Арніка гірська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Арніка гірська
Arnica montana.JPG
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Рід: Арніка (Arnica)
Вид:
Арніка гірська (A. montana)
Біноміальна назва
Arnica montana
L., 1753
Location of Arnica montana.svg

А́рніка гірська́ (Arnica montana) — багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (Asteraceae). Цінна лікарська культура.

Місцева назва — арніка, зілля баранє, нечуй-вітер, скусівник гірський, скусівник лікарський, трава бараня.[1]

Ботанічна характеристика[ред. | ред. код]

Арніка гірська
Arnica montana — Тулузький музей

Багаторічна трав'яниста рослина з темно-жовтими або оранжевими квітками у великих поодиноких кошиках. Стебло пряме, 15—80 см завдовжки, залозисте, короткоопушене, вгорі розгалужене. Трав'яниста кореневищна багаторічна рослина. Кореневище коротке, розташовані на глибині від 1-3 до 60-70 см, іноді на поверхні, коричневе або темно-коричневе, всередині біле [4]. Стебло одне, прямостійне, опушене залозистими та простими волосками, 25-35 см заввишки. Стеблові листки довжиною 3-5, шириною 2-3 см, супротивні, сидячі, цілокраї, довгасті; листки розетки притиснуті до землі. Суцвіття - верхівкові поодинокі кошики, їх кількість на стеблі коливається від 1 до 6. Крайові квітки язичкові, темно-жовті або оранжеві, з тризубим відхилом; серединні - трубчасті, блідіші. Плоди - циліндричні, звужені до основи, борознисті, коротко опушені сім'янки з чубчиком брудно-білих волосків, які трохи перевищують сім'янки, довжина 1,5-5,0 мм.

Цвіте в червні-липні, плоди достигають в кінці липня - першій половині серпня [13]. Сировиною є суцвіття (Flores Arnici), зібрані на початку цвітіння.

Кореневище товсте, циліндричне і з багатьма придатковими коренями, що відходять від нього знизу. Стебло рослини виростає лише на другий рік[2]. Стеблові листки прості, довгастої форми з хвилястими краями, сидячі; яскраво-зелені, зверху волохаті, знизу голі. Листки на стеблі наполовину менші, ніж ті, що зібрані при корені в розетку. Квітки оранжеві, двостатеві, верхівкові, поодинокі, зібрані в кошики, мають приємний специфічний запах. Плід — сім'янка, призматичної форми, має ряд шорстких волосків. Цвіте в червні — липні.

Хімічний склад[ред. | ред. код]

У кошиках знайдено летку олію (0,04—0,15 %), арцинін (близько 4 %), що являє собою суміш двох ізомерних тритерпенових речовин — арнідіолу та фарадіолу з групи люпеолу[2]. Біологічно активною речовиною рослини, що діє на м'язову тканину матки, є арніфолін. Крім того, в арніці виявлено близько 5 % дубильних речовин, ситостерин, каротиноїди та ін.

Застосування в медицині[ред. | ред. код]

Тепер арніку гірську в науковій медицині не використовують. У народній медицині рослину використовують широко.

Для медичного використання зазвичай заготовляють кошики, які збирають на початку цвітіння рослини і сушать при температурі до 60°С. Правильно заготовлена і висушена сировина має приємний запах і гіркуватий смак.

Офіцінальну спиртову настойку кошиків арніки гірської вживають при спазмах кишківника і як жовчогінний засіб: по 20 крапель 3 рази на добу за 30 хв до їжі[2]. Здавна настої арніки гірської використовують при запаленні верхніх дихальних шляхів, задавненому кашлі, ларингіті, матковій кровотечі, аднекситі, ішемічній хворобі серця, нервовому перезбудженні, виразці шлунка, ендокардиті та міокардиті.

Місця зростання[ред. | ред. код]

Арніка поширена у Литві, Латвії, в західних областях Білорусії та України. В Україні арніка гірська росте в Карпатах, зокрема в заказнику «Затінки і Тересянка»[2], дуже рідко на Поліссі. Подібними до арніки гірської за властивостями є арніка улиснена та арніка Шаміссо, які культивуються у спеціалізованих господарствах. Росте на відкритих місцях, починаючи 500 м над рівнем моря до найвищих вершин: на полонинах, лісових полянах, іноді на заболочених луках, гірських хребтах, зокрема на Чорногорі, Свидовецькому хребті, Гуцульських Альпах, Ґорґанах, Бескидах. Європейський гірсько-лісовий вид на східній межі ареалу. В Українських Карпатах виділяють два локалітети арніки. Один (північний) розташований на межі трьох областей - Львівської, Івано-Франківської та Закарпатської, другий включає територію Рахівського лісокомбінату Закарпатської обл. Дуже рідко трапляється на Українському Поліссі - в околицях м. Сарни (Рівненська обл.) та Овруцькому р-ні Житомирської обл. [12-14].

Заготівля[ред. | ред. код]

Квіткові кошики арніки збирають в період повного цвітіння (червень-липень), зрізуючи біля основи, з коротким квітконосом, не перевищуючи 1 см. Цвіт бажано сушити одразу після збору в темному, холодному, добре провітрюваному приміщені. Кореневища і корені збирають у березні-квітні або ж у серпні-жовтні. Листки збирають перед цвітінням в травні-березні з розетки, що біля самої землі.

Використовують як протизапальний засіб при кашлі, здутті кишечника, кишкових розладах (дизентерії), як кровоспинний засіб при маткових кровотечах, виразці шлунка, стенокардії, атеросклерозі, гіпертонії, нервовому перезбудженні, при шлункових і кишкових спазмах [6].

Розмноження[ред. | ред. код]

Арніка гірська характеризується досить повільним зростом. Стійка до морозів, шкідників та грибкових захворювань. Ділянку для розведення арніки бажано обирати в гірських холодних місцевостях з вогким ґрунтом, бажаний pH (4-5).

Охорона[ред. | ред. код]

Ще в 50-х рр. в Українських Карпатах запаси арніки були достатніми для щорічної заготівлі 5-10 т сухих суцвіть [3]. Питання про необхідність охорони запасів арніки не було актуальним. В 70-80-х рр. обсяг допустимих заготівель, за одними джерелами [10], становив 0,5-0,6 т, за іншими [2] - близько 20 т. Невеликі ресурси виду з біологічним запасом 0,66 т виявлені в Надвірнянському р-ні Івано-Франківської обл. [1]. Зараз природні сировинні запаси виду в Україні виснажені. В Українських Карпатах охороняється в Карпатському біосферному заповіднику, заказниках загальнодержавного значення Тавпиширківському (Івано-Франківська обл.), урочищах Затінки і Тересянка (Закарпатська обл.), Чорний Діл і Стебник (Чернівецька обл.), на території пам'ятки природи загальнодержавного значення урочище Верхнє Озерище (Івано-Франківська обл.). На даний час мережа природоохоронних територій, в яких арніка гірська має значне поширення, розширилась за рахунок включення нових ділянок в Закарпатській та Івано-Франківській областях.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Регіональний інформаційний центр "Карпати" » Лікарські рослини Карпат. Арніка гірська. Процитовано 3 грудня 2021. 
  2. а б в г Товстуха Є. С. Фітотерапія. — С. .

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Арніка гірська — застосування у народній медицині