Арсен Карагеоргійович

Арсен Карагеоргійович
Народження	4 квітня 1859; Тімішоара, Австро-Угорщина
Смерть	19 жовтня 1938 (79 років); Париж, Франція
Поховання	Церква-мавзолей святого Георгія в Опленаціd
Країна	Королівство Югославія
Рід військ	Гвардійська кавалерія
Освіта	Q20437431?
Роки служби	1886–1916
Член	Чорна рука
Звання	Генерал-майор
Війни / битви	Російсько-японська війна,; Перша Балканська війна,; Друга Балканська війна,; Перша світова війна
Рід	Карагеоргієвичі
Діти	Павло Карагеоргієвич
Нагороди
	Арсен Карагеоргійович у Вікісховищі

Арсен Карагеоргійович (народжений у Тімішоара , 4 /16 квітня 1859 — помер у Парижі , 19 жовтня 1938) був сином князя Олександра Карагеоргійовича та принцеси Персіди (народився як Ненадовіч), брата короля Петра І Визволителя.

Біографія[ред. | ред. код]

Він здобув освіту в Парижі та Санкт -Петербурзі, де він отримав вищу військову освіту в Константиновській Офіцерській Академій. Академію закінчив у званні лейтенанта кавалерії в 1877 році. Після чого він служив у російській армії.

З 1883 по 1885 роки він служив офіцером у французькій військовій експедиції в Тонкині . В ході бою він був поранений, але він показав виняткову мужність, про що було повідомлено у французькій пресі . Чотири наступні роки живе в Санкт — Петербурзі, а потім служить в Іноземному легіоні . На додаток до мужності продемонстрував і відмінне командування.

Він одружився з Принцесою Авророю Демидовою Пол ді Сан Донато 1 травня 1892 року в Києві і у них народився син Павло. У 1895 році розлучився із принцесою Авророю, яка є 1905 року померла. Виховання сина Павла доручено князю Петру, який жив у Женеві. Павло був регентом при королі Павло ІІ в 1934–1945 рр.

Під час Російсько-Японської війни 1905 року був командиром кавалерійського полку. У битві Мукдене показує велику мужність і був нагороджений вищою медаллю Росії — золоту шпагою і був підвищений в званні до генерала, командує кавалерійською дивізією.

У травні в 1911 році вступив до організації «Чорна рука».

У Першій і Другій Балканських війнах, він взяв участь як командир кавалерійських дивізій і воював, як завжди на передньому краї в битві Куманово, Бітола і Брегалница. Після того як він знову показав мужність стає дуже популярним серед народу, а через це він навіть стає проблемою для короля Петра I, який просив, щоб Арсен покинув Сербію. Розчарований він відправився до Росії, де в черговий раз брере участь у бойових діях, як генерал імператорської гвардії.

Після Жовтневої революції він був арештований і відданий суду, так званому суду громадян і солдатів СРСР. Після того, як отримує виправдувальний вирок залишає Росію і решту свого життя проводить у Франції. Останній раз приїжджає до Белграду після вбивства короля Олександра.

Він брав участь у дев'яти війнах і мав чотирнадцять боїв. З усіх офіцерів у сербській історії в нього була найбільша кількість медалей.

Коли Арсен помер у Парижі, його син, був першим губернатором, тож його з повними державними почестями поховати в склепі церкви св. Георгія в Опленаці.

Військова кар'єра[ред. | ред. код]

Поручик (1901), штабс-ротмистр (1903), есаул (1904), войсковой старшина (за боевые отличия, 1904), полковник (за отличие, 1906), генерал-майор (1914).

Нагороди[ред. | ред. код]

Орден Святого Владимира 4-й ст. с мечами и бантом (1905); Орден Святого Станислава 2-й ст. с мечами (1905); Золотое оружие (ВП 10.05.1906); Орден Святого Георгия 4-й ст. (ВП 29.05.1915).

Текст Нагороди Святого Георгія[ред. | ред. код]

«За то, что, 13 и 14 марта 1915 г., в бою у д. Шафранки, будучи начальником левого боевого участка и обороняя позиции севернее д. Шафранки, подвергая свою жизнь явной опасноти, отбил неоднократные, упорные атаки превосходных сил противника и, когда во время последней атаки германцам удалось овладеть частью наших окопов, с потерей которых пришлось бы очистить всю нашу позицию, выбил из них германцев, укрепил занятое положение и сам перешел в наступление, дойдя до д. Тартак.»

Посилання[ред. | ред. код]

"Двобој у Манџурији: САМУРАЈУ НА ЦРТУ ", Политикин Забавник
Говор кнеза Арсена [Архівовано 11 вересня 2016 у Wayback Machine.]
Кнез Арсен Карађорђевић (1859‐1938) ‐ Принц ратова и двобоја [Архівовано 24 грудня 2013 у Wayback Machine.]