Артоболевський Іван Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Артоболевський Іван Іванович
Ivan Ivanovich Artobolevskiy.jpg
Народився 26 вересня (9 жовтня) 1905(1905-10-09)
Москва
Помер 21 вересня 1977(1977-09-21) (71 рік)
Москва
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність інженер, політик
Галузь механіка
Alma mater Московський державний університет імені Ломоносова і Московська сільськогосподарська академія імені К. А. Тимірязєва
Науковий ступінь доктор технічних наук
Науковий керівник Vasily Goryachkin[d]
Володіє мовами російська[1]
Заклад Московський державний університет імені Ломоносова, Московський авіаційний інститут, Institute of Machines Science[d] і Російський хіміко-технологічний університет імені Д. І. Менделєєва[d]
Членство Академія наук СРСР
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За оборону Москви» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Заслужений діяч науки і техніки РРФСР

Іва́н Іва́нович Артоболе́вський (26 вересня (9 жовтня) 1905(19051009), Москва21 вересня 1977, Москва) — російський учений у галузі теорії машин і механізмів. Заслужений діяч науки і техніки РРФСР (1945). Доктор технічних наук, професор. Академік АН СРСР (1946). Герой Соціалістичної Праці (1969). Депутат Верховної Ради СРСР 7—9-го скликань (у 1967—1977 роках). Член Президії Верховної Ради СРСР.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в родині професора Петровської (тепер Тімірязєвської) сільськогогосподарської академії. З 1921 року працював механіком машинно-дослідної станції Московської сільськогосподарської академії. 1924 року закінчив Московську сільськогосподарську академію імені Тімірязєва. З 1924 року — асистент Московської сільськогосподарської академії імені Тімірязєва.

У 1927 році закінчив екстерном математичне відділення фізико-математичного факультету Московського державного університету імені Ломоносова.

З 1927 року викладав у вищих навчальних закладах Москви. У 1929—1932 роках очолював кафедру теоретичної механіки Московського хіміко-технологічного інституту імені Менделєєва. У 1932—1949 роках — професор Московського державного університету (працював спочатку на кафедрі теоретичної механіки). У 1941 році організував на механіко-математичному факультеті Московського державного університету (спільно з Булгаковим) кафедру прикладної механіки і був з 1941 по 1944 рік в.о. завідувача цієї кафедри. Читав обов'язковий для всіх студентів-механіків мехмату річний курс «Прикладна механіка». З 1942 року — професор Московського авіаційного інституту.

З 1937 року працював також в Інституті машинознавства Інстутуту машинознавства АН СРСР: завідувач відділу теорії механізмів і машин, завідувач лабораторії динаміки машин, у 1938—1941 роках — заступник директора з науки.

У 1939 році обраний член-кореспондентом, а в 1946 році — дійсним членом АН СРСР. У 1946—1953 роках — заступник академіка-секретаря відділення технічних наук Академії наук СРСР.

У 1940-х роках був головою Всесоюзного наукового товариства інженерів-машинобудівників. З 1947 року — заступник голови правління Товариства із розповсюдження політичних і наукових знань СРСР.

У 1956—1963 роках — голова правління Товариства із розповсюдження політичних і наукових знань РРФСР.

У 1966—1977 роках — голова правління Всесоюзного товариства «Знання».

Наукові досягнення[ред. | ред. код]

Класифікував просторові механізми і розробив нові методи кінематичного аналізу їх. Написав з цього питання першу в СРСР монографію (1937).

Розробив також нові методи кінематичного аналізу складних багатоланкових механізмів (1939).

Відзнаки та премії[ред. | ред. код]

Праці[ред. | ред. код]

Автор першого підручника з теорії механізмів і машин для механіко-математичних факультетів університетів (1940).

З групою вчених розробив методи дослідження роботи машин-автоматів, які застосовують у харчовій, поліграфічній та верстатобудівній промисловості.

Література[ред. | ред. код]

  • Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 1. — К., 1977. — С. 258.
  • Артоболевский И. И. Механизмы в современной технике. Справочное пособие. В 7 томах, — М.; «Наука». 1979 — 496 с.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Посилання[ред. | ред. код]