Арніка гірська
| Арніка гірська | |
|---|---|
 | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Айстроцвіті (Asterales) |
| Родина: | Айстрові (Asteraceae) |
| Рід: | Арніка (Arnica) |
| Вид: | Арніка гірська (A. montana) |
| Біноміальна назва | |
| Arnica montana L., 1753 | |
 | |
А́рніка гірська́ (Arnica montana) — багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (Asteraceae). Цінна лікарська культура.
Місцева назва — арніка, зілля баранє, нечуй-вітер, скусівник гірський, скусівник лікарський, трава бараня.[1]
Багаторічна трав'яниста рослина з темно-жовтими або оранжевими квітками у великих поодиноких кошиках. Стебло пряме, 15—80 см завдовжки, залозисте, короткоопушене, вгорі розгалужене. Трав'яниста кореневищна багаторічна рослина. Кореневище коротке, розташовані на глибині від 1-3 до 60-70 см, іноді на поверхні, коричневе або темно-коричневе, всередині біле.[2] Стебло одне, прямостійне, опушене залозистими та простими волосками, 25-35 см заввишки. Стеблові листки довжиною 3-5, шириною 2-3 см, супротивні, сидячі, цілокраї, довгасті; листки розетки притиснуті до землі. Суцвіття — верхівкові поодинокі кошики, їх кількість на стеблі коливається від 1 до 6. Крайові квітки язичкові, темно-жовті або оранжеві, з тризубим відхилом; серединні — трубчасті, блідіші. Плоди — циліндричні, звужені до основи, борознисті, коротко опушені сім'янки з чубчиком брудно-білих волосків, які трохи перевищують сім'янки, довжина 1,5-5,0 мм.
_на_праці.jpg)
Цвіте в червні-липні, плоди достигають в кінці липня — першій половині серпня.[3] Сировиною є суцвіття (Flores Arnici), зібрані на початку цвітіння.
Кореневище товсте, циліндричне і з багатьма придатковими коренями, що відходять від нього знизу. Стебло рослини виростає лише на другий рік[4]. Стеблові листки прості, довгастої форми з хвилястими краями, сидячі; яскраво-зелені, зверху волохаті, знизу голі. Листки на стеблі наполовину менші, ніж ті, що зібрані при корені в розетку. Квітки оранжеві, двостатеві, верхівкові, поодинокі, зібрані в кошики, мають приємний специфічний запах. Плід — сім'янка, призматичної форми, має ряд шорстких волосків.
У кошиках знайдено летку олію (0,04—0,15 %), арцинін (близько 4 %), що являє собою суміш двох ізомерних тритерпенових речовин — арнідіолу та фарадіолу з групи люпеолу[4]. Біологічно активною речовиною рослини, що діє на м'язову тканину матки, є арніфолін. Крім того, в арніці виявлено близько 5 % дубильних речовин, ситостерин, каротиноїди та ін.
 | Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
Тепер арніку гірську в науковій медицині не використовують. У народній медицині рослину використовують широко.[джерело?]
Для медичного використання зазвичай заготовляють кошики, які збирають на початку цвітіння рослини і сушать при температурі до 60°С. Правильно заготовлена і висушена сировина має приємний запах і гіркуватий смак.[джерело?]
Офіцінальну спиртову настойку кошиків арніки гірської вживають при спазмах кишки і як жовчогінний засіб: по 20 крапель 3 рази на добу за 30 хв до їжі[4]. Здавна настої арніки гірської використовують при запаленні верхніх дихальних шляхів, задавненому кашлі, ларингіті, матковій кровотечі, аднекситі, ішемічній хворобі серця, нервовому перезбудженні, виразці шлунка, ендокардиті та міокардиті.[джерело?]
Використовують як протизапальний засіб при кашлі, здутті кишечника, кишкових розладах (дизентерії), як кровоспинний засіб при маткових кровотечах, виразці шлунка, стенокардії, атеросклерозі, гіпертонії, нервовому перезбудженні, при шлункових і кишкових спазмах.[5]
Арніка поширена у Литві, Латвії, в західних областях Білорусії та України. В Україні арніка гірська росте в Карпатах, зокрема в заказнику «Затінки і Тересянка»[4], дуже рідко на Поліссі. Подібними до арніки гірської за властивостями є арніка улиснена та арніка Шаміссо, які культивуються у спеціалізованих господарствах. Росте на відкритих місцях, починаючи 500 м над рівнем моря до найвищих вершин: на полонинах, лісових полянах, іноді на заболочених луках, гірських хребтах, зокрема на Чорногорі, Свидовецькому хребті, Гуцульських Альпах, Ґорґанах, Бескидах. Європейський гірсько-лісовий вид на східній межі ареалу. В Українських Карпатах виділяють два локалітети арніки. Один (північний) розташований на межі трьох областей — Львівської, Івано-Франківської та Закарпатської, другий включає територію Рахівського лісокомбінату Закарпатської обл. Дуже рідко трапляється на Українському Поліссі — в околицях м. Сарни (Рівненська обл.) та Овруцькому р-ні Житомирської обл.[6][3][7]
Квіткові кошики арніки збирають в період повного цвітіння (червень-липень), зрізуючи біля основи, з коротким квітконосом, не перевищуючи 1 см. Цвіт бажано сушити одразу після збору в темному, холодному, добре провітрюваному приміщені. Кореневища і корені збирають у березні-квітні або ж у серпні-жовтні. Листки збирають перед цвітінням в травні-березні з розетки, що біля самої землі.
