Артур Люїс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Артур Люїс
англ. Sir William Arthur Lewis
Люїс Артур.jpg
Народився 23 січня 1915(1915-01-23)[1][2][…]
Кастрі, Британські Навітряні острови[1]
Помер 15 червня 1991(1991-06-15)[1][2][…] (76 років)
Бриджтаун, Барбадос
Країна Flag of Saint Lucia (1979–2002).svg Сент-Люсія
Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Діяльність економіст, професор
Alma mater Лондонська школа економіки та політичних наук
Галузь економіка
Заклад Принстонський університет і Манчестерський університет Вікторіїd
Науковий керівник Арнольд Плантd
Членство Американська академія мистецтв і наук і Всесвітня академія наук
Нагороди

CMNS: Артур Люїс у Вікісховищі

Сер Вільям Артур Люїс (англ. Sir William Arthur Lewis; 23 січня 1915, Кастрі, Сент-Люсія, Британська Вест-Індія — 15 червня 1991, Бриджтаун, Барбадос) — британський економіст, лауреат Нобелівської премії з економіки (1979 р.) «за новаторські дослідження економічного розвитку у застосуванні до проблем країн, що розвиваються».

Життєпис[ред. | ред. код]

Артур Люїс народився в Сент-Люсії, яка тоді ще була частиною федеральної колонії Британських Навітряних островів, у родині шкільних вчителів Джорджа та Іди Люїс. Артур був четвертою дитиною серед п’яти. Його батьки імігрували з Антигуа незабаром після рубежу століть[4]. Джордж Люїс помер, коли Артуру виповнилося сім років, тож Іда сама виховала їхніх п’ятьох дітей. Артур був обдарованим школярем, і його завчасно перевели на два класи вперед[5]. Після закінчення школи у віці 14 років Люїс працював клерком та чекав складання вступного іспиту до університету. У цей час він подружився з Еріком Вільямсом, майбутнім першим прем'єр-міністром Тринідаду і Тобаго, і вони залишилися друзями протягом всього життя[6].

Після закінчення університету Люїс думав почати кар’єру інженера, але зрештою обрав економіку, оскільки уряди та компанії країн Вест-Індії, таких як Сент-Люсія, відмовлялися наймати кольорових людей. У віці 18 років він отримав стипендію для навчання в Лондонській школі економіки (LSE) та став першою чорношкірою людиною, яку прийняли в LSE. Академічну роботу Люїса помітили та захоплювалися нею його колеги та професори. Перебуваючи в LSE, Льюїс мав можливість навчатися у таких людей, як Джон Хікс, Арнольд Плант, Ліонель Роббінс та Фрідріх Гаєк. Після здобуття ступеня бакалавра наук 1937 року та доктора філософії 1940 року в LSE під керівництвом Арнольда Планта[7] Люїс працював членом персоналу LSE до 1947 року[8].

Працював у Манчестерському та Принстонському університетах. Президент Американської економічної асоціації в 1983 році.

Родина[ред. | ред. код]

1938 року Люїс одружився з Гледіс Джейкобс з острова Гренада, яка згодом стала скульптором. У них народилися дві дочки[9].

Нагороди[ред. | ред. код]

У 1963 році уряд Великої Британії присвоїв Люїсу лицарське звання. Він був почесним доктором двадцяти університетів Америки, Європи та Африки, в тому числі Колумбійського, Гарвардського і Єльського, а також університетів Вест-Індії, Манчестера, Уельсу, Бристоля, Лагоса і Торонто. Він був почесним членом Лондонської школи економіки. У 1966—1973 роках — почесний президент Університету Гани. 1969 року він став почесним членом Вейцмановского інституту (Ізраїль). У 1983 році призначений президентом Американської економічної асоціації. Був членом-кореспондентом Британської академії наук. Обіймав посади члена ради Королівського економічного товариства (Велика Британія), президента Економічного товариства Гани і члена Економічного консультативного комітету Національної асоціації підтримки кольорового населення США[en][10].

Нобелівська премія[ред. | ред. код]

1979 року Артур Люїс разом із Теодором Шульцем були удостоєні Нобелівської премії з економіки «за новаторські дослідження економічного розвитку, особливо стосовно проблем країн, що розвиваються»[11].

