Артур Люїс
| Артур Люїс | |
|---|---|
| англ. Sir William Arthur Lewis | |
 | |
| Народився |
23 січня 1915[1][2][…] Кастрі, Британські Навітряні острови[1] |
| Помер |
15 червня 1991[1][2][…] (76 років) Бриджтаун, Барбадос |
| Країна |
 Сент-Люсія Велика Британія |
| Діяльність | економіст, професор |
| Alma mater | Лондонська школа економіки та політичних наук |
| Галузь | економіка |
| Заклад | Принстонський університет і Манчестерський університет Вікторіїd |
| Науковий керівник | Арнольд Плантd |
| Членство | Американська академія мистецтв і наук і Всесвітня академія наук |
| Нагороди | |
Сер Вільям Артур Люїс (англ. Sir William Arthur Lewis; 23 січня 1915, Кастрі, Сент-Люсія, Британська Вест-Індія — 15 червня 1991, Бриджтаун, Барбадос) — британський економіст, лауреат Нобелівської премії з економіки (1979 р.) «за новаторські дослідження економічного розвитку у застосуванні до проблем країн, що розвиваються».
Життєпис[ред. | ред. код]
Артур Люїс народився в Сент-Люсії, яка тоді ще була частиною федеральної колонії Британських Навітряних островів, у родині шкільних вчителів Джорджа та Іди Люїс. Артур був четвертою дитиною серед п’яти. Його батьки імігрували з Антигуа незабаром після рубежу століть[4]. Джордж Люїс помер, коли Артуру виповнилося сім років, тож Іда сама виховала їхніх п’ятьох дітей. Артур був обдарованим школярем, і його завчасно перевели на два класи вперед[5]. Після закінчення школи у віці 14 років Люїс працював клерком та чекав складання вступного іспиту до університету. У цей час він подружився з Еріком Вільямсом, майбутнім першим прем'єр-міністром Тринідаду і Тобаго, і вони залишилися друзями протягом всього життя[6].
Після закінчення університету Люїс думав почати кар’єру інженера, але зрештою обрав економіку, оскільки уряди та компанії країн Вест-Індії, таких як Сент-Люсія, відмовлялися наймати кольорових людей. У віці 18 років він отримав стипендію для навчання в Лондонській школі економіки (LSE) та став першою чорношкірою людиною, яку прийняли в LSE. Академічну роботу Люїса помітили та захоплювалися нею його колеги та професори. Перебуваючи в LSE, Льюїс мав можливість навчатися у таких людей, як Джон Хікс, Арнольд Плант, Ліонель Роббінс та Фрідріх Гаєк. Після здобуття ступеня бакалавра наук 1937 року та доктора філософії 1940 року в LSE під керівництвом Арнольда Планта[7] Люїс працював членом персоналу LSE до 1947 року[8].
Працював у Манчестерському та Принстонському університетах. Президент Американської економічної асоціації в 1983 році.
Родина[ред. | ред. код]
1938 року Люїс одружився з Гледіс Джейкобс з острова Гренада, яка згодом стала скульптором. У них народилися дві дочки[9].
Нагороди[ред. | ред. код]
У 1963 році уряд Великої Британії присвоїв Люїсу лицарське звання. Він був почесним доктором двадцяти університетів Америки, Європи та Африки, в тому числі Колумбійського, Гарвардського і Єльського, а також університетів Вест-Індії, Манчестера, Уельсу, Бристоля, Лагоса і Торонто. Він був почесним членом Лондонської школи економіки. У 1966—1973 роках — почесний президент Університету Гани. 1969 року він став почесним членом Вейцмановского інституту (Ізраїль). У 1983 році призначений президентом Американської економічної асоціації. Був членом-кореспондентом Британської академії наук. Обіймав посади члена ради Королівського економічного товариства (Велика Британія), президента Економічного товариства Гани і члена Економічного консультативного комітету Національної асоціації підтримки кольорового населення США[en][10].
Нобелівська премія[ред. | ред. код]
1979 року Артур Люїс разом із Теодором Шульцем були удостоєні Нобелівської премії з економіки «за новаторські дослідження економічного розвитку, особливо стосовно проблем країн, що розвиваються»[11].
Спадщина та почесті[ред. | ред. код]
- На його честь названо Громадський коледж Артура Люїса в Сент-Люсії[12].
