Арман Фальєр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Арман Фальєр
Armand Fallieres.jpg
Народився 6 листопада 1841(1841-11-06)[1][2][3]
Мезен
Помер 22 червня 1931(1931-06-22)[1][2][3] (89 років)
Мезен
Поховання Мезен
Громадянство Франція
Діяльність політик і адвокат
Alma mater Paris Law Faculty[d]
Посада Президент Франції, Депутат Національної асамблеї Франції[d], member of the General Council[d], senator of the French Third Republic[d] і President of the Council[d]
Партія Democratic Republican Alliance[d]
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Арма́н Фальє́р (фр. Armand Fallières; 6 листопада 1841, Мезен, департамент Жер, — 22 червня 1931, Мезен, департамент Жер) — французький державний діяч, президент Франції (Третя республіка, 1906—1913).

Біографія[ред.ред. код]

Дід був ковалем, батько — землеміром та судовим приставом. Почав займатися політичною діяльністю з 1870-х років. У 1883 р. нетривалий час перебував на посаді прем'єр-міністра. Потім на протязі 16 років займав різні міністерські посади. У 1899 році, після обрання Еміля Лубе на посаду президента республіки, змінив його на посаді голови Сенату, а у 1906 році змінив Еміля Лубе на посаді президента Франції, перемігши на виборах Поля Думера.

Брав активну участь в укріпленні Антанти, але був рішучім противником війни з Німеччиною. Офіційно зустрівся з імператором Миколаю Другим у Шербурі. Залишаючи посаду у 1913 році (після закінчення семирічного терміну перебування на посаді та відмови балотуватися на наступний термін), він заявив маючи на увазі жорстку антинімецьку позицію свого наступника Раймона Пуанкаре: «Я залишаю місце війні». Ці слова були пророчими, адже Перша світова війна розпочалась вже 1914 року.

Був рішучим противником смертної кари та на посаді президента помилував багатьох засуджених до страти злочинців.

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Stéphane Baumont, Fallières ou la République de la province, Éché, 1988.
  • Hubert Delpont et Janine Dréano-Sestacq, Fallières, la République aux champs, AVN, 1996, 258 pages.
  • Frédéric Lavignette, L'affaire Liabeuf. Histoires d'une vengeance, Fage éditions, 2011.
Попередник: Президент Франції
Наступник:
Еміль Лубе
Раймон Пуанкаре