Архієрейський сад
| 48°46′44″ пн. ш. 31°38′55″ сх. д. / 48.77897778002777329° пн. ш. 31.648650000028° сх. д.Координати: 48°46′44″ пн. ш. 31°38′55″ сх. д. / 48.77897778002777329° пн. ш. 31.648650000028° сх. д. | |
| Країна |
 Україна |
|---|---|
| Розташування |
Кіровоградська область, м. Новомиргород, вул. Новосільська |
| Площа | 1,2 га |
| Засновано | друга пол. XVIII ст. |
  Архієрейський сад (Україна) | |
 | |
Архієре́йський сад — колишній сад в місті Новомиргород на Кіровоградщині.
Історія[ред. | ред. код]
Сад виник в другій половині XVIII століття поряд з будинком генерал-аншефа Петра Текелія, розташованому на підвищенні.
В жовтні 1799 року, після прибуття до Новомиргорода Воронезького єпископа Афанасія, призначеного архіпастирем Новомиргорода замість митрополита Гавриїла, в ньому була облаштована домова церква[ru] на честь Афанасія Великого, патріарха Александрійського. Церква була знищена з переходом архієпископа в 1804 році до Катеринослава. Невідомо, куди подівся іконостас та церковне начиння. На згадку про церкву на цьому місці в 1854 році унтер-офіцером Степаном Князевим було встановлений кам'яний монумент з образами та відповідним написом і дерев'яною огорожею, який не зберігся до нашого часу.[1][2]
Описуючи вулицю Велику Єлисаветградську в 1857 році, А. Шмідт зазначає:
При в'їзді на вулицю, праворуч знаходиться по схилу гори так званий Архієрейський сад.[3]
За свідченнями краєзнавця М. Сухова, в Архієрейському саду перед городянами виступав Володимир Винниченко.[4]
Сучасний стан[ред. | ред. код]
На плані Новомиргорода 1834 року Архієрейський сад позначений на прямокутній території, що нині обмежена з західного боку — вулицею Соборності, з півночі — провулком Новосільським, зі східного боку — частиною вулиці Новосільської та Бессарабським яром, з півдня — пасовищем.[5] Після Другої Світової війни на цьому місці був збудований цегельний завод.
Нині, ймовірно, збереглись лише залишки північної частини колишнього саду площею близько 1,2 га в районі сучасних вулиць Новосільської, Шахтарської та провулку Панфілова.[6] Переважно це пустир в низовині, через який протікає частково взята в колектор неглибока балка Бессарабського яру, яка дуже часто пересихає. Тут розташована так звана Архієрейська криниця, характерна своєю незначною глибиною.
В листопаді 2015 року на честь Архієрейського саду було названо провулок Архієрейський (колишній Ватутіна), розташований на підвищенні з протилежного боку Бессарабського яру.
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ Історія Новомиргородського району / Автор-упорядник О. В. Мокрицький. — Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2004. — С. 54.
- ↑ Матеріали з архіву Б. В. Федорова
- ↑ А. Шмидт. Херсонская губерния // Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами генерального штаба. — СПб., 1863. — Ч.2. — С. 811.
- ↑ Смоленчук М. Помилки у жандармському циркулярі [Архівовано 23 квітня 2014 у Wayback Machine.] // «Київ», №7 (1990). — С. 107.
- ↑ План міста Новомиргорода 1834 року та пояснення до нього. Матеріали з архіву Петра Озерова, музейна кімната Новомиргородської міської ради
- ↑ див. Вулиці Новомиргорода