Архипов Василь Олександрович
Архипов Василь Олександрович | |
---|---|
Архипов, Василий Александрович | |
![]() | |
Народження |
30 січня 1926 с. Зворково, Куровський район, Московська область, СРСР. |
Смерть |
19 серпня 1998 (72 роки) с. Купавна, Московська область, Росія рак нирки |
Країна | СРСР |
Рід військ | ВМФ СРСР |
Освіта | Тихоокеанське вище військово-морське училище ім. С.О.Макароваd |
Партія | КПРС |
Звання | Віце-адмірал ВМФ СРСР |
Війни / битви | Друга світова війна, Карибська криза і Холодна війна |
Нагороди |
Васи́ль Олекса́ндрович Архи́пов (30 січня 1926, с. Зворково, Куровський район[1], Московська область, СРСР — 19 серпня 1998, с. Купавна, Московська область) — радянський військово-морський діяч, віце-адмірал (1981), під час Карибської кризи запобіг запуску атомної боєголовки і, ймовірно, початку третьої світової війни.
Життєпис[ред. | ред. код]
В. О. Архипов народився 30 січня 1926 року в селянській родині села Зворково, Куровського району Московської області. Батько — Олександр Миколайович Архипов (1889—1960), мати — Марія Миколаївна Архипова, у дівоцтві — Козирєва (1901—1970). Дружина — Ольга Григорівна, викладач; в шлюбі з 1952 року. Того ж року у них народилася дочка Олена.
Освіта[ред. | ред. код]
Закінчив 9 класів у селищі Клязьма Пушкінського району Московської області. У 1942 році вступив до 10-ого класу Ленінградської військово-морської спецшколи, яку евакуювали в Омську область, а в грудні 1942 — до Тихоокеанського вищого військово-морського училища на підготовчий курс.
Після закінчення Тихоокеанського вищого військово-морського училища, в 1945 році брав участь в бойових діях проти імперіалістичної Японії на мінних тральщиках Тихоокеанського флоту як курсант-дублер командира БЧ-1. Після завершення Другої світової війни В. О. Архипов, разом з усім 3-м курсом військового училища був переведений до Каспійського вищого військово-морського училища в м. Баку. У 1947 році В. О. Архипов закінчив навчання в училищі.
Військова служба[ред. | ред. код]
В. О. Архипов проходив службу на різних офіцерських посадах військових кораблів Чорноморського, Північного та Балтійського флотів.
Аварія на підводному човні К-19[ред. | ред. код]
Влітку 1961 року В. О. Архипов брав участь в плановому поході АПЧ «К-19» на посаді дублера командира судна. 4 липня на човні виникала серйозна аварія, що могла спричинити атомний вибух. В процесі ліквідації аварії на борті човна склалася конфліктна ситуація — кілька офіцерів команди виступили проти рішення командира, капітана 2 рангу Миколи Затєєва. Вони вимагали затопити човен та висадити його команду на острів Ян-Майєн. За таких обставин командир змушений був вдатися до рішучих заходів задля запобігання ймовірного бунту. Він, за словами самого В. О. Архипова:
![]() |
Наказав командиру БЧ-2 капітан-лейтенанту Мухіну втопити наявну на борту стрілецьку зброю, залишивши пістолети для нього самого, старпома Єніна, капітана 2 рангу Андрєєва, командира-дублера капітана 2 рангу Архипова і капітан-лейтенанта Мухіна, що і було негайно виконано[2] | ![]() |
Таким чином, у критичній ситуації, що склалася, капітан 2 рангу В.О. Архипов став на бік командира, виступивши на підтримку на борту статутної військової дисципліни. Згадані події було покладено в основу відомого американського фільму «К-19: Вдова» (англ. _The Widowmaker, Kathryn Bigelow, 2002). Як і більшість офіцерів, що перебували на борту, В.О. Архипов в результаті аварії отримав чималу дозу радіації.
Участь в Карибських подіях[ред. | ред. код]
З грудня 1961 року В. О. Архипов продовжує військову службу на Північному флоті вже у якості начальника штабу 69-ї бригади підводних човнів. 1 жовтня 1962 року, під час так званої Карибської кризи в рамках секретної операції Генерального штабу Збройних сил СРСР «Анадир», підпорядкована Архипову бригада човнів була направлена до кубинського узбережжя. За цих напружених військово-політичних обставин командування операції не отримало чітких вказівок щодо можливого застосування атомної зброї. За день до відбуття В. О. Архипов спробував спеціально уточнити у заступника Головнокомандувача ВМФ адмірала В. О. Фокіна цілі та засоби операції:
![]() |
Не ясно, товаришу адмірал, для чого ми взяли атомну зброю. Коли і як нам слід її застосовувати? | ![]() |
Натомість адмірал В. О. Фокін не зміг дати чітких роз'яснень. З іншого боку, начальник штабу Північного флоту сказав, що атомна зброя може бути застосована лише в разі нападу на човен, із завданням йому ушкодження[3] або ж за спеціальною командою з Москви.
Під час цієї операції капітан 2 рангу В. О. Архипов перебував на борту ПЧ «Б-59» як старший командир. Човен «Б-59» був випущений в рамках т.з. «Проекту 641» і мав на борту атомну зброю.
Далі події розгорталися так. 27 жовтня 1962 року група військових кораблів, що налічувала 11 есмінців ВМС США, очолювана авіаносцем «Рендольф», оточила ПЧ «Б-59» біля кубинського узбережжя. Човен було піддано обстрілу американською авіацією. Крім того, згідно даних радянської сторони, проти «Б-59» були застосовані навіть глибинні бомби[4] невеликої потужності. Це було сигналом до того, що човен повинен піднятися на поверхню для його ідентифікації. За де-якими даними екіпаж радянського підводного човна про це не знав і, до того ж, був позбавлений радіозв'язку[5]. Вибухи глибинних бомб трохи пошкодили корпус човна і температура у середині сильно зросла. В той же день над Кубою радянськими засобами ППО було збито американський літак-розвідник. Пілот загинув. Загальна ситуація була надзвичайно небезпечною і непередбачуваною. Світ був на порозі третьої світової війни.
За даними національного архіву США, командир підводного човна «Б-59», капітан 2 рангу В. Г. Савіцький запанікував і був готовий застосувати у відповідь атомну торпеду[6]. Однак Архипов виявив неабияку витримку і звернув увагу командира на сигнали, що надходили з боку американських кораблів. Запуск торпеди було скасовано і ПЧ подав сигнал американцям з проханням припинити провокації. Після цього американський літак було відкликано і ситуація певною мірою розрядилася. 28 жовтня човен піднявся на поверхню і американці дозволили йому безперешкодно покинути зону конфлікту.
Як свідчить один з безпосередніх учасників цих подій, капітан 2 рангу В. П. Орлов, ситуація була менш критичною. Попри те, що командир корабля втратив витримку, два інших вищих офіцера, в тому числі й В. О. Архипов, заспокоїли його і, таким чином, ситуацію було взято під контроль[7]. Згідно інших даних[8], проти такого вкрай небезпечного рішення командира був тільки Архипов. За будь-яких обставин, слід визнати, що роль Архипова як старшого на борту була ключовою в ухваленні кінцевого рішення.
Продовження служби на флоті[ред. | ред. код]
Після політичного врегулювання Карибської кризи В. О. Архипов продовжив службу на тій же посаді, а в листопаді 1964 року його було призначено командиром 69-ї бригади підводних човнів. Пізніше Архипов командував 37-ю дивізією підводних човнів.
У грудні 1975 року в ранзі контр-адмірала Архипова було призначено начальником рідного йому Каспійського вищого військово-морського училища імені С. М. Кірова. На цій посаді він пробув до листопада 1985 року. 10 лютого 1981 року Архипову було присвоєно військове звання віце-адмірала.
