Архипчук Сергій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Архипчук Сергій Володимирович
Народився 18 листопада 1960(1960-11-18) (58 років)
хутір Ганнівка, тепер село Костопільського району Рівненської області
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність режисер-постановник
Alma mater Російський університет театрального мистецтва
Заклад Національний академічний театр опери та балету України імені Тараса Шевченка
Нагороди Заслужений діяч мистецтв України

Архипчук Сергій Володимирович (нар. 18 листопада 1960, хутір Ганнівка Костопільського району Рівненської області) — діяч мистецтв України, режисер-постановник Київського Національного академічного театру опери та балету.

Біографія[ред. | ред. код]

У 1979 році закінчив Дніпропетровське державне театральне училище, акторський факультет, актор драматичного театру, у 1984 р. — Державний інститут театрального мистецтва ім. А.Луначарського, м. Москва, режисер музичного театру.

Працював режисером у Донецькій опері, Дніпропетровському театрі ім. Т.Шевченка, Закарпатському обласному театрі драми та комедії.

Лауреат Міжнародного конкурсу режисерів естради (Москва, 1989 р.). «Режисер року» (фестиваль «Нові зірки старого року», 1994 р.). Вагнерівський стипендіат (Байройт (ФРН), 1997 р.). Володіє польською мовою.

Творчість[ред. | ред. код]

Постановки: «Котигорошко» А.Шияна, Б.Котюка (Львів, 1984 р.), «Іоланта» П.Чайковського (Донецьк, 1985 р.), «А, нумо створимо оперу» Б. Бріттена (Донецьк, 1986 р.), «Мачуха Саманішвілі» Г.Канчелі (Дніпропетровськ, 1987 р.; найкраща вистава року), «Лис Микита» І.Франка, Б.Янівського (Дніпропетровськ, 1988 р.), «Пан Коцький» М.Лисенка (Коломия, 1991 р.; лауреат I Міжнародного конкурсу ім. М.Лисенка), «Купало» А.Вахнянина (Київ, 1993 р.), «Набукко» Д. Верді (Донецьк, 1994 р., 1999 р.), «Аїда» Верді (Львів, 1995 р.), «Пігмаліон» Б.Шоу, О.Козаренка (Ніжин, 1996 р.), «Не тільки молитви» (за поезією Б.Бойчука, Київ, 2011 р.), «Трамвай „Жадання“» Т.Вільямса (Ужгород, 2013 р.) "Наталка Полтавка" І. Котляревського (Хуст, 2018 p) та ін.

Режисура: вечір пам'яті В.Івасюка (Львів, 1989 р.), «Володимир Івасюк. Повернення» (Київ, 1998 р.), «Задивляюсь у твої зіниці» В.Симоненко (Львів, 1988 р.), «Я повен любові» О.Гончар (Київ, 1998 р.).

Фестивалі: «Червона рута» (1989 р., рок-конкурс), «Оберіг» (1992 р., 1993 р., 1994 р.), «Тарас Бульба» (1992 р., 1993 р.), «Золота корона» (Одеса, 1998 р., 1999 р.), конкурс «Роксолана. Великий вальс» (1996 р.), урочиста церемонія Національного конкурсу гостросюжетних романів «Золотий Бабай» (1999 р.), у 1989—1992 рр. — шоу-вистави з Гуцульським естрадно-фольклорним театром-студією «Заграва» (головний режисер, гастролі у містах: Вроцлав, Москва, Монреаль, Торонто та інші).

Головний режисер свят: 700-ліття Коломиї, 620-ліття Болехова, Дня Києва — 93, Всеукраїнського свята пива (1995 р., 1996 р., 1997 р., 1998 р.), 590-ліття Рашкова (1992), мистецьких програм Великого збору КУН (1993 р., 1995 р.), «Дійство про Св. Миколая» (Київ, 2000 р.).

Сім'я[ред. | ред. код]

Мати Надія Пилипівна (1937 р.н.) — пенсіонерка, дочки Уляна (1988 р.н.) і Олеся (1994 р.н.).

Дід по материній лінії та його брати воювали в УПА, а дід зі сторони батька був на службі в радянської влади, за що був убитий.

Звання та нагороди[ред. | ред. код]

У 2009 році Указом Президента Сергію Архипчуку було присвоєно звання «Заслужений діяч мистецтв України»[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №175/2009 — Офіційне інтернет-представництво Президента України. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Процитовано 2018-02-19. 

Посилання[ред. | ред. код]