Артур Кулльмер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Артур Кулльмер
нім. Arthur Kullmer
Народився 17 серпня 1896(1896-08-17)
Großbockenheimd, Боккенгайм-ан-дер-Вайнштрассе, Бад-Дюркгайм, Рейнланд-Пфальц
Помер 28 березня 1953(1953-03-28) (56 років)
Асбест, Свердловська область, РРФСР, СРСР
Країна Flag of Germany.svg Німеччина
Діяльність військовослужбовець
Alma mater Leininger-Gymnasiumd
Знання мов німецька
Учасник Перша світова війна і Друга світова війна
Роки активності з 1914
Військове звання Rank insignia of General of the Wehrmacht.svg генерал від інфантерії
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Золотий німецький хрест
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден «За заслуги» (Баварія)
Медаль «За відвагу» (Гессен)
За поранення (нагрудний знак)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»

Артур Кулльмер (нім. Arthur Kullmer; 27 серпня 1896, Боккенгайм-ан-дер-Вайнштрассе, Німецька імперія28 березня 1953, табір Асбест, Свердловська область, РРФСР) — німецький воєначальник, генерал піхоти вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.

Біографія[ред. | ред. код]

Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений у рейхсвері. З 6 жовтня 1938 року — командир 3-го батальйону 91-го піхотного полку. З 10 листопада 1938 року — ад'ютант для особливих доручень в штабі 7-го армійського корпусу. Учасник Французької кампанії. З 1 серпня 1940 року — ад'ютант штабу 27-го армійського корпусу. З 9 квітня 1941 року — командир 331-го піхотного полку. Учасник німецько-радянської війни. З 1 листопада 1942 року — командир 106-ї, з 10 січня 1943 по 20 червня 1944 року — 296-ї піхотної дивізії. Відзначився у боях в Бобруйському котлі. З 15 липня 1944 року — командир 558-ї піхотної (з жовтня 1944 року — народно-гренадерської) дивізії, яка діяла у Східній Пруссії, включаючи Гайлігенбайльський котел. З 14 квітня 1945 року — командир 43-го армійського корпусу. З боями відійшов у Словаччину і 8 травня 1945 року здався американськими військами. 13 травня переданий радянському командуванню. 20 грудня 1950 року військовим трибуналом засуджений до 25 років таборів. Помер в таборі.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.472-473 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2

Примітки[ред. | ред. код]