Перейти до вмісту

Арман Фальєр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Арман Фальєр
фр. Armand Fallières Редагувати інформацію у Вікіданих
Президент Франції
18 лютого 1906  18 лютого 1913
ПопередникЕміль Лубе
НаступникРаймон Пуанкаре
48-й прем'єр-міністр Франції
29 січня 1883  21 лютого 1883
ПопередникШарль Дюклерк
НаступникЖуль Феррі

Народився6 листопада 1841(1841-11-06)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Мезен Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер22 червня 1931(1931-06-22)[1][2][…] (89 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Ланн Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованийМезен Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий якполітик, адвокат, правник Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Франція Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materПравничий факультет Паризького університетуd і Тулузький університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Політична партіяDemocratic Republican Allianced Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зЖанна Фальєрd Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиAndré Fallièresd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Андрія Первозванного Великий Хрест ордена Почесного легіону Collar of the Order of Charles III орден Серафимів Вищий орден Святого Благовіщення knight of the Order of Saints Maurice and Lazarus Великий магістр ордена Почесного легіону Королівський Вікторіанський ланцюг Кавалер ордена Слона

Арма́н Фальє́р (фр. Armand Fallières фр. вимова: [aʁmɑ̃ faljɛʁ]; 6 листопада 1841, Мезен, департамент Лот і Гаронна, 22 червня 1931, Мезен, департамент Лот і Гаронна) — французький державний діяч, президент Франції (Третя республіка, 1906—1913).

Біографія

[ред. | ред. код]

Дід був ковалем, батько — землеміром та судовим приставом. Почав займатися політичною діяльністю з 1870-х років. У 1883 році нетривалий час перебував на посаді прем'єр-міністра. Потім протягом 16 років обіймав різні міністерські посади. У 1899 році, після обрання Еміля Лубе на посаду президента республіки, змінив його на посаді голови Сенату, а у 1906 році змінив Еміля Лубе на посаді президента Франції, перемігши на виборах Поля Думера.

Брав активну участь в укріпленні Антанти, але був рішучім противником війни з Німеччиною. Офіційно зустрівся з імператором Миколаю II у Шербурі. Залишаючи посаду у 1913 році (після закінчення семирічного терміну перебування на посаді та відмови балотуватися на наступний термін), він заявив маючи на увазі жорстку анти-німецьку позицію свого наступника Раймона Пуанкаре: «Я залишаю місце війні». Ці слова були пророчими, адже Перша світова війна розпочалась вже 1914 року.

Був рішучим противником смертної кари та на посаді президента помилував багатьох засуджених до страти злочинців.

Смерть і поховання

[ред. | ред. код]

Арман Фальєр помер у своїй резиденції в Лупійоні після серцевого нападу 22 червня 1931 року, майже через двадцять років після того, як покинув Єлисейський палац.

23 червня 1931 року Фернан Буїссон, голова Палати депутатів, відкрив післяобіднє засідання промовою, на якій виголосив надгробну промову на честь Армана Фальєра. П'єр Лаваль, президент Ради, приєднався до цієї похвали своєю промовою. Від імені Сенату надгробну промову виголосив Альбер Лебрен як президент, а від імені уряду до цієї шани приєднався Леон Берар, міністр юстиції. Сенат перервав засідання на півгодини на знак жалоби.

Його похорон відбувся 25 червня 1931 року в церкві Сен-Жан-Батист у Мезіні за присутності генерала Браконьє (голови військового двору президента Республіки та представника Поля Думера), членів уряду (Маріо Рустана, міністра народної освіти, та П'єра Катали, заступника державного секретаря внутрішніх справ) та голови Сенату Лебрена. Наприкінці релігійної церемонії промови виголосили Жорж Лейг та Марро від імені генеральної ради, а також Маріо Рустан від імені уряду.

Арман Фальєр похований у сімейному склепі.

Його дружина, Жанна, померла в 1939 році.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. 1 2 senat.fr
  2. 1 2 Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Література

[ред. | ред. код]
  • Stéphane Baumont, Fallières ou la République de la province, Éché, 1988.
  • Hubert Delpont et Janine Dréano-Sestacq, Fallières, la République aux champs, AVN, 1996, 258 pages.
  • Frédéric Lavignette, L'affaire Liabeuf. Histoires d'une vengeance, Fage éditions, 2011.

Посилання

[ред. | ред. код]
Попередник: Президент Франції
Наступник:
Еміль Лубе
Раймон Пуанкаре