Арман Фальєр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Арман Фальєр
фр. Armand Fallières
Armand Fallieres.jpg
Народився 6 листопада 1841(1841-11-06)[1][2][3][4][5][6]
Мезен
Помер 22 червня 1931(1931-06-22)[1][2][3][5][6] (89 років)
Ланн
Поховання Мезен
Громадянство Flag of France.svg Франція
Діяльність політик, адвокат
Alma mater Paris Law Faculty[d]
Посада президент Франції, депутат Національної асамблеї Франції, член генеральної ради[d], сенатор Третьої Французької Республіки[d] і голова Ради міністрів Франції[d]
Партія Democratic Republican Alliance[d]
У шлюбі з Jeanne Fallières[d]
Діти André Fallières[d]
Нагороди

Арма́н Фальє́р (фр. Armand Fallières; 6 листопада 1841, Мезен, департамент Лот і Гаронна, — 22 червня 1931, Мезен, департамент Лот і Гаронна) — французький державний діяч, президент Франції (Третя республіка, 1906—1913).

Біографія[ред. | ред. код]

Дід був ковалем, батько — землеміром та судовим приставом. Почав займатися політичною діяльністю з 1870-х років. У 1883 р. нетривалий час перебував на посаді прем'єр-міністра. Потім на протязі 16 років займав різні міністерські посади. У 1899 році, після обрання Еміля Лубе на посаду президента республіки, змінив його на посаді голови Сенату, а у 1906 році змінив Еміля Лубе на посаді президента Франції, перемігши на виборах Поля Думера.

Брав активну участь в укріпленні Антанти, але був рішучім противником війни з Німеччиною. Офіційно зустрівся з імператором Миколаю Другим у Шербурі. Залишаючи посаду у 1913 році (після закінчення семирічного терміну перебування на посаді та відмови балотуватися на наступний термін), він заявив маючи на увазі жорстку антинімецьку позицію свого наступника Раймона Пуанкаре: «Я залишаю місце війні». Ці слова були пророчими, адже Перша світова війна розпочалась вже 1914 року.

Був рішучим противником смертної кари та на посаді президента помилував багатьох засуджених до страти злочинців.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Stéphane Baumont, Fallières ou la République de la province, Éché, 1988.
  • Hubert Delpont et Janine Dréano-Sestacq, Fallières, la République aux champs, AVN, 1996, 258 pages.
  • Frédéric Lavignette, L'affaire Liabeuf. Histoires d'une vengeance, Fage éditions, 2011.
Попередник: Президент Франції
Наступник:
Еміль Лубе
Раймон Пуанкаре