Аралези

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Аралез на полі битви». Арутюнян Г. А.

Арале́зи (вірм. Արալեզ) — у вірменській міфології духи у вигляді крилатих собак, які спускалися з неба, щоб воскресити полеглих у боях, зализуючи їхні рани.[1]

Зовнішній вигляд[ред. | ред. код]

Зовні аралези найбільше були схожі на аборигенних собак Вірменського нагір'я — вірменських вовкодавів — гампрів, які, можливо, і стали прообразом аралезів.

Відображення в міфології[ред. | ред. код]

Одне з перших описів аралезів та їх функцій зробив вірменський історик кінця IV–V століть Фавстос Бузанда.

Також, згідно з однією з легенд, записаних істориком V століття Мовсесом Хоренаці, аралези воскресили Ара Прекрасного, який був смертельно поранений в кровопролитній битві з армією ассирійської цариці Шамірам (Семіраміди).

Походження назви[ред. | ред. код]

Етимологія слова «аралез», як пише Езнік, цілком визначає роль цих духів. Воно складається з коріння «іар» — «безупинно» і «лізум» — лизати.

Література[ред. | ред. код]

  • «Мифы народов мира», том 1
  • Исследования и статьи Н. О. Эмина по армянской мифологии, археологии, истории и истории литературы за 1858–1884 гг., Москва 1896 год

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]