Артемізія Джентілескі
| Артемізія Джентілескі | |
|---|---|
італ. Artemisia Gentileschi  | |
 «Автопортрет». 1615 рік | |
| Народилася | 8 липня 1593[4][2][…] Рим, Папська держава[6][7] |
| Померла | 1653[1][2][…] Неаполь, Неаполітанське королівство, Габсбурзька Іспаніяd[6][7] |
| Поховання | San Giovanni Battista dei Fiorentinid |
| Країна | .svg){kind=small} Папська держава |
| Національність | італійка |
| Діяльність | художниця |
| Галузь | малярство |
| Вчителі | Ораціо Джентілескі[8] |
| Знання мов | італійська[4][9] |
| Членство | Академія витончених мистецтвd |
| Напрямок | Караваджизм[5][10] |
| Жанр | портрет[6][7], релігійний живописd[6][7], історичний живопис[7] і міфологічний живопис[7] |
| Magnum opus | Юдита вбиває Олоферна, Adoration of the Magid, Юдита та її служниця, Susanna and the Eldersd, Allegory of Inclinationd, Self-Portrait as a Female Martyrd і Susanna and the Eldersd |
| Посада | придворний художник |
| Конфесія | католицтво |
| Батько | Ораціо Джентілескі |
| Мати | Пруденція Монтоне |
| Брати, сестри | Francesco Gentileschid[11] |
| У шлюбі з | П'єтро Антоніо Стіаттесі |
| Діти | 2 доньки |
| Автограф |  |
Артемізія Джентілескі (італ. Artemisia Gentileschi; 8 липня 1593 — 1652 або 1653) — італійська художниця епохи бароко.
Народилася у 1593 році в Римі. Була донькою живописця Ораціо Джентілескі школи Караваджо. Мати, Пруденція Монтоне, померла, коли Артемізії було 12 років. У 1612 році вона була розбещена флорентійським художником Агостіно Тассі, що працював разом з її батьком та водночас був вчителем Артемізії. Після 7-місячного судового розгляду, принизливого і болісного для Артемізії, Тассі було визнано винним, засуджений до року в'язниці.
Вийшовши заміж за флорентійського художника П'єтро Антоніо Стіаттесі у 1612 році, художниця 1614 року переїхала до Флоренції. Працювала під покровительством Козімо II Медічі. Тут затоваришувала з Галілео Галілеєм.
У 1621 році працювала в Генуї, потім повернулася до Риму, де творила до 1627 року. В цей час вона намагалася влаштувати доньок на курси живопису.
У 1627 році перебралася до Венеції, де познайомилася з Антонісом ван Дейком і Софонісбою Ангішолі. У 1630 році опиняється у Неаполі. В неаполітанський період художниця вперше отримала замовлення на фресковий розпис церкви у містечку Поццуолі під Неаполем.
У 1638—1641 роках жила і працювала в Лондоні разом з батьком під покровительством короля Карла I. Потім Артемізія повернулася в Неаполь, де і жила до самої смерті.
Артемізія Джентілескі стала першою жінкою, обраною у члени Академії живописного мистецтва у Флоренції — першої художньої Академії Європи.
Першою картиною Артемізії була «Сусанна й старці», що була намальована у 1610 році. Переживання художниці знайшли вираз в її найбільш відомій роботі «Юдита вбиває Олоферна» (1611—1612 роки). До цього сюжету вона поверталася кілька разів, інші повторювані сюжети картин Джентілескі — Лукреція, Клеопатра, цариця Савська, тобто уславлені жінки минувшини.
Роман про Артемізію був написаний в 1944—1947 роках італійською письменницею Анною Банті, в остаточній версії він набув форми щоденника, мав великий успіх, перекладений на кілька мов. Потім біографія Артемізії лягла в основу драми американської письменниці Венді Вассерштайн «Хроніки Хейді» (1988 рік) і п'єси «Життя без підказки» канадської письменниці Саллі Кларк (поставлена у 1988, 1989, 1990, 1991 роках).
У 1997 фільм «Артемізія» було знято французьким кінорежисером Аньєсом Мерле. У 1998 році роман про художницю написала французька письменниця Олександра Лапьер. У 2002 році став міжнародним бестселером роман американської письменниці Сьюзен Вріленд «Пристрасті за Артемізією», який було перкладено на 20 мов.
-
Благовіщення -
Вірсавія -
Кліо, муза історії -
Давид і Вірсавія -
Есфір перед царем -
Лукреція -
Св. Цецилія з лютнею -
Самсон і Даліла -
-
Народження Івана Хрестителя, Національний музей Прадо, Мадрид -
Даная, 1612 р, Художній музей, Сент-Луїс, США -
Сміливиця Сісера, 1620 р., Музей образотворчих мистецтв (Будапешт) -
Св. Катерина Александрійська -
Сусанна і старці -
Св. Цецилія -
Автопортрет з лютнею -
Юдита вбиває Олоферна, фігура Юдити
.jpg)
_-_Artemisia_Gentileschi_(Museum_of_Fine_Arts,_Budapest).jpg)
,_Artemisia_Gentileschi.jpg)
_-_WGA8564.jpg)
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118936794 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Artemisia Gentileschi — 2008.
- ↑ а б Internet Speculative Fiction Database — 1995.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б в г Зведений список імен діячів мистецтва
- ↑ а б в г д е RKDartists
- ↑ Enciclopedia del Museo del Prado / M. Zugaza, F. C. Serraller — Museo del Prado, Fundación Amigos del Museo del Prado, 2006.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ https://www.oxfordartonline.com/page/caravaggio-and-caravaggisti-in-17th-century-europe/
- ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2018.
- Raymond Ward Bissell, Artemisia Gentileschi and the authority of art. Critical reading and catalogue raisonné, Pennsylvania State University Press, 1999
