Арсеньєва Наталія Олексіївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Арсеньєва Наталія Олексіївна
біл. Наталля Аляксееўна Арсеньева
Natalla Arsieńnieva1935.jpg
Народилася 20 вересня 1903(1903-09-20)
Баку, Російська імперія
Померла 25 липня 1997(1997-07-25) (93 роки)
Рочестер, штат Нью-Йорк, США
Поховання Mount Hope Cemeteryd
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of Central Lithuania 1920.svg Серединна Литва
Flag of Poland (1927–1980).svg Польська Республіка
Flag of the NSDAP (1920–1945).svg Райхскомісаріат Остланд
Flag of the United States.svg США
Діяльність драматург
перекладачка
поетеса
Alma mater Вільнюська білоруська гімназія
Знання мов білоруська і російська
Заклад Belaruskaya gazetad, Janka Kupala High School (Bavaria)d, Biełarus, Belarussian section of Radio Free Europe/Radio Libertyd і Білоруський інститут науки і мистецтва у Нью-Йорку
Членство Q3919566?
У шлюбі з Францішак Кушаль
Діти Yaraslaw Kushald і Uladzimir Kushald

Наталія Арсеньєва (біл. Натальля Арсеньнева) (20 вересня 1903(19030920), Баку — 25 липня 1997, Рочестер, США) — білоруська поетеса, перекладачка, драматург.

Біографія[ред. | ред. код]

Під час Першої світової війни (1914) родина Арсеньєвої жила в евакуації в Ярославлі, де майбутня поетеса написала свій перший вірш, російською мовою.

1920 сім'я повернулася до Вільнюса, там Наталія Арсеньєва закінчила білоруську гімназію у Вільнюсі, вступила до університету.

На її поетичні здібності звернув увагу М. Горецький. 1922 Наталія вийшла заміж за Франциска Кушаля, якого, як офіцера польської армії, направили служити в західний регіон Польщі.

Після вересня 1939 року Наталія жила у Вілейці, працювала в обласній «Селянської газеті».

У квітні 1940 року як дружина полоненого польського офіцера була вислана з синами в Казахстан. У травні 1941 року повернулася з заслання до Мінська, завдяки заступництву між інших Янки Купали. В оккупованому Мінську співпрацювала з «Білоруською газетою». Написала декілька лібрето до опер, займалася перекладами. Втратила сина Ярослава під час підриву в кінотеатрі, організованного партизанами.

1944 емігрувала до Німеччини, активно брала участь у культурній та просвітницькій діяльності в таборах ДП, була викладачем в Білоруської гімназії імені Я. Купали, з 1949 року жила в США.

Працювала в еміграційній білоруській газеті «Biełarus», на радіо «Свобода», в Білоруському інституті науки і мистецтва в Нью-Йорку.

У довоєнні часи її лірика зосереджувалась на інтимних та пейзажних мотивах. Під час війни і в емігрантський період створила ряд текстів громадянської лірики та з історичної білоруської тематики. У 1970-1980-ті роки відійшла від активної участі в політичному житті білоруської еміграції. З середини 1980-х років її твори знову стають відомими і популярними на батьківщині.

Твори[ред. | ред. код]

Вірші[ред. | ред. код]

  • Пад сінім небам: Вершы, 1921—1925. Вільня, 1927.
  • Жоўтая восень
  • Сягоньня: Вершы, 1941—1943. Мн., 1944. (Ныне)
  • Між берагамі: Выбар паэзіі, 1920—1970. Нью-Ёрк, Таронта, 1979.
  • Яшчэ адна вясна: Выбраныя вершы. Мн., 1996.
  • Выбраныя творы. Мн., 2002.

П'єса[ред. | ред. код]

  • Сваты (1955)

Лібрето[ред. | ред. код]

  • до опер М. Щеглова «Лісове озеро», «Всеслав Чародій» і до його ж оперети «З виразі»

Лірика до пісень[ред. | ред. код]

Переклади[ред. | ред. код]

  • Драма Гергарта Гавптмана «Затонулий дзвін» (1948—1954, поставлена в 1943 у Мінську)
  • «Євангельський християнський сьпевнік» (Мінськ, 1943)
  • Лібрето опер «Весілля Фігаро», «Чарівна сопілка» В. А. Моцарта, «Вільний стріляє» К. М. Вебера, «Кармен» Ж. Бізе, «Циганський барон» Й. Штрауса
  • Текст арії «Євгеній Онєгін» П. Чайковського
  • Пролог до «Ромео і Джульєтті» В. Шекспіра
  • Розділи з «Дідів», «Пана Тадеуша» А. Міцкевича
  • Окремі вірші Й. В. Ґете

Література[ред. | ред. код]