Гулак-Артемовський Петро Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петро Петрович Гулак-Артемовський
Народився 16 (27) січня 1790[1]
Городище, Київська губернія, Російська імперія
Помер 1 (13) жовтня 1865(1865-10-13)
Харків, Російська імперія
Поховання Перше міське кладовище (нині Молодіжний парк) в Харкові
Країна  Російська імперія
Діяльність поезія, проза
Alma mater Імператорський Харківський університет
Заклад Імператорський Харківський університет і ХНУ імені В. Н. Каразіна
Мова творів українська
Роки активності 1817-1865
Жанр байка і балада

CMNS: Гулак-Артемовський Петро Петрович у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Петро́ Петро́вич Гула́к-Артемо́вський (16 (27) січня 1790(17900127), Городище, нині Черкаська область — 1 (13) жовтня 1865, Харків) — український письменник, науковець, перекладач, поет, байкар.

Життєпис

Родовий герб Гулака-Артемовського «Лук»

Народився 16 (27) січня 1790(17900127) року в містечку Городищі Київської губернії (нині Черкаська область, Україна) в сім'ї священника. Не закінчивши академію, у 1813 році почав викладати в приватних пансіонах Бердичева, вчителював у будинках багатих польських поміщиків.

1817 року переїхав до Харкова та вступив до університету вільним слухачем словесного факультету, і тоді ж, завдяки заступництву попечителя Харківського навчального округу графа Потоцького, затверджений Радою університету лектором польської мови.

З 1820 року йому було доручено викладання також російської історії, географії та статистики.

У 1821 році здав кандидатський та магістерський іспит, захистив дисертацію на тему «О пользе истории вообще и преимущественно отечественной и о способе преподавания последней» і здобув ступінь магістра. Через два роки був обраний ад'юнктом російської історії та статистики, у 1825 році — екстраординарним; у 1828 році — ординарним професором. У 1831 і 1833 роках — секретар етико-політичного відділення, член училищного комітету при Харківському університеті. З 1841 р. до виходу у відставку в 1849 р. — ректор Харківського університету

Могила Петра Гулака-Артемовського

У 1855 році обраний почесним членом Харківського університету. Крім того, з 1818 викладав французьку мову в Харківському інституті благородних дівчат, а з 1827 року також керував навчальною частиною Полтавського інституту шляхетних дівчат. Він належав до числа засновників «Українського журналу».

Був членом Московського товариства аматорів російської словесності, Королівського товариства друзів науки у Варшаві.

Творчість

До творчого доробку П. Гулака-Артемовського належать байки (байка-казка, байка-приказка), притчі, вірші, послання, балади.

З 1817 р. почав друкуватися в журналі «Український вісник», де були опубліковані його переклади класиків світової літератури: Жана Жака Руссо, Джона Мільтона, Адама Міцкевича, Йоганна Вольфганга Гете, Горація та інших.

Байка «Пан та собака» — найгостріший твір української літератури ХІХ століття. Ідейний зміст співзвучний тогочасним прагненням проти кріпацтва, проти ставлення до кріпака, як до робочої худоби. В основі байки — соціальний конфлікт між Паном і кріпаком (в алегоричному образі собаки Рябка).

Перші поетичні спроби П. Гулака-Артемовського припадають на період перебування його в Київській академії та на Волині. В 1813 р. він здійснює у піднесено-патетичному тоні пародійний переспів російською мовою антиклерикальної поеми Буало «Налой» (текст його знищений автором у 1826 р.) та приблизно в той же час пише оригінальний вірш «Мудрость» (опубліковано в 1819 p.), позначений твердою впевненістю в мудрість і милість «провидіння».

Інтенсивне формування і зростання П. Гулака-Артемовського як письменника відбувається після переїзду до Харкова, де він одразу ж активно включається в культурне життя, основним осередком якого був університет, зав'язує дружні контакти з Г. Квіткою-Основ'яненком, Р. Гонорським, Є. Філомафітським та іншими діячами культури, починає систематично виступати на сторінках «Украинского вестника» з перекладними й оригінальними творами різних жанрів. Був одним з лідерів гуртка Харківських романтиків.

Петро Гулак-Артемовський ввів в українську літературу жанр романтичної балади. Його кращі твори українською мовою написані в дусі естетики просвітницького реалізму.

В історії української літератури значення Гулака-Артемовського визначається його положенням наступного за Котляревським поета, який, використовуючи творчі методи останнього (бурлеск, травестія), спробував ввести в українську літературу низку нових жанрів (балади: «Твардовський» (опублікована в журналі «Славянин» в 1827 році), «Рибалка»).

Пам'ятник Гулаку-Артемовському в Харкові

Вшанування

На честь 213-річчя з дня заснування Харківського національного університету поблизу університету встановлено пам'ятник авторства Олександра Рідного.

Твори

Вибрані твори

Примітки

Джерела

Посилання