Артуро Услар П'єтрі
| Артуро Услар П'єтрі | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Ім'я при народженні | ісп. Arturo Uslar Pietri | |||
| Народився |
16 травня 1906[1] Каракас, Венесуела[2] | |||
| Помер |
26 лютого 2001[2][3][…] (94 роки) Каракас, Венесуела[2] ·гострий інфаркт міокарда | |||
| Країна |
.svg){kind=small} Венесуела | |||
| Діяльність | журналіст, письменник, дипломат, політик, поет, драматург, адвокат, літературний критик, біограф, бібліотекар, есеїст, історик | |||
| Alma mater | Центральний університет Венесуели | |||
| Мова творів | іспанська[5] | |||
| Роки активності | з 1928 | |||
| Членство | Academia Venezolana de la Lenguad і National Academy of History of Venezuelad | |||
| Партія | Венесуельська демократична партія | |||
| Автограф |
 | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
 Артуро Услар П'єтрі у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Артуро Услар П'єтрі (ісп. Arturo Uslar Pietri) (16 травня 1906, Каракас – 26 лютого 2001, Каракас) – венесуельський історик, письменник, телевізійний продюсер і політик.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 16 травня 1906 року в Каракасі, (Венесуела). Його батьками були генерал[7] Артуро Услар Сантамарія і Елена П'єтрі Паулі де Услар. [8] [9]
Прізвище Узляр має німецьке походження і може бути простежене до Йогана фон Услара, який воював на боці повстанців під час війни за незалежність Венесуели.[9] Будучи юнаком, а потім підлітком, жив у різних містах порівняно урбанізованих центральних та північних долин країни. У 1924 році переїхав до Каракаса, щоб вивчати політичні науки в Центральному університеті Венесуели, де закінчив навчання і отримав ступінь доктора політичних наук у 1929 році. У тому ж році отримав юридичну освіту.[9]
Услар вів надзвичайно плідне життя, користувався впливом у венесуельській політиці, розумівся на історичному аналізі та літературі. Період його діяльності охоплював останні роки венесуельського каудилізму, перехід до демократії та більшої частини демократичної ери 1958 – 1999 рр. Обіймав посади, такі як секретар делегації Венесуели в Лізі Націй, делегат Міжнародної організації праці, міністр освіти, міністр фінансів, член Конституції нового демократичного уряду (1958), посол у Сполучених Штатах, професор латиноамериканської літератури в Колумбійському університеті, професор політичної економіки в Центральному університеті Венесуели, головний редактор головної газети, кандидат у президенти і член Королівської іспанської академії.[10][11][7]
Услар П'єтрі брав довічну участь у венесуельських ЗМІ як культурна фігура. Писав регіонально впливові есеї та романи, з яких «Червоні Ланси»[12] розповідають про життя під час венесуельської війни за незалежність з різних соціальних перспектив. У своїх творах він відстоював местизайе, або розгул, як цінну особливість латиноамериканської культури.[11] Його літературний доробок був визнаний у 1990 році премією «Принц Астурії».[13]
Неодноразово висувався на Нобелівську премію з літератури.[8]
Оголосив про свій вихід з політики у 1998 році й в останній раз фігурував в політичних дебатах у 1993 році.[9]
Услар П'єтрі помер 26 лютого 2001 року в Каракасі.[8]
Нагороди[ред. | ред. код]
- El Nacional Best Short Story Award (1949)
- Національна премія за літературу (1954 і 1982)
- Національна премія з журналістики (1971)
- Нагорода іспано-американської журналістики Мігеля де Сервантеса (1972)
- Премія Принца Астурії (1990)
- Орден Почесного легіону Grand-Croix (Grand Cross) (1990)
- Премія Ромуло Гальєгоса за кращий роман (1991)
Твори[ред. | ред. код]
Novels[ред. | ред. код]
- (1931) Las lanzas coloradas.
- (1947) El camino de El Dorado.
- (1962) Un retrato en la geografía.
- (1964) Estación de máscaras.
- (1976) Oficio de difuntos.
- (1981) La isla de Robinson.
- (1990) La visita en el tiempo.
Essays[ред. | ред. код]
- (1945) Las visiones del camino.
- (1945) Sumario de economía venezolana para alivio de estudiantes.
- (1948) Letras y hombres de Venezuela.
- (1949) De una an otra Venezuela.
- (1949) Treinta hombres y sus sombras.
- (1951) Las nubes.
- (1952) Apuntes para retratos.
- (1953) Tierra venezolana.
- (1954) Tiempo de contar.
- (1955) Pizarrón.