Арніка гірська характеризується досить повільним зростом. Стійка до морозів, шкідників та грибкових захворювань. Ділянку для розведення арніки бажано обирати в гірських холодних місцевостях з вогким ґрунтом, бажаний pH (4-5).
Ще в 1950-х рр. в Українських Карпатах запаси арніки були достатніми для щорічної заготівлі 5-10 т сухих суцвіть.[8] Питання про необхідність охорони запасів арніки не було актуальним. В 1970-1980-х рр. обсяг допустимих заготівель, за одними джерелами, становив 0,5-0,6 т,[9] за іншими — близько 20 т.[10] Невеликі ресурси виду з біологічним запасом 0,66 т виявлені в Надвірнянському р-ні Івано-Франківської обл.[11] Зараз природні сировинні запаси виду в Україні виснажені. В Українських Карпатах охороняється в Карпатському біосферному заповіднику, заказниках загальнодержавного значення Тавпиширківському (Івано-Франківська обл.), урочищах Затінки і Тересянка (Закарпатська обл.), Чорний Діл і Стебник (Чернівецька обл.), на території пам'ятки природи загальнодержавного значення урочище Верхнє Озерище (Івано-Франківська обл.). На даний час мережа природоохоронних територій, в яких арніка гірська має значне поширення, розширилась за рахунок включення нових ділянок в Закарпатській та Івано-Франківській областях.
- ↑ Регіональний інформаційний центр "Карпати". Лікарські рослини Карпат. Арніка гірська. Архів оригіналу за 4 грудня 2021. Процитовано 3 грудня 2021.
- ↑ Ивашин Д. С. Семенное и вегетативное возобновление Arnica montana L. и Gentiana lutea L. в Украинских Карпатах // Ботан. журн.. — 1960. — Вип. 45. — № 7-9. — С. 1039-1041.
- 1 2 Чопик В.И., Дудченко Л.Г., Краснова А.Н. (1983). Дикорастущие полезные растения Украины (рос.). К.: Наук, думка. с. 14—15.
{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним використанням параметра location (посилання) - 1 2 3 4 Товстуха Є. С. Фітотерапія. — С..
- ↑ Кархут В. В. (1978). Ліки навколо нас. К.: Здоров'я. с. 26—27.
{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним використанням параметра location (посилання) - ↑ Червона книга України. Рослинний світ. К.: УЕ. 1996. с. 244.
{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним використанням параметра location (посилання) - ↑ Флора УРСР. Т. 11. К.: Вид-во АН УРСР. 1962. с. 360—362.
{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним використанням параметра location (посилання) - ↑ Ивашин Д. С. О распространении арники горной и горечавки желтой в Украинских Карпатах // Ботан. журн.. — 1956. — Вип. 41. — № 2. — С. 257-261.
- ↑ Ловелиус О. Л., Козьяков А. С. О перспективах рационального использования арники горной в Украинских Карпатах // Персп. развит. лесн. и деревообраб. пром.: Тез. докл. Респ. науч.-техн. конф.. — Свалява, 1986. — С. 166-167.
- ↑ Гладун Я. Д., Яцык Р. М. Эксплуатационные запасы важнейших для медицинской промышленности лекарственных растений, произрастающих в Гослесфонде Украинских Карпат // Лесн. х-во в реш. продов. прогр.: Тез. докл.. — К., 1984. — С. 103-104.
- ↑ Гладун Я. Д., Кіт С. М. Ресурси арніки гірської в Надвірнянському районі Івано-Франківської області // Тези доп. VI Міжнар. конф. з мед. ботан.. — К., 1977. — С. 84.
- Товстуха Є. С. Фітотерапія. — К. : Здоров'я, 1990. — 304 с., іл. — ISBN 5-311-00418-5.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Ковальова А. М. Арніка [Архівовано 1 квітня 2017 у Wayback Machine.] // Фармацевтична енциклопедія
- Лікарські рослини: енциклопедичний довідник / відповідальний редактор А. М. Гродзінський. — Київ : Видавництво «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — 544 с. — ISBN 5-88500-055-7. Ел.джерело С. 44.
- Сафонов М. М. Повний атлас лікарських рослин. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2008. — 384 с. ISBN 978-966-408-273-7
- https://plants.land.kiev.ua/15.html
- Арніка гірська — застосування у народній медицині [Архівовано 21 липня 2016 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |