Ара синьокрилий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ара синьокрилий

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Попугоподібні (Psittaciformes)
Родина: Папугові (Psittacidae)
Підродина: Arinae
Триба: Arini
Рід: Ара (Ara)
Вид: Ара синьокрилий
(Linnaeus, 1758)
Ara severus
Підвиди
  • Ara severus castaneifrons
  • Ara severus severus
Посилання
Вікісховище: Ara severus
Віківиди: Ara severus
ITIS: 714034
МСОП: 22685577

Ара синьокрилий[2] (Ara severus) — птах родини папугових.

Зовнішній вигляд[ред. | ред. код]

Довжина тіла 45-52 см, хвоста 20-24 см; вага 380 г. Забарвлення зелене, голова з синім відтінком. Підборіддя, щоки й чоло темно-червоне з буруватим відтінком. Мале махове пір'я із зовнішньої сторони зелене, першорядні махові — блакитні. Малі криючи пір'я червоне. Хвіст червоно-коричневий з блакитним кінцем. Дзьоб чорний. Лабети сірі. Райдужка оранжева.

Розповсюдження[ред. | ред. код]

Живе в Південній Америці від Панами до басейну Амазонки (захід і центр Бразилії, північ і центр Болівії).

Карта ареалу

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Населяють тропічні сельви, болота, луки, савани з лісопосадками, кромки дощового лісу, пальмові гаї до висоти 1000—1500 м над рівнем моря. Живляться пальмовими горіхами, ягодами, насіннями, плодами. Іноді наносять відчутну втрату плантаціям кукурудзи, де годуються в період дозрівання врожаю. Таку ж загрозу становлять ці папуги й гаям фігових дерев.

Розмноження[ред. | ред. код]

Яйце ара синьокрилого в оологічній колекції (Тулузький музей)

Гніздо влаштовує в дуплах мертвих старих пальм, на великій висоті; відомі випадки їх гніздування й у норах по берегах річок. Часто гніздяться колоніями. У кладці 2-5 яєць. Насиджування триває 26-28 днів. Перші кілька днів самка не залишає гніздо, а самець її годує й постійно перебуває поруч, іноді залазячи в нього на ніч. Пташенята оперяють в 11-12 тижнів. Після виходу пташенят із гнізда, їх ще два тижні годують батьки.

Утримання[ред. | ред. код]

У Європу цих птахів завозять уже ручними, узятими із гнізда пташенятами й штучно вирощеними людьми. Вони добре відрізняють людину, яка за ними доглядає, від сторонніх. Зустрічаються особини, що прекрасно наслідують людської мови, різним мелодіям і звукам. Попри ці позитивні якості, у папуг дуже голосний і різкий голос і дуже сильний дзьоб, тому в домашніх умовах тримати їх складно.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2018). Ara severus: інформація на сайті МСОП (версія 2018.2) (англ.) 07 серпня 2018
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

Література[ред. | ред. код]

  • Гринёв В. А. Попугаи: Справочное пособие. — М.: Лесная промышленность, 1991. — 334 с ISBN 5-7120-0296-5
  • Иерусалимский И. Попугаи и певчие птицы: виды, содержание, обучение. — Ростов-на-Дону: Владис, 2001. — 320 с ISBN 5-94194-073-4
  • Энциклопедия декоративных и экзотических птиц/ Авт-сост. А. П. Умельцев. — М.: Локид-Пресс, 2002. — 368 с ISBN 5-320-00436-2

Посилання[ред. | ред. код]