Артеменко Юрій Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юрій Анатолійович Артеменко
Юрій Анатолійович Артеменко

Час на посаді:
4 лютого 2005 — 8 листопада 2005
ПопередникВолодимир Березовський
НаступникАнатолій Головко

Народився28 лютого 1963(1963-02-28) (55 років)
Запоріжжя, УРСР, СРСР
ГромадянствоСРСР СРСРУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Політична партіябезпартійний
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Україна Народний депутат України
IV скликання
безпартійний (НУ) 14 травня 2002 7 липня 2005
V скликання
Народний союз «Наша Україна» (НУ) 25 травня 2006 23 листопада 2007

Ю́рій Анато́лійович Арте́менко (нар. 28 лютого 1963, Запоріжжя, УРСР, СРСР) — український журналіст, політик, громадський діяч, народний депутат України IV та V скликань, голова Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (з 2014 р.)

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 28 лютого 1963 (м. Запоріжжя), українець. Батько Анатолій Антонович (1926) і мати Євгенія Степанівна (1928).

Освіта[ред. | ред. код]

Київський державний університет ім. Т. Шевченка, факультет журналістики (19831989); Міжрегіональна академія управління персоналом (19992002), «Правознавство»; Київський політехнічний інститут (2010), «Адміністративний менеджмент».

Кар'єра[ред. | ред. код]

1983 — стажер, 19831985 рр. — кореспондент, 19851987 рр.  — старший кореспондент, 19871991 рр. — завідувач відділу Запорізької обласної газети «Комсомолець Запоріжжя».

1991-1996 — перший заступник головного редактора, з листопада 1996 р. — головний редактор — виконавчий директор, з березня 2002 р. по 2005 р.  — шеф-редактор, газета «МИГ» (колишній «Комсомолець Запоріжжя»).

У 19982000 входив до складу секретаріату Запорізької обласної організації Національного союзу журналістів України, перебував консультантом міжнародного фонду IREX (програма ProMedia); був обраний депутатом Запорізької обласної ради (1998-2002).

У 2000—2002 — генеральний директор видавничого дому «Кераміст»[1]

Перебував в партіях «Солідарність» (був членом політради), Народному союзі «Наша Україна» (член ради; у березні 2005 р. — липні 2007 р. — голова Запорізької обласної організації), нині — безпартійний.

У 20012005 був засновником, членом правління та віце-президентом Української асоціації видавників періодичної преси.

Входив до складу Громадської ради при Держкомтелерадіо України (у 20082010 був її головою).

Станом на 2013 — голова ради товариства "Телерадіокомпанія «НБМ-Радіо», м. Київ[2]

Станом на 2016 — голова Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення

Державна діяльність[ред. | ред. код]

Народний депутат України IV скликання з квітня 2002 р. до липня 2005 р., виборчий округ № 77, Запорізька область, самовисуванець. «За» 15.99 %, 14 суперників. На час виборів: головний редактор — виконавчий директор ТОВ "Газета «МИГ», безпартійний. Член фракції «Наша Україна» (травень 2002 р. — лютий 2004 р.), позафракційний (лютий — вересень 2004 р.), член фракції «Наша Україна» (з вересня 2004 р.). Заступник голови Комітету з питань свободи слова та інформації (з червня 2002 р.). Склав депутатські повноваження 7 липня 2005 р.

4 лютого — 8 листопада 2005 — голова Запорізької облдержадміністрації.

Народний депутат України V скликання з квітня 2006 р. до листопада 2007 р. від Блоку «Наша Україна», № 55 в списку. На час виборів: тимчасово не працював, член НСНУ. Член фракції Блоку «Наша Україна» (з квітня 2006 р.). Заступник голови Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (з липня 2006 р.).

У 2008—2010 очолював Громадську раду при Державному комітеті телебачення і радіомовлення України[3].

З липня 2010 по червень 2011 — заступник Міністра культури та туризму України, курував питання туризму та футбольного чемпіонату Євро-2012.

З 2013 — позаштатний радник Міністра закордонних справ України.

7 липня 2014 призначений Президентом України головою Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.[4]

За 2015 рік Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення на чолі з Юрієм Артеменко вилучила з вітчизняного ефіру понад 10 російських телеканалів, а також іноземні фільми і програми, в яких беруть участь особи, що закликали до розв'язування війни, агресивних дій або їх пропаганди. Упродовж 2015—2016 років проводилася робота з розширення теле- та радіомовлення на території АТО та тимчасово окуповоного Криму. Окрім цього, Нацрада під керівництвом Юрія Артеменка ретельно контролює виконання квот на українські пісні та мову вітчизняними радіостанціями.

Доходи[ред. | ред. код]

Згідно з декларацією за 2015 рік, Юрій Артеменко володіє квартирою площею 134 кв. м, машиномісцем площею 18 кв. м, часткою в трьох компаніях: 1 % — у ТОВ "Газета «МіГ», 17,25 % — у ТОВ «Євроінтермедіа», 11,1 % — у ТОВ «Голден інтер медіа» загальною вартістю 587,6 тис. грн. За минулий рік Артеменко задекларував 152 тис. грн заробітної плати, його дружина 761 тис. грн — дохід від підприємницької діяльності, 46 тис. грн — гонорари та інші виплати. Окрім цього, у глави Нацради є $42 тис. і 96 тис. грн готівкових коштів, $3,85 тис. і 9,5 тис. грн на банківських рахунках. У його дружини — $112 тис. готівкою, $3 тис. на банківському рахунку.

Нагороди та визнання[ред. | ред. код]

Сім'я[ред. | ред. код]

Дружина Олена Миколаївна (1963); дочка Наталія (1981); син Денис (1992)[10][11], онучка Поліна[12].

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник:
Березовський Володимир Петрович
Голова Запорізької облдержадміністрації
4 лютого — 8 листопада 2005
Наступник:
Головко Анатолій Іванович