Артем Чапай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Артем Чапай
Artem Chapeye 2015.jpg
При народженні Антон Васильович Водяний
Народження 2 грудня 1981(1981-12-02) (35 років)
  Коломия
Рід діяльності письменник

Артем Чапай — літературний псевдонім Антона Васильовича Водяного (*2 грудня 1981(19811202), Коломия) українського письменника, перекладача, репортера, мандрівника.

Життєпис[ред.ред. код]

Антон Водяний народився й виріс в Коломиї. Закінчив міську гімназію 1998 року. Вищу освіту спочатку отримував у Академії Служби безпеки України, проте покинув навчання під час кампанії протестів «Україна без Кучми».

Освіта[ред.ред. код]

В подальшому отримав ступінь бакалавра Києво-Могилянської академії. Під час навчання працював вантажником, кур'єром, редактором дитячого журналу, перекладав фільми на телеканалі «Інтер», був репортером при МЗС.

Артем Чапай півтора року мандрував Америкою. За результатами цієї тривалої подорожі написав свою першу книгу «Авантюра», що вийшла друком у 2008 році.

Література[ред.ред. код]

Три наступні книги поспіль потрапляли до топ-5 конкурсу Книга року Бі-Бі-Сі: «Подорож із Мамайотою в пошуках України» у 2011[1], «Червона зона» — дебют Артема Чапая в суто художній літературі — у 2014[2] і «Понаїхали» у 2015[3].

Під час війни на Донбасі працював репортером у виданні Інсайдер[4]. Двічі фіналіст журналістської «Честі професії»[5]

У квітні 2015 року вийшла спільна з Катериною Сергацковою книга репортажів із Донбасу «Война на три буквы»[6]. По три репортажі Чапая і Сергацкової з цієї книжки номіновано на міжнародну журналістську премію Kurt Schork Awards[7]. Окремі оповідання та репортажі Чапая видано також англійською, польською, чеською та словенською мовами.

Перекладав книжки Магатми Ґанді[8], Едварда Саїда[9] та ін. У своїх книгах письменник, не завжди явно, виходить зі своїх лівих політичних поглядів.

Інше[ред.ред. код]

Співзасновник громадського руху «Збережи старий Київ»[10].

Приватне життя[ред.ред. код]

Одружений, виховує двох синів[11], про їхнє виховання написав книжку «Тато в декреті», що перемогла в номінації «Батьківська книжка року-2016» у конкурсі сайту БараБука[12].

Бібліографія[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]