Артур I (герцог Бретані)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Артур I
брет. Arzhur Iañ
Artur of Brittany.jpg
Народився 29 березня 1187(11870329)
Нант
Помер 3 квітня 1203
Шербур
·вбивство
Поховання Руанський собор
Громадянство
(підданство)
Drapeau de la province de Bretagne (1532).svg Бретань
Королівство Англія
Національність француз
Діяльність аристократ
Титул герцог Бретані
Посада Q54506275?, count of Anjoud і Граф Річмонд
Термін 1201—1203 роки
Попередник Констанція I
Наступник Аліса I
Конфесія католицтво
Рід Плантагенети
Батько Жоффруа II
Мати Констанція I
Брати, сестри  • Eleanor, Fair Maid of Brittanyd, Matilda of Brittanyd, Аліса I і Катерина Бретонська (баронеса Вітре)

Артур I (*Arthur Ier, 29 березня 1187 — 3 квітня 1203) — герцог Бретані у 12011203 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Дитинство[ред. | ред. код]

Походив з династії Плантагенетів. Син Жоффруа II та Констанція I, герцог та герцогині Бретонських. Народився у 1187 році у м. Нант.

Його батько загинув 19 серпня 1186 року на турнірі, тому Артур мав успадкувати титул герцога Бретані, втім Бретанью керувала мати Артура. 1196 року значна частина бретонської знаті на зборах в Сен-Мало оголосила Артура герцогом Бретані, виступаючи проти амбцій Рамнульфа де Блондевіля, другого чоловіка Констанції I. Втім Артур незабаром перебрався до Парижу. Він зростав при дворі Філіппа II, короля Франції. Тому проникнувся тамтешньою культурою та прихильність до французів. За життя матері він носив титул графа Річмонда.

11 листопада 1190 року за ініціативи короля Річарда I, що рушив у хрестовий похід, відбулися заручини з Вальдрадой, донькою Танкреда, короля Сицилії. Втім після захоплення цього королівства імператором Генріхом VI Гогенштауфеном весілля не відбулося.

У 1199 році після смерті його стрийка Річарда I, короля Англії, він отримав права на трон Англії та інших володінь династії Плантагенетів, оскільки був сином третього сина Генріха II, короля Англії. Втім англійські барони виступили на користь молодшого сина Генріха II. 1200 року Артур визнав Джона I королем Англії, відмовившись від прав на трон.

Герцог[ред. | ред. код]

Після смерті матері в 1201 році для Артура було відновлено графство Річмонд його стрийком Джоном I, королем Англії. Водночас він став одноосібним герцогом Бретані.

У 1202 році з початком війни Філіппа II, короля Франції, проти Джона I, короля Англії, Артур I не надав підтримки останньому. Натомість французький король передав герцогу Бретонському графства Мен, Анжу та Пуатьє. У квітні відбулися заручини герцога з Марією, донькою короля Франції.

Водночас Артур I рушив з військом до Аквітанії, де тамтешня герцогиня Елеонора (бабка Артура) чинила спротив французам та надавала підтримку своєму синові англійському королю. Війська бретонців взяли її в облогу в замку Мірабо. Облога тривала до 31 липня, коли раптово підійшов Джон I, який завдав поразки Артуру I, захопивши того у полон.

Полон[ред. | ред. код]

З цього моменту Артур I втратив будь-яку владу, перебуваючи в ув'язнені: замку Фалез (під наглядом Юбера де Бурга). Король надав наказ засліпити і каструвати Артура, який не було виконано де Бургом.

У 1203 році Артура було переведено до Руану під нагляд Вільяма де Браоза. Втім, можливо, помер у Шербурі. Традиційно вважається, що його вбили за наказом короля Джона I, за іншою версією — його вбив особисто король, а потім труп хлопця, до якого було прив'язано камінь, кинули в Сену. Однак через деякий час тіло Артура було виловлено з Сени і таємно поховано в склепі абатства Бек.

Джерела[ред. | ред. код]

  • M. Dominica Legge: William the Marshal and Arthur of Brittany. In: Historical Research. Bd. 55, Nr. 131, 1982, S. 18–24
  • Eric Borgnis Desbordes, Arthur de Bretagne (1187—1203): L'espoir breton assassiné, Yoran Embanner, 2012, 362 p. (ISBN 978-2916579443)