Артанія

Арта́нія (араб. ارثانية‎ Arṯāniya, також Арта, Арсанія) — одна з трьох груп русів у IX—X століттях на території Східної Європи. Неодноразові спроби локалізації Артанії (в Північному Причорномор'ї, Ростовській землі, Середньому Подніпров'ї, Смоленську, на Уралі, в Скандинавії тощо) так і не завершилися успіхом. Частина істориків відносить проблему Артанії і трьох груп русів до помилкового переосмислення в арабської географічної науці легенди давніх слов'ян про ідеальний політичний устрій.

Поряд з Куявією і Славією згадується у творах низки арабських та перських географів: Аль-Балхі, Аль-Істахрі, Ібн-Хаукаль, Аль-Джанхані.

Опис

Аль-Істахрі засвідчив до 965 року:

«Руси. Їх три групи. Одна група їх найближча до Булгара… Друге плем'я, що живе далі за перше, називається Славією. Ще плем'я називається Артанією, а цар його живе в Арті…Що ж стосується Арти, то не відомо, щоби хто-будь з чужоземців досягав її, оскільки там вони (мешканці) вбивають всякого чужоземця, що приходить у їхню землю. Лише самі вони спускаються по воді й торгують, але не повідомляють нікому нічого про справи свої і свої товари і не дозволяють нікому супроводжувати їх і входити в їхню країну».

За свідченням цього ж автора, Артанія торгувала з країнами арабського Сходу. З неї вивозили чорних соболів і свинець. Столиця Артанії була — Арта. Але на сьогодні невідомо де знаходилась Артанія.

У листі хазарського кагану Йосипа до єврейського сановника Хасдая Ібн-Шафрута (X століття), перераховані народи, що проживають біля річки Ітиль; серед них - В-нн-тит (ймовірно Вантит) і Аріс (ймовірно Артанія).

Деякі дослідники ототожнювали Артанію з територією антів, з Тмутараканню, інші — з Черніговом, Рязанню чи Пліснеським городищем. Згідно Б. Рибакова ототожнюється з Роднем.

Див. також

• Славія
• Славонія
• Куявія
• Куявія (польська)
• Антський союз
• Гардарик
• Рутени
• Русини
• Руський
• Вантіт

Джерела

• Войтович Леонтій. Гольмґард: де правили руські князі Святослав Ігоревич, Володимир Святославич та Ярослав Володимирович? // Український історичний журнал. — К., 2015. — № 3 (522) за травень-червень. — С. 37-55. ISSN 0130-5247.
• Заходер Борис. Каспийский свод сведений о Восточной Европе. Горган и Поволжье в IX—X вв. — М,1962.
• Гаркави Авраам Яковлевич. Сказания мусульманских писателей о славянах и русских (с половины VII века до конца X века по Р. Х.) — СПб.: 1870.
• Новосельцев А. П., Пашутов В. Т., Черепин Л. В., Шушарин В. П., Щапов Я. Н. Древнерусское государство и его международное значение. М., 1965.
• Латышев В. В. Известия древних писателей, греческих и латинских, о Скифии и Кавказе. Т.1. Греческие писатели. Вып. I. СПб., 1893.
• Кулаковский Ю. А. Карта Европейской Сарматии по Птолемею. Киев, 1899;
• Быковский С. Н. К вопросу о трёх древнейших центрах Руси. Вятка, 1928, с. 36 и 68-70.
• Мавродин В. В. Происхождение русского народа. Л., 1978. Карсанов А. Н. К вопросу о трёх группах русов. В кн.: Герменевтика древнерусской литературы X—XV вв., сб. 3. М., 1992, с. 5-13.
• Петрухин В. Я. Три «центра» Руси. Фольклорные истоки и историческия традиция // Художественный язык средневековья. — М.: 1982, с. 143—158.
• Дубов И. В. Северо-восточная Русь и «Арса» арабских источников. // Вестник Ленинградского университета, 1981, N 8. История, язык, литература. Вып. 2, с. 22-29; Ловмяньский Х. Русь и норманны. М., 1985.
• Рыбаков Б. А. Киевская Русь и русские княжества XII—XIII вв., М., 1982.
• Вязинин И. Н. «Русы живут на острове» // «Вопросы истории», 1994, N 9, с. 152—156.
• Войлошников М. Остров Русов. // «Вокруг света», 1994, N 5, с. 12-16.
• Доманский Р. А. Таинственный эпицентр в Руси. // «Держава», 1997, N 1, с. 72-75.
• Велич Дулібії Рось. Суренж [Архівовано 11 липня 2012 у Wayback Machine.] — В. О. Дем'янов, О. А. Андрєєв — К.: ВЦ ПП «Корлайн», 2007.
• Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.- Луцьк: Вежа, 2000.
• Артанія // Довідник з історії України. За ред. І. Підкови та Р. Шуста. — К.: Генеза, 1993.
• Артанія // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Література

• О[лександр] Ковалевський. Тріада Давньоруських держав: Куявія, Славія, Артанія // Історія та правознавство. — 2017. — № 31/32. — С. 9–12.

Посилання

• Артанія [Архівовано 24 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 1 : А — Г. — 672 с. — ISBN 966-7492-00-X.
• Артанія (Арсанія, Арта) // Історія державності та правові пам'ятки України: довідник / Т. А. Михайлів, Т. В. Михайлів. — Х. : Основа, 2013. — С. 12. — 93 с. — (Бібліотека журналу «Історія та правознавство» ; вип. 12 (120)). ISBN 978-617-00-1966-0.
• Палій Олександр. Центром Артанії була Черкащина. Й це вперто ігнорують що радянська, що російська науки // Укрінформ. — 14.09.2021
• Українські держави у докиївський період: Артанія, Куявія, Славія [Архівовано 14 жовтня 2013 у Wayback Machine.]