Луї Арагон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Луї Арагон
Louis Aragon
Portrait Aragon.jpg
При народженні Луі-Марі Андріе
Народження 3 жовтня 1897(1897-10-03)
  Париж
Смерть 24 грудня 1982(1982-12-24) (85 років)
  Париж
Громадянство Франція
Alma mater Lycée Carnot[d]
Мова творів французька[1]
Рід діяльності письменник, журналіст, політик, поет, романіст[d] і художній критик[d]
Жанр роман
Дружина Ельза Тріоле
Нагороди та премії
Міжнародна Ленінська премія «За зміцнення миру між народами» 1957.
S: Роботи у Вікіджерелах
Q: Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Луї Арагон на Вікісховищі

Луї́ Араго́н (фр. Louis Aragon; *3 жовтня 1897, Париж — †24 грудня 1982) — французький письменник, критик і громадський діяч, комуніст. Був одним із головних представників сюрреалізму у французькій поезії. Вроджений Луї-Марі Андріе (фр. Louis-Marie Andrieux).

З життєпису[ред.ред. код]

Народився у Парижі.

З 1950 член ЦК Компартії Франції. На перших творах позначились формалістичні впливи («Селянин Парижа», 1926). Зв'язок з робітничим рухом у Франції і успіхи соціалістичного будівництва в СРСР мали вирішальний вплив на формування передового світогляду Арагона.

В 1930 бере участь у Міжнародній конференції революційних письменників у Харкові. Після відвідання Радянського Союзу пише поему «Червоний фронт» (1930), збірку поезій «Ура, Урал!» (1934). стає активним прихильником комуністичних ідей, починає боротьбу за створення мистецтва і літератури соціалістичного реалізму («Комуністи мають рацію», 1933; «За соціалістичний реалізм», 1934). Створює великий цикл соціальних романів — «Реальний світ» («Базельські дзвони», 1934; «Багаті квартали», 1936, та ін.). Був редактором «Юманіте». В роки другої світової війни — учасник Руху Опору (зб. «Ніж у серце», 1941; «Французька зоря», 1945; оповідання «Рабство і велич французів», 1945). З великою любов'ю пише про робітничий клас, викриває ворогів трудящих, показує розклад бурж. суспільства (нариси «Комуністична людина», 1946—53; збірка віршів «Знову ніж у серце», 1948; поеми «Очі і пам'ять», 1954, «Незакінчений роман», 1956; роман-епопея «Комуністи», 1949—51). Поряд з цим значне місце в його творчості посідають ліричні твори.

Літературно-критичні й теоретичні праці А. — «На захист французького роману», «Справжня воля культури», про Гюго, Стендаля та ін.

Творчості рад. письменників присвячена кн. «Радянські літератури» (1955).

Арагон багато зробив для популяризації української літератури у Франції: Т. Шевченкові він присвятив нарис «Українське інтермецо», високу оцінку дав «Вершникам» Ю. Яновського, з яким був особисто знайомий ще з 30-х рр. 1958 вийшов роман «Страсний тиждень».

Арагон — член Всесвітньої Ради Миру, один з керівників Національного Комітету письменників Франції, директор тижневика «Леттр Франсез».

Звільнення Параджанова[ред.ред. код]

Відіграв важливу роль у справі звільнення з ув'язнення Сергія Параджанова. Лілія Брік була сестрою його дружини Ельзи Тріоле. Луї Арагон під час візиту до Москви в урядовій ложі Большого театра звернувся особисто до Брежнєва з проханням звільнити ув'язненого Сергія Параджанова.[2]

Відзнаки і нагороди[ред.ред. код]

Твори[ред.ред. код]

  • Український переклад — Червоний фронт. — X., 1932; Поезії. — К., 1950;
    • Українське інтермецо. «Вітчизна», 1958, № 1;
  • Російський переклад — Собрание сочинений. В 11 т., т. 1—7… — М., 1957—59.

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://data.bnf.fr/ark:/12148/cb119347816
  2. Ирина Миличенко. Сын кинорежисера Сергея Параджанова Сурен: «На суде потерпевший сказал…» // Бульвар Гордона. — К., 2016. — № 1 (557). — янв. — С. 10. (рос.)

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]