Аргіродерма

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Аргіродерма
Argyroderma
Argyroderma MS 9467.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Аїзові (Aizoaceae)
Підродина: Ruschioideae
Триба: Ruschieae
Рід: Аргіродерма (Argyroderma)
N.E.Br., 1922
Типовий вид
Argyroderma testiculare[1]
(Aiton) N.E.Br., 1922
Види
Argyroderma congregatum
Argyroderma crateriforme
Argyroderma delaetii
Argyroderma fissum
Argyroderma framesii
Argyroderma octophyllum
Argyroderma patens
Argyroderma pearsonii
Argyroderma ringens
Argyroderma subalbum
Argyroderma testiculare
Argyroderma theartii
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Argyroderma
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Argyroderma
EOL logo.svg EOL: 5167101
IPNI: 16106-1
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 1352117

Аргіродерма (Argyroderma N.E.Br.) — рід багаторічних високосукулентних рослин з родини аїзових (Aizoaceae).

Етимлогія[ред.ред. код]

Ця назва походить від двох грецьких слів: argyros — «срібний» і derma — «шкіра», що натякає на сріблястий відтінок листя цієї рослини.

Рід був описаний англійським ботаніком Ніколасом Брауном в 1922 році.

Морфологічні ознаки[ред.ред. код]

Рослини одиночні або утворюють дернини. На одному пагоні хрестоподібно розташовані по 2 — 4 листки. Листкові пластинки короткі, товсті, часто яйцеподібні, 2 — 3 см в діаметрі. Верхня сторона листка — плоска або трохи опукла, нижня — сильно опукла, біля основи листки часто до половини зростаються. Листя — вапняно-зелені, або сіро-зелені. Квітки — одиночні, сидячі або на коротких квітконіжках, жовті, рожеві, інколи білі. Цвітуть у листопаді. Після цвітіння старі листя поступово відмирають, і починає утворюватися нова пара листя. Молоді рослини зацвітають на 3 — 4-1 рік.

В природі зазвичай ростуть невеликими групами, що містять 8-12 рослин.

Догляд та утримання[ред.ред. код]

Аргіродермам необхідний дуже пухкий субстрат з мінімальним вмістом органіки. Оптимальна суміш листової, дернової землі, грубозернистого піску в співвідношенні 1:0,5:1. Повинен бути організований хороший дренаж, тому що при застої води рослини легко втрачають коріння. Цим рослинам потрібно надати максимум світла з великою кількістю сонячних променів. Поливати їх слід акуратно. При перезволоженні швидко загнивають. Взимку утримують без поливу при температурі 12-15 °С.

Розмножують переважно насінням.

В кімнатній культурі найчастіше зустрічається Аргіродерма рожева (Argyroderma roseum — синонім Argyroderma delaetii).

Поширення[ред.ред. код]

Відомий 61 вид цих рослин, які поширені у Капській провінції (Малий Намакваленд), де вони ростуть на кам'янистих і піщаних ґрунтах серед уламків кварца. Своєрідний камуфляж дозволяє аргіродермам залишатися непомітними в таких місцях.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]