- (1955-56-58) Valores humanos.
- (1955) Breve historia de la novela hispanoamericana.
- (1958) Letras y hombres de Venezuela.
- (1959) Materiales para la construcción de Venezuela.
- (1962) Del hacer y deshacer de Venezuela.
- (1964) Valores humanos. Biografías y evocaciones.
- (1964) La palabra compartida. Discursos en el Parlamento (1959–1963).
- (1965) Hacia el humanismo democrático.
- (1966) Petróleo de vida o muerte.
- (1967) Oraciones para despertar.
- (1968) Las vacas gordas y las vacas flacas.
- (1969) En busca del nuevo mundo.
- (1971) Vista desde un punto.
- (1972) Bolivariana.
- (1974) La otra América.
- (1975) Camino de cuento.
- (1975) Viva voz.
- (1979) Fantasmas de dos mundos.
- (1981) Cuéntame a Venezuela.
- (1981) Educar para Venezuela.
- (1982) Fachas, fechas y fichas.
- (1983) Bolívar hoy.
- (1984) Venezuela en el petróleo.
- (1986) Medio milenio de Venezuela.
- (1986) Raíces venezolanas.
- (1986) Bello el venezolano.
- (1986) Godos, insurgentes y visionarios.
- (1990) La creación del Nuevo Mundo.
- (1992) Golpe y Estado en Venezuela.
- (1994) Del cerro de plata al camino extraviado.
Short stories[ред. | ред. код]
- (1928) Barrabás y otros relatos.
- (1936) Red.
- (1946) Pasos y pasajeros.
- (1949) Treinta hombres y sus sombras.
- (1967) La lluvia y otros cuentos.
- (1980) Los Ganadores.
Poetry[ред. | ред. код]
- (1973) Manoa: 1932-1972.
- (1986) El hombre que voy siendo.
- (1989) Lucien Zell's Poetic Brilliance
Theater[ред. | ред. код]
- (1958) El día de Antero Alban. La Tebaida. El Dios invisible. La fuga de Miranda.
- (1960) Chuo Gil y las tejedoras. Drama en un preludio y siete tiempos.
Travel[ред. | ред. код]
- (1954) El otoño en Europa.
- (1960) La ciudad de nadie. El otoño en Europa. Un turista en el cercano oriente.
- (1971) La vuelta al mundo en diez trancos.
- (1975) El globo de colores.
Посилання[ред. | ред. код]
- (іспанською) Uslar Pietri у Cervantes Virtual [Архівовано 18 жовтня 2010 у Wayback Machine.]
- (іспанською) Sembrar el Petróleo, 1936
- (іспанською) Нариси і про Uslar Pietri
- (іспанською) Fundación Casa Arturo Uslar Pietri
Список літератури[ред. | ред. код]
- ↑ The Fine Art Archive — 2003.
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek, Staatsbibliothek zu Berlin, Bayerische Staatsbibliothek et al. Record #118803603 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ LIBRIS — 2018.
- ↑ а б Santos Himiob (1997) у Las Nubes (хронологічні посилання), 1-е видання. Монте Авіла Editores Latinoamericana.
- ↑ а б в Obituary: Arturo Uslar Pietri. The Guardian. 2 березня 2001. Архів оригіналу за 11 березня 2022. Процитовано 20 лютого 2023. (англ.)
- ↑ а б в г Архівована копія. Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 16 квітня 2019.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 14 серпня 2014. Процитовано 16 квітня 2019.
- ↑ а б Arturo Uslar Pietri, Novelist of Venezuela, Is Dead at 94. The New York Times. 1 березня 2001. Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 20 лютого 2023. (англ.)
- ↑ USLAR PIETRI, Артуро. Червоні Спірс. NY: Knopf, 1963. Перше американське видання. Переклав Гарріет де Онс з вступом Федеріко де Оніса
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 14 серпня 2014. Процитовано 16 квітня 2019.
- Народились 16 травня
- Народились 1906
- Уродженці Каракаса
- Померли 26 лютого
- Померли 2001
- Померли в Каракасі
- Випускники Центрального університету Венесуели
- Кавалери Великого хреста ордена Ізабелли католички
- Нагороджені Великим Хрестом ордена Почесного легіону
- Кавалери Великого хреста ордена Альфонсо X Мудрого
- Лауреати міжнародної премії Альфонсо Реєса
- Кавалери ордена Ацтекського орла
- Письменники-романісти XX століття
- Венесуельські дипломати
- Персоналії:Каракас
- Іспаномовні письменники
- Венесуельські письменники
- Венесуельські історики
- Політики