Арсеній (Москвін)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Митрополит Арсеній
Арсений - Москвин Фёдор Павлович.jpg
Ім'я при народженні Федір Павлович Москвін
Народився 1796
с.Вороння Костромської губернії
Помер 28 квітня 1876(1876-04-28)
Санкт-Петербург
·cerebrovascular disease[d]
Поховання Києво-Печерська лавра
Діяльність церковний діяч
Alma mater Костромська духовна семінарія
Суспільний стан духовенство
Титул митрополит київський
Посада митрополит і Єпископ
Попередник Ісидор (Нікольський)
Наступник Філофей (Успенський)
Конфесія православ'я
Нагороди
орден Андрія Первозванного орден Святого Володимира 1 ступеня орден Святого Олександра Невського орден Святої Анни I ступеня

Митрополит Арсеній (до постригу Федір Павлович Москвін; 1796, село Вороння, Костромський повіт, Костромська губернія — 28 квітня 1876, Санкт-Петербург) — єпископ Російської православної церкви, митрополит Київський і Галицький.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в 1796 році (метричний запис про народження здійснено 1797 року, тому ця дата іноді фігурує як дата народження) в селі Вороння, Костромського повіту, син диякона.

Після Костромської семінарії у 1819 році вступив до Санкт-Петербурзької академії.

11-го вересня 1821 року, під час академічного курсу був пострижений у чернецтво з ім'ям Арсеній, а 5-го вересня 1823 висвячений у сан ієромонаха.

Закінчив курс академії у 1823 році зі ступенем магістра і був залишений при академії бакалавром з богословських наук.

1 вересня 1823 призначений помічником бібліотекаря академії, 14 липня 1824 — бібліотекарем.

16 жовтня 1824 зарахований до соборних ієромонахів Олександро-Невської лаври.

25-го серпня 1825 Арсеній призначений ректором Могилевської духовної семінарії, викладач богослов'я. З 30 грудня член Могилевської духовної консисторії. З 4-го грудня 1826 настоятель Могилево-Братського Богоявленського монастиря і приписаного до нього Буйницького монастиря, з возведенням у сан архімандрита. З 16 березня 1827 благочинний монастирів Могилевської єпархії.

З 23 серпня 1827 року — ректор Орловської Духовної Семінарії, з 30 листопада — настоятель мценського Петропавлівського монастиря, з 16 лютого 1829 року — член Орловського тюремного комітету.

З 11 вересня 1829 року — ректор Рязанської духовної семінарії, настоятель рязанського Троїцького монастиря. При Арсенії число учнів у духовному училищі та духовній семінарії досягло 1289 чоловік. За його ініціативою в Троїцькому монастирі для запобігання руйнування в результаті весняних паводків із західного боку був зведений ряд контрфорсів і підвищений рівень землі. У травні 1830 року призначений настоятелем рязанського Преображенського монастиря.

З 25 квітня 1831 ректор Тверської духовної семінарії, настоятель Отроч тверського монастиря, з 24 жовтня — Макаріївського Калязінського монастиря.

12 березня 1832 наречено, 24 квітня] в Казанському соборі Санкт-Петербурга хіротонізований в єпископа Тамбовського і Шацького.

Активно боровся з поширенням сект молокан і духоборів в губернії, використовуючи при цьому жорсткі адміністративні заходи, за що отримав догану з Святійшого Синоду.

5-го квітня 1841 йому визначено бути архієпископом Подільської єпархії.

6-го листопада 1848 року переміщений архієпископом у Варшавську кафедру з призначенням управляти і Волинською єпархією та бути священноархімандритом Почаївської лаври.

1-го липня 1860 Арсенію Височайше наказано бути митрополитом Київським і Галицьким, і Києво-Печерської Успенської лаври священноархімандритом, і членом Св. Синоду.

Помер 28 квітня 1876 під час перебування у Санкт-Петербурзі. Похований у Києво-Печерській Лаврі, кам'яній церкві в ім'я Воздвиження Чесного Хреста, на Ближніх печерах, перед Казанською іконою Божої Матері, біля митрополита Іоанникія (Руднєва).

Праці[ред. | ред. код]

  • «Собрание бесед и речей», в 5 ч., СПб. 1874 г.;
  • «Толкование на первые 26 псалмов», К., 1873 г.;
  • «Изъяснение божественной литургии», К., 1874 г.;
  • «Введение в книги Ветхого Завета», в «Трудах Киевск. дух. акад.» 1873 г.;
  • "Замечания на книгу варшавского ксёндза Путятицкого «Pismo o religii naturalney i obiawioney», 1875 г.;
  • «О молоканской и других сектах в тамбовской епархии», 1875 г.;
  • «Три слова к священноцерковнослужителям», в «Страннике» 1873 г., т. III. Дела архива Св. Синода.

Посилання[ред. | ред. код]