Артур Флепс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Артур Флепс
рум. Artur Martin Phleps
Generale SS Artur Phleps.jpg
Народження 29 листопада 1881(1881-11-29)
Civil ensign of Austria-Hungary (1869-1918).svg Біртхельм, нині Біертан, Трансильванія
Смерть 21 вересня 1944(1944-09-21) (62 роки)
Flag of Romania.svg на північ від Арада, Трансильванія
невідомо
Громадянство Flag of Romania.svg Румунія
Приналежність Civil ensign of Austria-Hungary (1869-1918).svg Австро-Угорщина
Flag of Romania.svg Румунія
Flag of Germany (1935–1945).svg Третій Рейх
Flag of the Schutzstaffel.svg СС
Звання SS-Obergruppenführer Collar Rank.svg Обергруппенфюрер СС
Командування 7-ма добровольча гірська дивізія СС «Принц Ойген»
5-й гірський корпус СС
Війни / битви Перша світова війна
Друга світова війна
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами
Залізний хрест 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Ювілейний хрест
Пам'ятний хрест 1912/13
Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Почесний знак Австрійського Червоного Хреста
Залізний хрест 2-го класу
Орден Залізної Корони 3 ступеня
Кавалер офіцерського хреста ордена Франца Йосифа
Медаль за 1 поранення (Австро-Угорщина)
Пам'ятний хрест про війну 1916—1918
Командор ордена Зірки Румунії
Офіцер ордена Зірки Румунії
Великий Офіцерський Хрест ордена Корони Румунії
Командорський Хрест ордена Корони Румунії
Чехословацький військовий хрест 1918
Пам'ятна військова медаль (Австрія)
Орден Корони (Югославія)
Кавалер ордена «За військові заслуги» (Болгарія)
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Золотий німецький хрест
Військовий орден Залізного трилисника
Штурмовий піхотний знак в бронзі
CMNS: Артур Флепс на Вікісховищі

Артур Флепс (рум. Artur Martin Phleps; * 29 листопада 1881, Біртхельм, нині Біертан, Трансильванія; †21 вересня 1944, на північ від Арада, Трансильванія) — СС-обергруппенфюрер і генерал військ СС. Раніше — підполковник армії Австро-Угорщини, генерал-лейтенант армії Румунії.

Біографія[ред. | ред. код]

Сім'я[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї фольксдойче — німців, що іммігрували з Сілезії (тоді входила до складу Німеччини) в Австро-Угорщину і оселилися в Трансильванії. Його батько був окружним і комунальним лікарем в Біртхельме, брат, Герман (1876-1964), був професором археології та стародавньої історії.

Здобув освіту в реальному училищі в Германштадті (нині Сібіу).

Батьківщина Флепса (сучасна Трансильванія)

Служба в армії Австро-Угорщини[ред. | ред. код]

З 1896 навчався в піхотній кадетській школі в Пресбурзі (нині Братислава), яке закінчив в 1900 з відзнакою. 18 серпня 1900 прийняв присягу (ця церемонія регулярно проходила в день народження імператора Франца Йосифа) і вступив на службу в 3-й тірольський єгерський полк. З 1901 — лейтенант. У 1902-1905 служив в 11-му угорському єгерському батальйоні. У 1905-1907 навчався у Військовій академії у Відні, яку успішно закінчив і отримав звання обер-лейтенанта. Служив в 11-му єгерському батальйоні, 1 травня 1908 зарахований до Генерального штабу і призначений в 32-гу піхотну дивізію, що знаходилася в Будапешті. Як і багато офіцерів багатонаціональної Австро-Угорської монархії знав кілька мов — німецьку, угорську, румунську, італійську, французьку. Напередодні Першої світової війни був ад'ютантом генерал-губернатора Боснії і Герцеговини фельдмаршал-лейтенанта Оскара Потіорека.

Під час Першої світової війни був штабним офіцером в 32-ї піхотної дивізії, армійській групі Рора, 10-ї армії. З 1916 був начальником штабу 72-ї піхотної дивізії. Проходив службу на різних фронтах — в Галичині та Сербії, в північних Карпатах, в Трансильванії і на річці Ізонцо (на італійському фронті). З 1 листопада 1918 — підполковник.