- Будівлю Артура Льюїса[en] (відкриту 2007 року) в Університеті Манчестера назвали на його честь, оскільки він читав там лекції кілька років до вступу на державні посади[13].
- Інститут соціальних та економічних досліджень сера Артура Люїса Університету Вест-Індії названо на його честь[14].
- Портрет сера Артура Люїса розміщений на реверсі 100-доларової банкноти східнокарибського долара[15].
- Аудиторія Артура Люїса, головна аудиторія Робертсон-Хола, де знаходиться Школа громадських та міжнародних відносин імені Вудро Вільсона Принстонського університету, названа на його честь[13].
- 10 грудня 2020 року Google присвятив серу Артуру Люїсу Google-дудл[16][17][18].
Праці[ред. | ред. код]
- Lewis W. A. Labour in the West Indies. — London, 1939.
- Lewis W. A. Economic Problems of Today. — London, 1940.
- Lewis W. A. An Economic Plan for Jamaica//Agenda, 3(4), 1944. — pp. 154—163.
- Lewis W. A. Monopoly in British Industry. — London, 1945.
- Lewis W. A. Economic Survey, 1919—1939. — London, 1949.
- Lewis W. A. The Principles of Economic Planning, 1949.
- Lewis W. A. The Industrial Development of the Caribbean. Kent House, Port of Spain, 1951.
- Lewis W. A. Economic Development with Unlimited Supplies of Labour // The Manchester School, 1954.
- Lewis W. A. The Theory of economic Growth. — London: Allen & Unwin, 1955.
- Lewis W. A. Reflections on unlimited labour, Princeton, DP 55, October 1968.
- Lewis W. A. The Evolution of the International Economic Order. — Princeton: Princeton University Press, 1977.
- Lewis W. A. Growth and Fluctuations, 1870—1913. — London: Allen & Unwin, 1978.
- Lewis W. A. The Dual Economy Revisited // The Manchester School of Economics and Social Studies. 1979. No. 47, pp. 211—229.
Посилання[ред. | ред. код]
- Sir Arthur Lewis — Biographical (англ.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118640542 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
- ↑ "The Sverige's Riksbank Prize in Economic Sciences in Memory of Alfred Nobel 1979", Nobel in Economics, 1979. Accessed 5 January 2011.
- ↑ Tignor, Robert L. (2006). W. Arthur Lewis and the Birth of Development Economics. Princeton University Press. с. 7–8. ISBN 978-0-691-12141-3.
- ↑ Tignor, pp. 11–13.
- ↑ Tignor, Robert L. (2006). W. Arthur Lewis and the Birth of Development Economics. Princeton University Press. ISBN 978-0691121413.
- ↑ Sir Arthur Lewis в онлайн-версії «Encyclopædia Britannica». 2016-09-28 (англ.)
- ↑ Блауг, Марк. 100 великих экономистов после Кейнса // СПб.:Экономикус. — 2009. — 18 січня. — С. 165-168. — ISBN 978-5-903816-03-3.
- ↑ Васина Л. Л. Нобелевские лауреаты XX века. Экономика. Энциклопедический словарь. — М. : Российская политическая энциклопедия, 2001. — С. 336. — ISBN 5-8243-0169-7.
- ↑ Lewis W.A. The Slowing Down of the Engine of Growth // The Sveriges Riksbank Prize in Economic Sciences in Memory of Alfred Nobel 1979.
- ↑ About - Sir Arthur Lewis Community College. web.archive.org. 2015-08-20. Процитовано 2020-12-10.
- ↑ а б Prominent campus spaces named for Nobel laureates Toni Morrison and Arthur Lewis. Princeton University (en). Процитовано 2020-12-10.
- ↑ Arthur Lewis Building. A Manchester View (en). Процитовано 2020-12-10.
- ↑ 100 Dollars, Eastern Caribbean States. en.numista.com (en). Процитовано 2020-12-10.
- ↑ Sir W. Arthur Lewis: Google celebrates economist, professor with doodle. The Indian Express (en). 2020-12-10. Процитовано 2020-12-10.
- ↑ Google Celebrates Economist, Professor, Author Sir W Arthur Lewis With Doodle. NDTV. Процитовано 2020-12-10.
- ↑ Celebrating Sir W. Arthur Lewis. www.google.com (en). Процитовано 2020-12-10.
|
| |||||||||||
