Арундгаті Рой

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Арундгаті Рой
Arundhati Roy
Arundhati Roy W.jpg
Народилася 2 листопада 1961(1961-11-02) (61 рік)
Шиллонг, Меґхалая, Індія
Країна Flag of India.svg Індія
Національність індійка
Діяльність письменниця-романістка, письменниця, сценаристка, есеїстка
Сфера роботи есей, Активізм[1], film screenwritingd[1], television screenwritingd[1], права жінок[1], охорона довкілля[1], акторське мистецтво[1], literary activityd[1] і проза[1]
Alma mater Делійський університет, Lawrence School, Lovedaled і Pallikoodamd
Мова творів англійська
Роки активності 1995 — тепер. час
Magnum opus Бог Дрібниць
Конфесія Індуїзм
Мати Mary Royd
У шлюбі з Pradip Krishend[2]
Автограф ArundhatiRoy Autograph.jpg
Премії Букерівська премія (1997)

CMNS: Арундгаті Рой у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Арундгаті Рой (гінді अरुन्धती रॉय, англ. Arundhati Roy; нар. 24 листопада 1961) — індійська екофеміністська письменниця, що пише англійською, активістка з питань соціальної справедливості й економічної нерівності, противниця неоліберальної глобалізації. Авторка двох сценаріїв і кількох збірок есе. Лауретка Букерівської премії 1997 року за роман «Бог Дрібниць» (англ. The God of Small Things), що став однією з найпопулярніших книжок і був проданий накладом більше ніж у 8 млн примірників.

За свою активістську діяльність у 2002 році отримала Cultural Freedom Prize від Lannan Foundation.

Життєпис[ред. | ред. код]

Мати Арундгаті Рой — індійська християнка, родом з південного заходу Індії, зі штату Керала. Батько — індус з Бенгалії, власник чайної плантації. Дитинство Арундгаті Рой провела в місті Айманам в Кералі, у віці 16 років переїхала в Делі, де проживає досі. Спочатку сім'я жила в невеликій хатині з бляшаним дахом, Арундгаті заробляла на життя тим, що збирала і здавала порожні пляшки. Пізніше вивчала архітектуру в Школі планування й архітектури в Делі, де познайомилася з майбутнім чоловіком Жерардом да Кунья. Жили разом в Делі, згодом на Гоа, перш ніж розлучилися.

Повернувшись у Делі, влаштувалася до Національного інституту у справах міста. У 1984 році зустріла режисера Прадіпа Кішена, який став її другим чоловіком. Завдяки йому зацікавилася кіно. Зігравши кілька невеликих ролей, зокрема у фільмі Massey Sahib, почала писати сценарії.

Літературна діяльність[ред. | ред. код]

У 1992 році розпочала роботу над своїм першим романом, завершеним 1996 року. Роком пізніше він вийшов під назвою «Бог Дрібниць». Напівбіографічній роман частково оповідає про дитинство письменниці в християнській родині у вищому суспільстві Керали. Роман зачіпає такі важливі для Індії теми, як кастова система, роль жінки, життя християн в Кералі, а також роль комуністичної партії в Кералі. Після виходу роману в Індії вісім британських видавництв боролися, щоби опублікувати дебют Рой в Британії[4]. Рукопис було надіслано трьом видавництвам у Великій Британії. Одному з видавців, Девіду Годвіну, роман сподобався настільки, що він сів у літак і прилетів до Індії, щоб стати її першим агентом.

«Бог Дрібниць» був перекладений 42 мовами й опублікований загальним накладом понад 8 млн примірників. У тому ж році за цей роман Рой отримала Букерівську премію й отримала міжнародну популярність.

«Міністерство граничного щастя»[5] — другий роман індійської письменниці. Він побачив світ через двадцять років після успішного дебюту — книжки «Бог Дрібниць», що принесла їй Букерівську премію. Роману так само притаманна поетичність та глибинна краса мови, властива стилю Рой. Однак за духом він геть інакший, нелінійний і суперечливий. Адже цього разу авторка кинула своїх героїв у вир новітньої історії Індії, зокрема у прекрасні ліси штату Джамму і Кашміру, де вже багато років точиться гострий збройний конфлікт. Та й самі герої — представники розмаїтих каст, віросповідань та світоглядів (гіджри, або ж люди «третьої статі», бунтівна архітекторка, не зовсім чесний журналіст, агент спецслужб, кашмірський повстанець тощо) — говорять надто різними голосами, борються по різний бік барикад, але здобувають кілька хвилин тиші поряд із близькими, живими чи мертвими, як вищу нагороду. В мить, коли духи ледь-ледь відчиняють двері паралельних реальностей життя.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Художні видання[ред. | ред. код]

Нон-фікшн[ред. | ред. код]

  • The End of Imagination (1998)
  • The Cost of Living (1999)
  • The Greater Common Good (1999)
  • The Algebra of Infinite Justice (2002)
  • Power Politics (2002)
  • War Talk (2003)
  • An Ordinary Person's Guide To Empire (2004)
  • The Checkbook and the Cruise Missile: Conversations with Arundhati Roy (2004)
  • The Shape of the Beast: Conversations with Arundhati Roy (2008)
  • Listening to Grasshoppers: Field Notes on Democracy (2010)
  • Broken Republic: Three Essays (2011)
  • Walking with the Comrades (2011)
  • Kashmir: The Case for Freedom (2011)
  • Capitalism: A Ghost Story (2014)
  • Things that Can and Cannot Be Said: Essays and Conversations (2016)
  • The Doctor and the Saint: Caste, Race, and Annihilation of Caste, the Debate Between B.R. Ambedkar and M.K. Gandhi (2017)

Переклади українською[ред. | ред. код]

Бог Дрібниць / Арундаті Рой; пер. з англ. Андрія Маслюха. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2018. — 432 с. — ISBN 978-617-679-277-2[6].

Міністерство граничного щастя / Арундаті Рой; пер. з англ. Андрія Маслюха. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2019. — 544 с. — ISBN 978-617-679-719-7[7].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и Czech National Authority Database
  2. The International Who's Who of Women 2006Routledge, 2005. — ISBN 978-1-85743-325-8
  3. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. Vogue.ua. Книга на вихідні: "Бог дрібниць" Арундаті Рой | Vogue Ukraine. Vogue UA. Архів оригіналу за 14 лютого 2018. Процитовано 14 лютого 2018. 
  5. Міністерство граничного щастя. Видавництво Старого Лева. Архів оригіналу за 28 грудня 2019. Процитовано 22 квітня 2020. 
  6. Бог Дрібниць. Видавництво Старого Лева. Архів оригіналу за 15 лютого 2018. Процитовано 14 лютого 2018. 
  7. Міністерство граничного щастя. Видавництво Старого Лева. Архів оригіналу за 28 грудня 2019. Процитовано 22 квітня 2020. 

Посилання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]