Арсеній (Желиборський)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Арсеній Желиборський[a] гербу Сас[1] (також Желіборський; у світі Андрій Желиборський; 1618 — 18 вересня 1662[2] / 1663[3]) — український церковний діяч, видавець, автор повчань. Архієрей Константинопольської православної церкви, єпископ Галицький, Львівський і Кам'янець-Подільський з 1641 до 1663 року після Єремії (Тиссаровського). Представник руського шляхетського роду Желиборських.[4]

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в 1618 році. Отримав добру освіту.

Як королівський посол брав участь у перемовинах з Богданом Хмельницьким 1648 року, з Іваном Виговським у Гадячі 1658 року. Сприяв діяльності друкарні у Львові (з 1644 року). За показами полоненого шляхтою на початку повстання Хмельницького козацького посланця Яреми Кончевича, владика допомагав повстанцям купувати зброю, порох, набої[5]. Підтвердив[b] статут церковного братства, яке діяло при церкві святого Миколая на Адамівці (нині в межах Бережан)[6].

Зауваги[ред.ред. код]

  1. Маврицій Мацішевський у своїй монографії вказав його прізвище як Żelibowski → див.: Maciszewski M. Brzeżany w czasach Rzeczypospolitej Polskiej. — Brody, 1910. — S. 117. (пол.)
  2. автор статті вказав його прізвище як Жилібовський → див.: Тихий Б. Церква святого Миколи на Адамівці // Пам'ятки України. — К., 2013. — спецвипуск № 2 (191) (лип.). — С. 40.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Kronika domowa Dzieduszyckich. — Lwów: Drukarnia «Zakładu narodowego im. Ossolińskich», 1865. — dod. — S. 40. (пол.)
  2. Арсеній Желиборський / Сайт Львівської єпархії УПЦ МП
  3. Крип'якевич І. П. Історичні проходи по Львові… — С. 163.
  4. Василь Кметь. Арсеній Желиборський (1641—1662) єпископ Львівський, Галицький і Кам'янецький / Офіційний сайт Львівсько-Сокальської єпархії УПЦ КП
  5. Новицький І. Адам Кисіль, воєвода київський // В. Щербак (упорядник, автор передмови). Коли земля стогнала. — К. : Наукова думка, 1995. — С. 346. — ISBN 5-319-01072-9. (рос.)
  6. Тихий Б. Церква святого Миколи на Адамівці // Пам'ятки України. — К., 2013. — спецвипуск № 2 (191) (лип.). — С. 40.

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]