Служба в румунській армії[ред. | ред. код]

Після закінчення війни батьківщина Флепса — Трансильванія — увійшла до складу Румунії. Флепс, ще в листопаді 1918 вступив до складу антикомуністичного добровольчого корпусу, взяв участь в боях проти військ Угорської республіки, які намагалися повернути контроль над Трансильванією. Його ініціативні дії сприяли успіху румунських військ. Незважаючи на це, він постав за проявлене свавілля перед румунським військовим судом, але був повністю виправданий і в 1919 вступив до лав збройних сил Румунії.

Служба в СС[ред. | ред. код]

Після нападу Німеччини на СССР Флепс звернувся з проханням про вступ до лав німецьких СС (отримав № 401 214). Погодився з прийняттям зі зниженням в чині.

Служив у штабі дивізії СС «Вікінг», спочатку під материнським прізвищем Шольц. Уже в липні 1941 року прийняв командування над полком «Вестланд», а потім над «бойовою групою Шольц» в складі дивізії «Вікінг», відзначився при форсуванні німецькими військами Дніпра.

1 лютого 1942 був призначений (вже під своїм прізвищем) командиром дивізії СС «Принц Ойген», сформованої в основному з фольксдойче з Хорватії, Сербії, Угорщини та Румунії (в тому числі і його земляків із Трансильванії), керував її формуванням. Був популярним серед підлеглих, які називали його «Тато Флепс». Дивізія під його командуванням брала активну участь в боротьбі проти югославських партизан, піддаючи при цьому жорстоким репресіям мирне населення. 4 липня 1943 за успішні антипартизанські дії Флепс був нагороджений Лицарським Залізним хрестом і призначений командиром 5-го гірськострілецького корпусу СС, яким залишався до кінця життя. До складу корпусу входили дивізія «Прінц Ойген», 13-а гірськострілецька дивізія СС «Ханджар», ряд частин вермахту.

Флепс (зліва) з офіцерами дівізії «Вікінг»

Після виходу з війни Італії Флепс керував роззброєнням італійського армійського корпусу. Основним його завданням як командира корпусу продовжувала бути антипартизанська війна. Після того, як Румунія 23 серпня 1944 перейшла на бік СССР, Флепса було доручено очолити оборону проти наступаючої Червоної Армії в Трансильванії і Банаті і прикривати відступ німецьких військ. З 16 до 18 вересня 1944 одночасно, був вищим керівником СС і поліції в Семиградді (Трансильванії).

Загибель[ред. | ред. код]

У вересні 1944, прямуючи у службових справах на автомобілі разом з ад'ютантом і водієм в Арад, був узятий в полон військами СРСР. Існує інформація, що під час допиту почався наліт німецької авіації, після чого Флепс був негайно застрелений через побоювання, що він спробує втекти. Був похований місцевими жителями. Німецьке військове керівництво, не маючи відомостей про долю Флепса, запідозрило його в дезертирстві, тому рейхсфюрер СС Генріх Гіммлер навіть віддав наказ про його арешт. Достовірні дані надійшли лише після того, як угорська пошукова група виявила його Лицарський Залізний хрест і встановила обставини загибелі.

Посмертно 21 листопада 1944 він був нагороджений Дубовим листям до Лицарського Залізного хреста. 13-й гірськострілецький полк СС в складі дивізії «Принц Ойген» отримав назву «Артур Флепс».

Нагороди[ред. | ред. код]

Перша світова війна[ред. | ред. код]

Міжвоєнний період[ред. | ред. код]

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Ein Leben für die Heimat. Porträt unseres Kommandierenden Generals SS-Obergruppenführer und General der Waffen-SS Artur Phleps
  • Walther-Peer Fellgiebel: Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939-1945, Podzun-Pallas, Friedburg 2000, ISBN 3-7909-0284-5
  • Roland Kaltenegger: Totenkopf und Edelweiß – General Artur Phleps und die südosteuropäischen Gebirgstruppen der Waffen-SS 1942-1945, ARES Verlag (2008), ISBN 978-3902475572

Посилання[ред. | ред. код]