Артукіди

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Артукіди — тюркська династія, що у XII — XV століттях правила у Західній Вірменії, північній Сирії та північному Іраку. Дві головні гілки династії Артукідів керували з Хісн Кайфа (нині — Хасанкейф) у 10981232 роках та з Мардіна між 1107 та 1186 роками (до 1409 року представники династії Артукідів були васалами), третя гілка династії Артукідів мала за резиденцію Харпуту (нині — Елязиг), зберігаючи незалежність з 1185 до 1234 року.

Мапа держав в Анатолії на 1200 рік

Історія[ред.ред. код]

Династія Артукідів була заснована Артуком ібн Зксебом — вождем огузького племені догер і воєначальником за сельджуцького султана Малік-шаха I. 1086року дамаський емір Тутуш призначив Артука на пост намісника Єрусалима, але Артук помер 1091 року, а його сини (Сокмен та Іль-Газі) спадкували батькові.

1098 року Єрусалим був захоплений єгипетськими Фатімідами, а Сокмен та Іль-Газі втекли на північ сучасного Іраку, потім переселились у Діярбакир. Того ж року Сокмен захопив провінцію Мардін, 1102 року — Хісн Кайф, а 1112 — й Харпут. У той же час Іль-Газі поступив на службу до султана сельджуків Мухаммеда I.

1104 року у битві при Харрані Сокмен розгромив хрестоносців. 1117 року халебські жителі покликали Іль-Газі стати їхнім еміром. 1119 емір Іль-Газі переміг антіохського регента Рожера у битві при Атарібі, але невдовзі Іль-Газі зазнав поразки від єрусалимського короля Балдуїна II у битві при Даніті.

1121 року Іль-Газі за допомогою еміра Хилли здійснив похід до Грузії, але зазнав поразки: його армія була розбита грузинами у битві під Дідгорі. 1122 року Іль-Газі помер.

1124 син Іль-Газі — Темюр-Таш втратив Халеб, який перейшов до Зангідів. Після цього розпочався політичний занепад династії Артукідів. Кара-Арслан (онук Сокмена) вступив навіть у союз з хрестоносцями проти Зангідів.

Син Кары-Арслана — Мухаммед вступив у союз з єгипетським султаном Салах ад-Діном проти румського султана Килич-Арслана II, незважаючи на те, що останній був одружений з його дочкою. За союзницьку відданість 1183 року Салах ад-Дін передав Амід (нині Діярбакир) в управління Мухаммеду, який переніс туди свою резиденцію.

1232 року представники єгипетської гілки династії Аюбідів захопили Хасанкейф, а 1234 до Румського султанату відійшов Харпут.

Гілка у Мардіні тривалий час була васалом спочатку єгипетських Aюбідів, потім Румського султанату, монгольських Хулагуїдів, та, зрештою, Тимуридів. Потім туркмени Кара-Коюнлу захопили Мардін, що призвело до кінця династії Артукідів 1409 року.

Список правителів з династії Артукідів[ред.ред. код]

Правителі Хисн Кайфа (Хасанкейфа) (з 1098) й Аміда (Дійабакра) (з 1183)[ред.ред. код]

1232 року Амід і Хісн Кайфа були завойовані єгипетським султаном ал-Камілом.

Правителі Мардіна (1105—1408) та Майафарікіна (1118—1185)[ред.ред. код]

1185 Майафарікін перейшов до Салах ад-Діна. Ас-Саліх 1408 року здав Мардін Кара-Коюнлу, натомість отримав Масул, де правив до самої смерті 1411 року.

Правителі Харпута (1185—1234)[ред.ред. код]

  • Абу Бакр Імад ад-дін ібн Фахр ад-дін Кара-Арслан ібн Дауд (1185—1204)
  • Ібрагім Нізам ад-дін ібн Абу Бакр (1204—1223)
  • Нізам ад-дін ібн Ібрагім (1223—1224)
  • Ахмад Хідр Ізз ад-дін ібн Ібрагім (1224—1234)
  • Артук-шах Нур ад-дін ібн Ахмад (1234)

1234 року були завойовані сельджуками Руму.

Джерела[ред.ред. код]