Арсеній (Москвін)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Митрополит Арсеній
Арсеній Москвін.jpg
Фотографія Митрополита Арсенія зі збірки НКПІКЗ.
Ім'я при народженні Федір Павлович Москвін
Народився 1796
с.Вороння Костромської губернії
Помер 28 квітня 1876(1876-04-28)
Санкт-Петербург
·цереброваскулярні хвороби
Поховання Києво-Печерська лавра
Діяльність церковний діяч
Alma mater Костромська духовна семінарія
Суспільний стан духовенство
Титул митрополит київський
Посада митрополит і єпископ
Попередник Ісидор (Нікольський)
Наступник Філофей (Успенський)
Конфесія православ'я
Нагороди
орден Андрія Первозванного орден Святого Володимира 1 ступеня орден Святого Олександра Невського орден Святої Анни I ступеня

Митрополит Арсеній (до постригу Федір Павлович Москвін; 1796, село Вороння, Костромський повіт, Костромська губернія — 28 квітня 1876, Санкт-Петербург) — єпископ Російської православної церкви, митрополит Київський і Галицький.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в 1796 році (метричний запис про народження здійснено 1797 року, тому ця дата іноді фігурує як дата народження) в селі Вороння, Костромського повіту, син диякона.

Після Костромської семінарії у 1819 році вступив до Санкт-Петербурзької академії.

11-го вересня 1821 року, під час академічного курсу був пострижений у чернецтво з ім'ям Арсеній, а 5-го вересня 1823 висвячений у сан ієромонаха.

Закінчив курс академії у 1823 році зі ступенем магістра і був залишений при академії бакалавром з богословських наук.

1 вересня 1823 призначений помічником бібліотекаря академії, 14 липня 1824 — бібліотекарем.

16 жовтня 1824 зарахований до соборних ієромонахів Олександро-Невської лаври.

25-го серпня 1825 Арсеній призначений ректором Могилевської духовної семінарії, викладач богослов'я. З 30 грудня член Могилевської духовної консисторії. З 4-го грудня 1826 настоятель Могилево-Братського Богоявленського монастиря і приписаного до нього Буйницького монастиря, з возведенням у сан архімандрита. З 16 березня 1827 благочинний монастирів Могилевської єпархії.

З 23 серпня 1827 року — ректор Орловської Духовної Семінарії, з 30 листопада — настоятель мценського Петропавлівського монастиря, з 16 лютого 1829 року — член Орловського тюремного комітету.

З 11 вересня 1829 року — ректор Рязанської духовної семінарії, настоятель рязанського Троїцького монастиря. При Арсенії число учнів у духовному училищі та духовній семінарії досягло 1289 чоловік. За його ініціативою в Троїцькому монастирі для запобігання руйнування в результаті весняних паводків із західного боку був зведений ряд контрфорсів і підвищений рівень землі. У травні 1830 року призначений настоятелем рязанського Преображенського монастиря.

З 25 квітня 1831 ректор Тверської духовної семінарії, настоятель Отроч тверського монастиря, з 24 жовтня — Макаріївського Калязінського монастиря.

12 березня 1832 наречено, 24 квітня] в Казанському соборі Санкт-Петербурга хіротонізований в єпископа Тамбовського і Шацького.

Активно боровся з поширенням сект молокан і духоборів в губернії, використовуючи при цьому жорсткі адміністративні заходи, за що отримав догану з Святійшого Синоду.

5-го квітня 1841 йому визначено бути архієпископом Подільської єпархії.

6-го листопада 1848 року переміщений архієпископом у Варшавську кафедру з призначенням управляти і Волинською єпархією та бути священноархімандритом Почаївської лаври.

1-го липня 1860 Арсенію Височайше наказано бути митрополитом Київським і Галицьким, і Києво-Печерської Успенської лаври священноархімандритом, і членом Св. Синоду.

Помер 28 квітня 1876 під час перебування у Санкт-Петербурзі. Похований у Києво-Печерській Лаврі, кам'яній церкві в ім'я Воздвиження Чесного Хреста, на Ближніх печерах, перед Казанською іконою Божої Матері, біля митрополита Іоанникія (Руднєва).

Праці[ред. | ред. код]

  • «Собрание бесед и речей», в 5 ч., СПб. 1874 г.;
  • «Толкование на первые 26 псалмов», К., 1873 г.;
  • «Изъяснение божественной литургии», К., 1874 г.;
  • «Введение в книги Ветхого Завета», в «Трудах Киевск. дух. акад.» 1873 г.;
  • "Замечания на книгу варшавского ксёндза Путятицкого «Pismo o religii naturalney i obiawioney», 1875 г.;
  • «О молоканской и других сектах в тамбовской епархии», 1875 г.;
  • «Три слова к священноцерковнослужителям», в «Страннике» 1873 г., т. III. Дела архива Св. Синода.

Посилання[ред. | ред. код]