Артеменко Петро Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петро Іванович Артеменко
Народився 2 травня 1918(1918-05-02)
село Губське, нині Лубенського району Полтавської області
Помер 5 квітня 1942(1942-04-05) (23 роки)
Лубни
Громадянство СРСР СРСР
Національність українець
Діяльність поет, перекладач, журналіст
Alma mater Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя
Мова творів українська
Жанр вірші

Петро́ Іва́нович Арте́менко (2 травня 1918, село Губське, нині Лубенського району Полтавської області — 5 квітня 1942, Лубни Полтавської області) — український поет, перекладач.

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчивши семирічку, вчився на робітничому факультеті при Лубенському учительському інституті. 1936 року закінчив філологічний факультет Ніжинського педагогічного інституту. У Чернігові був співробітником газети «Молодий комунар» — завідував відділом літератури та мистецтва.

У 1938–1940 роках викладав українську літературу в Лубенському учительському інституті. 1939 року став членом ВКП(б). У 1940–1941 роках перебував на громадській роботі, працював у Лубенському міськкомі партії.

Через хворобу очей Артеменка звільнили від служби в армії. Під час окупації України нацистами працював у Лубнах у підпіллі, писав агітаційні вірші, прокламації. Гітлерівці схопили Артеменка і 5 квітня 1942 року стратили.

1961 року Артеменка посмертно прийняли до Спілки письменників України.

Творчість[ред. | ред. код]

Петро Артеменко розпочав творчу діяльність у літературній студії Ніжинського педагогічного інституту, якою керував поет і педагог Микола Сайко. Для віршів поета-початківця характерними були простота, багатство інтонації, щирість, ритмічна різноманітність. Артеменко писав про людей праці, Батьківщину, кохання, природу. Друкувався у періодичних виданнях Ніжина, Чернігова та Лубен, у республіканському журналі «Молодий більшовик» (нині «Дніпро»). Перекладав твори Генріха Гейне, Михайла Лермонтова, Михайла Ісаковського.

На початку 1960-х років поет Олекса Ющенко по газетних публікаціях зібрав 45 віршів Артеменка та 1962 року видав їх у Києві під назвою «Пісня моєї весни», а 1973 року — «Поезії».

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

На вшанування пам'яті про Петра Артеменка Полтавським обкомом комсомолу в 1967 р. була встановлена обласна комсомольська мистецька премія імені Петра Артеменка.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]