Артоболевський Іван Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Артоболевський Іван Іванович
Народився 26 вересня (9 жовтня) 1905(1905-10-09)
Москва
Помер 21 вересня 1977(1977-09-21) (71 рік)
Москва
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство
(підданство)
Російська імперія і СРСР
Alma mater Московський державний університет імені Ломоносова
Галузь наукових інтересів механіка
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Нагороди
Орден Леніна Герой Соціалістичної Праці
Медаль «За оборону Москви»
Орден Трудового Червоного Прапора Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора Honored Scientist of the RSFSR
Медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»


CMNS: Артоболевський Іван Іванович на Вікісховищі

Іва́н Іва́нович Артоболе́вський (26 вересня (9 жовтня) 1905(19051009), Москва21 вересня 1977, Москва) — російський учений у галузі теорії машин і механізмів. Заслужений діяч науки і техніки РРФСР (1945). Академік АН СРСР (1946). Герой Соціалістичної Праці (1969).

Біографічні дані[ред.ред. код]

Народився в сім'ї професора Петровської (тепер Тімірязєвської) сільськогогосподарської академії. 1926 закінчив Московську сільськогосподарську академію імені Тімірязєва. Викладав у вищих навчальних закладах Москви. Від 1937 — завідувач лабораторії динаміки машин Інстутуту машинознавства АН СРСР. Від 1966 — голова Всесоюзного товариства «Знання».

Депутат Верховної Ради СРСР 7—9-го скликань.

Наукові досягнення[ред.ред. код]

Класифікував просторові механізми і розробив нові методи кінематичного аналізу їх. Написав з цього питання першу в СРСР монографію (1937).

Розробив також нові методи кінематичного аналізу складних багатоланкових механізмів (1939).

Відзнаки та премії[ред.ред. код]

  • Премія імені Пафнутія Чебишова (1946).
  • Срібна медаль імені Жоліо-Кюрі (1959).
  • П'ять орденів Леніна, інші ордени, медалі.

Праці[ред.ред. код]

Автор першого підручника з теорії механізмів і машин для механіко-математичних факультетів університетів (1940).

З групою вчених розробив методи дослідження роботи машин-автоматів, які застосовують у харчовій, поліграфічній та верстатобудівній промисловості.

Література[ред.ред. код]

  • Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 1. — К., 1977. — С. 258.
  • Артоболевский И. И. Механизмы в современной технике. Справочное пособие. В 7 томах, — М.; «Наука». 1979 — 496 с.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]