубопровід реверсували для подачі газу із ізраїльського родовища Левіафан на єгипетський завод зі зрідження Ідку ЗПГ.

Можливий розвиток[ред. | ред. код]

Гейт Сирія-Туреччина[ред. | ред. код]

У березні 2006 року, Єгипет, Сирія, Йорданія, Туреччина, Ліван і Румунія досягли угоди про продовження трубопроводу через Сирію до турецького кордону, де він міг би бути підключеним до інших систем для постачання газу до Європи (зокрема, йшла мова про запланований трубопровід Nabucco, проект якого наразі повністю скасований). Туреччина потребувала з цього проекту 2-4 млрд м3 газу щорічно[11] 4 січня 2008, Туреччина і Сирія підписали угоду про будівництво 63 км трубопроводу між Алеппо і турецьким кордоном як першу дистанцію гейту Сирія-Туреччина з Арабським газогоном.[12][13] 14 жовтня 2008, ВАТ «Стройтрансгаз» підписав контракт на будівництво цієї дистанції вартістю 71 млн дол США[14] Але контракт було анульовано на початку 2009 і був знову виставлений на тендер. Очікували, що гейт буде готовий до 2011 року. Від турецько-сирійського кордону мали прокласти 15 км газогін діаметром 300 мм до міста Кіліс, де передбачалось сполучення із турецькою газотранспортною мережею. Поява ділянки Алеппо – кордон – Кіліс дозволила б постачати газ до Туреччини ще до завершення дистанції Хомс-Аллепо (з використанням існуючого газопроводу Арак – Алеппо).

Втім, виникнення дефіциту природного газу в самому Єгипті перервало поступ проекту, а невдовзі на території Сирії розгорнулась тривала громадянська війна (при цьому в 2011 – 2013 роках у Туреччині все-таки проклали ділянку Газіантеп – Кіліс, яка запрацювала у не передбаченому первісним проектом напрямку з півночі на південь).

Гейт з Іраком[ред. | ред. код]

У вересні 2004 року, Єгипет, Йорданія, Сирія і Ліван домовилися зв'язати Арабський газогін з Іракською газовою мережею щоб дозволити Іраку експортувати газ до Європи[15].

Вибух 2011[ред. | ред. код]

5 лютого 2011, під час єгипетської революції було повідомлено про вибух на трубопроводі поблизу газокомпресорної станції Ель-Аріш, який постачає газ в Ізраїль та Йорданію[16][17][18][19][20] Як результат, було припинено постачання газу в Ізраїль і Йорданію[21].

За словами губернатора провінції Північний Синай, газова станція, розташована поблизу місця вибуху не була пошкоджена та вибух не зачепив житлові район.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Lebanon minister in Syria to discuss the Arab Gas Pipeline. Ya Libnan. 2008-02-23. Архів оригіналу за 2008-02-28. Процитовано 2008-03-10. 
  2. Natural Gas Pipeline (Al-Arish – Aqaba). Project fact sheet. The Arab Fund for Economic and Social Development. Архів оригіналу за 2008-04-05. Процитовано 2008-08-12. 
  3. Arab gas pipeline agreement. Gulf Oil & Gas. 2004-01-26. Процитовано 2007-10-05. 
  4. Arab Gas Pipeline Primes Lebanon Branch. Oil and Gas Insight. 2009-09-04. Архів оригіналу за 2013-01-04. Процитовано 2009-10-24. 
  5. Syria Completes First Stage of Arab Gas Pipeline. Downstream Today. 2008-02-18. Процитовано 2008-02-23. 
  6. Stroitransgaz wins tender to build the third part of Arab gas pipeline. The Canadian Trade Commissioner Service. November 2005. Архів оригіналу за 2013-07-12. Процитовано 2008-01-14. 
  7. Study for Updating Syrian Electricity Sector in Syrian Arab Republic ( Final Report ). 
  8. Lebanon Receives Egypt Gas To Run Power Plant. Downstream Today. 2009-10-20. Процитовано 2009-10-24. 
  9. Timetable for extending Arab gas pipelines inside Jordan and Syria discussed. ArabicNews.com. 2004-09-25. Архів оригіналу за 2007-10-22. Процитовано 2007-10-05. 
  10. Nassir Shirkani (2008-03-10). Egyptian gas flows to Israel. Upstream Online (NHST Media Group). Процитовано 2008-03-10. 
  11. Ministers agree to extend Arab gas pipeline to Turkey. Alexander's Gas & Oil Connections. 2006-03-29. Процитовано 2007-10-05. 
  12. Syria to Buy Iranian Gas Via Turkey. Downstream Today. 2008-01-09. Процитовано 2008-01-14. 
  13. The Euro–Arab Mashreq Gas Market Project – Progress November 2007 (PDF). — Euro-Arab Mashreq Gas Co-operation Centre. Процитовано 2008-01-14.
  14. Russians Build Turkey-Syria Pipeline. Kommersant. 2008-10-14. Архів оригіналу за 2010-03-10. Процитовано 2008-10-26. 
  15. Iraq Joins the Arab Gas Pipeline Project. Gulf Oil & Gas. 2004-09-26. Процитовано 2007-10-05. 
  16. Sweilam, Ashraf (2011-02-05). Egypt TV reports explosion, fire at gas pipeline in northern Sinai Peninsula near Gaza Strip. Los Angeles Times. Associated Press. Процитовано 2011-02-05. 
  17. Leaders inside, outside Egypt seek exit from impasse. Reuters. 2011-02-05. Процитовано 2011-02-05. 
  18. Issacharoff, Avi; Ravid, Barak (2011-02-05). Egypt holds gas supply to Israel and Jordan after pipeline explosion. Haaretz. Процитовано 2011-02-05. 
  19. Razzouk, Nayla; Galal, NOla (2011-02-05). Egypt Gas Exports to Israel, Jordan Halted After Sinai Pipeline Explosion. Bloomberg. Процитовано 2011-02-05. 
  20. Gas pipeline to Jordan, Syria set ablaze in Egypt. CNN. 2011-02-05. Процитовано 2011-02-05. 
  21. Egypt gas pipeline attacked; Israel, Jordan flow hit. Reuters. 2011-02-05. Процитовано 2011-02-05.