Спадщина та почесті[ред. | ред. код]

Праці[ред. | ред. код]

  • Lewis W. A. Labour in the West Indies. — London, 1939.
  • Lewis W. A. Economic Problems of Today. — London, 1940.
  • Lewis W. A. An Economic Plan for Jamaica//Agenda, 3(4), 1944. — pp. 154—163.
  • Lewis W. A. Monopoly in British Industry. — London, 1945.
  • Lewis W. A. Economic Survey, 1919—1939. — London, 1949.
  • Lewis W. A. The Principles of Economic Planning, 1949.
  • Lewis W. A. The Industrial Development of the Caribbean. Kent House, Port of Spain, 1951.
  • Lewis W. A. [[https://web.archive.org/web/20201210175943/http://faculty.smu.edu/tosang/pdf/Lewis_1954.pdf Архівовано 10 грудня 2020 у Wayback Machine.] Economic Development with Unlimited Supplies of Labour] // The Manchester School, 1954.
  • Lewis W. A. The Theory of economic Growth. — London: Allen & Unwin, 1955.
  • Lewis W. A. Reflections on unlimited labour, Princeton, DP 55, October 1968.
  • Lewis W. A. The Evolution of the International Economic Order. — Princeton: Princeton University Press, 1977.
  • Lewis W. A. Growth and Fluctuations, 1870—1913. — London: Allen & Unwin, 1978.
  • Lewis W. A. The Dual Economy Revisited // The Manchester School of Economics and Social Studies. 1979. No. 47, pp. 211—229.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Deutsche Nationalbibliothek, Staatsbibliothek zu Berlin, Bayerische Staatsbibliothek et al. Record #118640542 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б SNAC — 2010.
  3. а б Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
  4. "The Sverige's Riksbank Prize in Economic Sciences in Memory of Alfred Nobel 1979" [Архівовано 3 червня 2013 у Wayback Machine.], Nobel in Economics, 1979. Accessed 5 January 2011.
  5. Tignor, Robert L. (2006). W. Arthur Lewis and the Birth of Development Economics. Princeton University Press. с. 7–8. ISBN 978-0-691-12141-3. Архів оригіналу за 20 червня 2020. Процитовано 10 грудня 2020. 
  6. Tignor, pp. 11–13.
  7. Tignor, Robert L. (2006). W. Arthur Lewis and the Birth of Development Economics. Princeton University Press. ISBN 978-0691121413. 
  8. Sir Arthur Lewis в онлайн-версії «Encyclopædia Britannica». 2016-09-28 (англ.)
  9. Блауг, Марк. 100 великих экономистов после Кейнса // СПб.:Экономикус. — 2009. — 21 листопада. — С. 165-168. — ISBN 978-5-903816-03-3. Архівовано з джерела 29 червня 2021. Процитовано 26 травня 2022.
  10. Васина Л. Л. [1] — М. : Российская политическая энциклопедия, 2001. — С. 336. — ISBN 5-8243-0169-7. Архівовано з джерела 29 червня 2021
  11. Lewis W.A. The Slowing Down of the Engine of Growth // The Sveriges Riksbank Prize in Economic Sciences in Memory of Alfred Nobel 1979. Архівовано з джерела 1 грудня 2017. Процитовано 10 грудня 2020.
  12. About - Sir Arthur Lewis Community College. web.archive.org. 20 серпня 2015. Архів оригіналу за 20 серпня 2015. Процитовано 10 грудня 2020. 
  13. а б Prominent campus spaces named for Nobel laureates Toni Morrison and Arthur Lewis. Princeton University (англ.). Архів оригіналу за 8 грудня 2020. Процитовано 10 грудня 2020. 
  14. Arthur Lewis Building. A Manchester View (англ.). Архів оригіналу за 2 березня 2021. Процитовано 10 грудня 2020. 
  15. 100 Dollars, Eastern Caribbean States. en.numista.com (англ.). Архів оригіналу за 2 грудня 2020. Процитовано 10 грудня 2020. 
  16. Sir W. Arthur Lewis: Google celebrates economist, professor with doodle. The Indian Express (англ.). 10 грудня 2020. Архів оригіналу за 10 грудня 2020. Процитовано 10 грудня 2020. 
  17. Google Celebrates Economist, Professor, Author Sir W Arthur Lewis With Doodle. NDTV. Архів оригіналу за 10 грудня 2020. Процитовано 10 грудня 2020. 
  18. Celebrating Sir W. Arthur Lewis. www.google.com (англ.). Архів оригіналу за 10 грудня 2020. Процитовано 10 грудня 2020.