Артур Комптон
| Артур Комптон | |
|---|---|
| Arthur Holly Compton | |
 |
|
| Народився | 10 вересня 1892 Вустер[d], Огайо[1] |
| Помер | 15 березня 1962 (69 років) Берклі, Каліфорнія, США[1] |
| Місце проживання | США |
| Громадянство |  США |
| Alma mater | Вустерський коледж, Принстонський університет |
| Галузь | Фізика |
| Заклад | Чиказький університет Університет Вашингтона у Сент-Луїсі[d] |
| Науковий керівник | Оуен Віланс Річардсон |
| Відомі учні | Вінстон Бостік |
| Член | Прусська академія наук, Леопольдина, Американська академія мистецтв і наук, Національна академія деї Лінчеї, Американське філософське товариство[d][2], Американська асоціація сприяння розвитку науки[2] і Американське фізичне товариство[2] |
| Відомий завдяки: | ефект Комптона |
| Нагороди |  Нобелівська премія з фізики (1927) |
| Автограф |  |
|
Артур Комптон у Вікісховищі? |
|
Арту́р Го́ллі Ко́мптон (англ. Arthur Holly Compton; 10 вересня 1892 — 15 березня 1962) — американський фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики 1927 року.
Біографія[ред. • ред. код]
Народився в місті Вустер, штат Огайо, США в академічній сім'ї. Його батько був деканом Вустерського коледжу, старші брати стали пізніше президентами університетів.
Після отримання звання бакалавра у Вустерському коледжі (1913) Артур Комптон продовжив навчання у Принстонському університеті й став магістром у 1914 році. Через два роки він захистив у Принстоні дисертацію і отримав ступінь доктора філософії.
З 1918 року займався вивченням рентгенівського випромінювання. У 1922 році виявив і дав теоретичне обґрунтування ефекту зміни довжини хвилі рентгенівського випромінювання унаслідок розсіяння його електронами речовини, чим довів існування фотона. За це відкриття Комптон був нагороджений Нобелівською премією, а відкрите явище отримало назву ефекту Комптона.
У 1926 році отримав премію Румфорда Американської академії мистецтв і наук за дослідження рентгенівського випромінювання.
У 1941 році, разом з Ваннавером Бушем, головою військового Офісу наукових досліджень і розвитку (OSRD), і Ернестом Лоренсом, винахідником циклотрона, Комптон допоміг прийняти у керівництво американську програму розробки атомної бомби. Комптон був головою Уранового комітету S-1, який був відповідальний за дослідження властивостей і виробництва урану. У 1942 році Комптон призначив Роберта Оппенгеймера головним теоретиком комітету. Влітку 1942 року робота комітету була підпорядкована армії та стала Манхеттенським проектом.
Негайно після нападу Японії на Перл-Гарбор 7 грудня 1941 року Комптон отримав підтримку плану цілеспрямованих досліджень плутонію у Чиказькому університеті з амбіційною метою створити першу атомну бомбу до січня 1945 року. Реалізація проекту зайняла лише на шість місяців більше запланованого терміну. «Металургійна лабораторія» або «Мет Лаб» — ім'я для прикриття об'єкта Комптона. Його завданнями були перетворення урану на плутоній в уранових збірках, здатних підтримувати ланцюгову реакцію, знаходження шляхів відокремлення плутонію від урану та проектування бомби. У грудні 1942 року під університетським стадіоном «Поле Стегга» група вчених «Мет Лаб» під керівництвом Енріко Фермі отримала ланцюгову реакцію здатну до самопідтримки в першому у світі ядерному реакторі. Комптон до кінця війни був видатним науковим радником і адміністратором.
З 1946 по 1953 рік Артур Комптон був президентом Сент-Луїського університету імені Вашингтона, й продовжував працювати в університеті до відставки у 1961 році.
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ а б Комптон Артур Холли // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б в NNDB — 2002.
Посилання[ред. • ред. код]
|
