Араканські царства

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Історія М'янми[п]
Peacock symbol Burma.svg

Список столиць[en]Бірманські хроніки[en]
Військова історія[en]

Араканські царства - державні утворення на території сучасної М'янми.

Аракан на карті сучасної М'янми

Історична область Аракан простягнулася вузькою смугою уздовж східного узбережжя Бенгальської затоки, а від основної території М'янми відділена Чинськими горами. Це сприяло її більшої зв'язки з Індією, ніж з основною територією М'янми, і перші державні утворення в Аракані з'явилися під впливом індійської цивілізації. Традиція відносить їх зародження до 3325 до н. е., проте ні епіграфіка, ні археологія не можуть підтвердити обґрунтованість цієї дати.

У перші століття нашої ери центром араканської державності було місто Діньяваді в районі сучасного Акьяба. У 788 році столицею стало місто Вейшалі. Воно залишалося нею до кінця XI століття, тому й саме середньовічна араканська держава в історіографії також називають Вейшалі.

До теперішнього часу не вдалося відтворити скільки-небудь цілісну картину навіть політичного життя цієї держави. За знахідками медалей і монет вдалося з'ясувати лише імена правителів і періоди їх перебування на троні. Написи на монетах зроблені шрифтом нагарі, назви династій в Діньяваді і Вейшалі також були індіанізіровани, царі зазвичай зображувалися з емблемами Шиви. З перших століть нашої ери в Аракані поширилися і індійські релігії - буддизм і брахманізм.

У араканських хроніках майже не збереглося свідчень про взаємозв'язки з державою Шрикшетра, хоча є згадка про те, що в IX столітті онук араканського царя одружився на принцесі п'ю, і про війни з п'ю в X столітті. Однак, так як до цього часу держава Шріикшетра вже перестала існувати, вчені вважають, що швидше в хроніках знайшли відображення спроби завоювання Аракана більш пізньою державою - Паганом. Паган зумів нав'язати данинні відносини лише північній частині Аракана, при цьому його правителі залишилися суверенними.

Після того, як в XIII столітті Паганські царство було розгромлено монголами і розпалося на частини, Аракан став повністю незалежним. Від набігів шанів, котрі вигнали монгольських ставлеників і почали засновувати свої держави, Аракан був позбавлений завдяки тому, що був відділений від центральної рівнини горами, і зайняті міжусобною боротьбою шани не могли виділити сили на настільки важку експедицію. Однак з іншого боку незалежності Аракану погрожував Бенгальський султанат.

За правління араканського царя Мінтхі (1279-1374) відбувся напад на Аракан бенгальського флоту. Араканцям вдалося потопити ворожі судна, перегородивши гирло річки Хіньян біля Читтагонга, закидавши їх камінням і спустивши на них по річці палаючі плоти.

У 1374 році частина араканських правлячих верств звернулася до царя держави Ава - Мінджіу Свасоке - з проханням призначити на вільний араканський трон свого ставленика, що той і зробив. У 1381 році він проголосив царем Аракана свого сина, якого араканці, однак, скинули в 1385 році.

У 1404 році на араканському троні утвердився цар Нарамейхла (Мінсоман), проте через два роки авські війська знову посадили тут свого ставленика. Нарамейхла втік в Бенгалію. Допомога бенгальців дозволила Нарамейхлі в 1430 році проголосити незалежність Аракана. У 1433 році він заснував нову столицю - М'яу-У (Мрохаун). Так з'явилося середньовічна араканська держава.

Джерела[ред. | ред. код]

  • «Історія Сходу» (в 6 т.). Т.II «Схід у середні віки» - Москва: видавнича фірма «Східна література» РАН, 2002. ISBN 5-02-018102-1