Аркадьєв Аркадій Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Аркадьєв.

Аркадьєв Аркадій Іванович
Народився	25 січня (7 лютого) 1907  Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер	30 червня 1993(1993-06-30) (86 років)  Львів, Україна
Поховання	Личаківський цвинтар
Громадянство	СРСР,  Україна
Діяльність	актор, театральний режисер
Alma mater	Одеський музично-драматичний інститут
IMDb	nm0035023
Нагороди та премії

Аркадій Іванович Аркадьєв (Кудерко; 7 лютого 1907, Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія — 30 червня 1993, Львів, Україна) — український радянський актор. Народний артист Української РСР (1951). Народний артист СРСР (1977).

Біографія

Народився 7 лютого 1907 року в Одесі.

На сцену вперше вийшов 1925 року в Одеському районному драматичному театрі. Закінчив Одеський музично-драматичний інститут (1927, курс Л. Лазарєва).

У 1932—1935 працював у Дніпропетровському російському драматичному театрі, 1935 — 1944 роках в Київському театрі Червоної Армії, в 1944 — 1954 роках — в театрі Одеського військового округу, а з 1954 року  — в театрі Прикарпатського Військового округу у Львові.

Помер 30 червня 1993 року у Львові. Похований на Личаківському кладовищі.

Родина

Перша дружина Олександра Костянтинівна, син Юрій Аркадьєв.

Друга дружина: Кіра Сергіївна Байбакова (1927—2004), заслужена артистка України, актриса Львівського театру Прикарпатського ВО. Похована поряд з чоловіком на 85 полі Личаківського цвинтаря.

Творчість

Найкращі ролі: Пеклеванов («Бронепоїзд № 14—69» Іванова), Юліус Фучік («Прага залишається моєю» Буряківського), Кудряш («Гроза» Островського).

Грав у фільмах: «Всадники» (1939), «Моряки» (1939, Свєтлов), «Сім'я Януш» (1941), «В далекому плаванні» (1945, боцман Никифоров і Нептун), «Син полку» (1946, полковник), «Голубі дороги» (1947, Калаченко, капітан), «Миклухо-Маклай» (1947), «Золотий ріг» (1948, професор Ігнатьєв), «Лілея» (1958), «Наш спільний друг» (1961, Андрій Хомич), «Російський ліс» (1963—1964, Книшев), «Твій сучасник» (1967), «Довга дорога в короткий день» (1972, «Ні пуху, ні пера» (1973, Федір Васильович, головна роль), «Агонія» (1975, Михайло Володимирович Родзянко, голова Державної думи).

Відзнаки і нагороди

• Орден Трудового Червоного Прапора.
• Медаль "За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941 - 1945 рр."
• Сталінська премія III ступеня (за виконання ролі Юліуса Фучика у виставі «Прага залишається моєю») (1952)
• Звання "Народний артист СРСР", "Народний артист Української РСР".

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Одеське театрально-художнє училище. Особистості: Біографічний словник/В. М. Букач. — Одеса: КЦВ, 2025. — С. 28.

Посилання

• Фільмографія актора (kino-teatr.ru) [Архівовано 22 жовтня 2013 у Wayback Machine.](рос.)