Артеміда (вінець)
 ]] | |
| Діаметр | 2600 км |
|---|---|
| Епонім | Артеміда |
Артеміда (лат. Artemis Corona, 35° пд. ш. 135° сх. д. / 35° пд. ш. 135° сх. д.) — вінець на Землі Афродіти на Венері.[1]
Назва[ред. | ред. код]
Вінець отримав назву від каньйону, що його оточує, каньйону Артеміди, який у свою чергу названий на честь Артеміди, давньогрецької богині полювання.[1]
Особливості[ред. | ред. код]
Це найбільший вінець на Венері, діаметром 2600 кілометрів. Його більш ніж вдвічі більше від другого найбільшого вінця на Венері, вінця Хенг-О[en] (лат. Heng-O Corona). Можливо, Артеміда є найбільшою кільцевою структурою у Сонячній системі.[2] Він знаходиться біля каньйону Артеміди — кругового поясу, який, як вважають, має компресійне походження.
Артеміда — це незвичайний об'єкт на Венері оскільки вона не піднесена, як інші вінці.[3] Територія Артеміди на 4 км нижче навколишніх рівнин. Різниця між найвищою та найнижчою точками в межах Артеміди становить близько 7,5 км. Артеміда містить складну систему розломів, численні лавові потоки, і як мінімум два ударні кратери.[4]
Гіпотези виникнення[ред. | ред. код]
Поверхня Венери вкрита великою кількістю різних кільцевих, або близьких до кільцевих структур, включно з малими щитовими структурами (щитові вулкани, >1 км),[5] більшими вулканічними структурами (100—1000 км), ударними кратерами (1–270 км), вінцями (60–1010 км), вулканічними височинами та плато (~1500–2500 км), однак між вченими все ще не існує згоди до якої з цих категорій віднести Артеміду.[2]
На даний момент існує чотири основних гіпотези походження Артеміди:
- Вінець і каньйон Артеміди є зоною конвергенції та субдукції.
- Артеміда є метаморфічним коровим комплексом[en].
- Артеміда є проявом удару давнього великого метеориту.
- Артеміда є поверхневим проявом мантійого плюму.
Кожній з гіпотез протиставляються свої контр-аргументи, дискусія залишається відкритою. Деякі вчені пропонують «гібридні» гіпотези. Наприклад, кілька процесів відбувалися одночасно у цій місцевості — підняття магнітного плюму та формування центру утворення нової кори, що рухалася від центру структури назовні до каньйону, аналогом якого на Землі є западина в зоні субдукції.[2]
Список літератури[ред. | ред. код]
- ↑ а б Planetary Names: Corona, coronae: Artemis Corona on Venus. planetarynames.wr.usgs.gov. Архів оригіналу за 28 березня 2021. Процитовано 4 жовтня 2020.
- ↑ а б в Geologic Map of the Artemis Chasma Quadrangle (V-48), Venus. pubs.usgs.gov. Архів оригіналу за 31 березня 2021. Процитовано 5 жовтня 2020.
- ↑ Spencer, J. E. (2001) Possible giant metamorphic core complex at the center of Artemis Corona, Venus, Geological Society of America Bulletin 113(3), 333—345.
- ↑ Artemis Corona (C2-MIDR). www.jpl.nasa.gov. Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 5 жовтня 2020.
- ↑ 1992LPI....23...47A Page 47. articles.adsabs.harvard.edu. Процитовано 5 жовтня 2020.
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
