Арношт Мука

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Арношт Мука
в.-луж. Arnošt Muka
Arnost Muka.jpg
Народився 10 березня 1854(1854-03-10)[1][2]
Großhänchend, Буркау, Баутцен, Саксонія
Помер 10 жовтня 1932(1932-10-10)[1][2] (78 років)
Бауцен, Kreishauptmannschaft Dresden-Bautzend, Королівство Саксонія, Німецька імперія[1]
Поховання
Q62032743? : 
зображення місця поховання
Країна Flag of Germany (3-2 aspect ratio).svg Німеччина
Діяльність письменник, педагог
Alma mater Лейпцизький університет (1879)
Посада головний редактор
Членство Петербурзька академія наук, Академія наук СРСР, Російська академія наук, Матиця серболужицька і Сербська академія наук і мистецтв
Нагороди
Order of St. Sava Орден Альберта

CMNS: Арношт Мука у Вікісховищі

Арношт Мука (н. -луж. Arnošt Muka, нім. Ernst Mucke; нар. 10 березня 1854, с. Вульки-Восик, Лужиця — 10 жовтня 1932, Баутцен, Німеччина) — серболужицький педагог, громадський діяч і славіст. Засновник Серболужицького музею і Серболужицького будинку в Баутцені.

Бографія[ред. | ред. код]

Вважається одним з найвидатніших серболужицьких гуманістів XIX і XX століть, які значно посприяли розвитку лужицької національної свідомості. У 1874—1879 рр. навчався в Лейпцизькому університеті, де вивчав класичну філологію і славістику. У 1875 році організував перший молодіжний літній табір-фестиваль для лужицьких гімназистів під назвою «Схадзованка». З 1879 р був учителем в Ціттау (Жітава), а пізніше в гімназії в Баутцені (Будишин). З юного віку став брати участь в лужицькому культурному і науковому русі. Член Societas Slavica Budissenensis, а також Матиці Сербської.

У 1882-86 рр. був редактором журналу Łuzica, а в 1884—1932 рр. редагував «Časopis Maćicy Serbskeje» (Журнал Матиці Сербської). На сторінках цього журналу в 1884—1886 рр. він публікував демографічніі дослідження «Statistika Łužiskich Serbow», в якому представив статистичні дані про кількість, розселення, соціальну структуру та рівні освіти лужицьких сербів[3].

Завдяки його рішучості і організаторським талантам вдалося в 1904 році відкрити Серболужицький будинок в Баутцені. Крім того, Мука намагався організувати серболужицький музей. Був членом ряду академій і наукових товариств (в тому числі обраний членом-кореспондентом Петербурзької Академії наук[4]). Подорожуючи по Лужиці, проводив дослідження мови, фольклору і культурної спадщини лужичан. Був автором безлічі наукових робіт, які сильно вплинули на лужицьку інтелігенцію. Виступав проти германізації. Двічі відправлявся німецькою владою на заслання вглиб Німеччини за націоналістичну діяльність.

Похований на Тухорському кладовищі в Будішині.

Наукова спадщина[ред. | ред. код]

  • Szczątki języka połabskiego Wendów Luneburskich, [in:] Materiały i prace Komisyi językowej Akademii Umiejętności w Krakowie, t. I, Kraków 1904 s. 313—569.
  • Historische und vergleichende Laut — und Formenlehre der niedersorbischen (niederlausitzisch — wendischen) Sprache, Lipsk 1891
  • Słownik dolnoserbskeje rěcy a jeje narěcow, St. Petersburg — Praga 1911
  • Statistika łužiskich Serbow, 1980. На основі цієї роботи в сучасній Німеччині були визначені межі культурно-територіальної автономії «Лужицька поселенська область».

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Гугнін А. А., Введення в історію серболужицької словесності і літератури від витоків до наших днів, Російська академія наук, Інститут слов'янознавства і балканістики, науковий центр слов'яно-німецьких відносин, М., 1997, стор. 19, 50, 70, 106—107, 110, 120—121, 123—124, 127, 130, 132—133, 136, ISBN 5-7576-0063-2

Посилання[ред. | ред. код]