Артур Гендерсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Артур Гендерсон
Arthur Henderson
Arthurhenderson.jpg
Народився 13 вересня 1863(1863-09-13)[1][2]
Глазго, Шотландія, Сполучене Королівство Великої Британії та Ірландії
Помер 20 жовтня 1935(1935-10-20)[1][2] (72 роки)
Лондон, Лондонське графство[d], Англія, Велика Британія
Громадянство (підданство) Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Діяльність політик і профспілковий діяч[d]
Посада Лідер опозиції[d], міністр закордонних справ Великої Британії, член Палати громад Великої Британії[d], лідер Лейбористської партії[d], Labour Chief Whip[d], Міністр освіти Великої Британії[d], Член Таємної ради Великої Британії[d], лідер Лейбористської партії[d], міністр внутрішніх справ Великої Британії і Paymaster General[d]
Партія Лейбористська партія
Нагороди
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Артур Гендерсон (англ. Arthur Henderson; нар. 13 вересня 1863(18630913), Глазго, Шотландіяпом. 20 жовтня 1935, Лондон, Англія) — лідер Лейбористської партії Великої Британії.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в сім'ї текстильного робітника. Батько помер, коли йому було 10 років. Працював ливарником. Приєднався до методистської церкви, став методистських проповідником. З 1892 року — співробітник профспілки ливарників. У 1888 році Гендерсон одружився на Елеонорі Вотсон. У сім'ї народилися дочка і троє синів, старший з них був убитий під час Першої світової війни.

У 1900 році був одним із засновників комісії представництва праці, яка стала основою створеної у 1903 році Робітничої (Лейбористської) партії. У 1903 був обраний до парламенту Великої Британії і переобирався туди від різних виборчих округів до своєї смерті у 1935.

У 19111934 секретар Лейбористської партії.

У період Першої світової війни, у 19151917, Гендерсон входив до уряду Асквіта і Ллойда Джорджа, як міністр без портфеля, виступав за «війну до переможного кінця».

Після Лютневої революції 1917 приїжджав до Росії, вів переговори з Тимчасовим урядом і Петроградським радою.

Після закінчення Першої світової підтримував створення Ліги Націй. У 1924 році міністр внутрішніх справ у першому лейбористському кабінеті Макдональда; у 19291931 міністр закордонних справ у 2-му кабінеті Макдональда, який у 1929 відновив дипломатичні відносини з СРСР, розірвані Великою Британією у 1927. У 19321933 голова Міжнародної конференції з роззброєння. Лауреат Нобелівської премії миру 1934 року.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б Encyclopædia Britannica
  2. а б SNAC
  3. http://www.nobelprize.org/nobel_prizes/peace/laureates/1934/
  4. https://www.nobelprize.org/nobel_prizes/about/amounts/