Останні роки життя[ред. | ред. код]
Після звільнення в запас віце-адмірал В. О. Архипов жив в дачному селищі Купавна (з 2004 року мікрорайон міста Залізничний), Московської області. Він був головою ради ветеранів міста Залізничний. Похований В. О. Архипов на міському кладовищі.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден Червоного Прапора
- Орден Червоної Зірки
- Орден Вітчизняної війни II ступеня
- Медаль «За перемогу над Японією»
- Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Медаль «За бойові заслуги»
- Медаль «За відзнаку в охороні державного кордону СРСР»
- Медаль «За зміцнення бойової співдружності»
- Медаль «У пам'ять 850-річчя Москви»
- Медаль Жукова
- Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР»
В 2003 посмертно був удостоєний італійської національної премії Ротонді «Ангели нашого часу» за стійкість, мужність, витримку, проявлені в екстремальних умовах. В січні 2005 року ця нагорода була вручена вдові[9] Василя Олександровича. В 2017 посмертно був удостоєний премії «Майбутнє Життя». 50 тисяч доларів були передані внуку Василя Архипова[10].
Фільмографія[ред. | ред. код]
- «Карибська криза: Людина, яка врятувала світ» (реж. Пітер Ентоні)[уточнити].
Див. також[ред. | ред. код]
- Петров Станіслав Євграфович — запобігання ядерної війни в 1983 році.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ У 1959 році об'єднаний з Орєхово-Зуєвським районом Московської області
- ↑ Vasiliy Arhipov Биография. Архів оригіналу за 20 липень 2018. Процитовано 20 липень 2018.
- ↑ Йшлося про ушкодження корпусу корабля («Дірка в корпусі»)
- ↑ Всплытие покажет. Что делают у берегов США российские подлодки?
- ↑ 4 СЛУЧАЯ, КОГДА ЧЕЛОВЕЧЕСТВО ЕДВА НЕ УНИЧТОЖИЛИ
- ↑ Soviet submarine officer who averted nuclear war honoured with prize
- ↑ Мозговой А. Ф. Кубинская самба квартета «Фокстротов»: советские подводные лодки во время Карибского кризиса 1962 года. — Милитэри Пэрэйд Лтд, 2002. — 118 с. — 3000 экз. — ISBN 978-5-7734-0041-7.
- ↑ 4 СЛУЧАЯ, КОГДА ЧЕЛОВЕЧЕСТВО ЕДВА НЕ УНИЧТОЖИЛИ
- ↑ Про вручення премії Ротонді. Архів оригіналу за 25 січень 2012. Процитовано 20 липень 2018.
- ↑ Soviet submarine officer who averted nuclear war honoured with prize
Посилання[ред. | ред. код]
- Пам'ятник адміралу В.О.Архипову
- ВАСИЛЬ ОЛЕКСАНДРОВИЧ АРХИПОВ: БІОГРАФІЯ
- Thank you Vasili Arkhipov, the man who stopped nuclear war. Edward Wilson
![]() | |
---|---|
![]() |
4 СЛУЧАЯ, КОГДА ЧЕЛОВЕЧЕСТВО ЕДВА НЕ УНИЧТОЖИЛИ на сайті YouTube |
|
- Народились 30 січня
- Народились 1926
- Померли 19 серпня
- Померли 1998
- Кавалери ордена Червоного Прапора
- Кавалери ордена Вітчизняної війни II ступеня
- Кавалери ордена Вітчизняної війни
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Кавалери ордена «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» III ступеня
- Кавалери ордена «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР»
- Нагороджені медаллю Жукова
- Нагороджені медаллю «П'ятдесят років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені ювілейною медаллю «300 років Російському флоту»
- Нагороджені медаллю «У пам'ять 850-річчя Москви»
- Нагороджені медаллю «За бойові заслуги»
- Нагороджені медаллю «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
- Нагороджені медаллю «За відзнаку в охороні державного кордону СРСР»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «Двадцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «Тридцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Японією»
- Нагороджені медаллю «Ветеран Збройних сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «За зміцнення бойової співдружності»
- Нагороджені медаллю «30 років Радянській Армії та Флоту»
- Нагороджені медаллю «40 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «50 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «60 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «70 років Збройних Сил СРСР»