Аріанські асизи
Аріанські асизи — звід законів Сицилійського королівства, оприлюднених Рожером II Сицилійським влітку 1140 року на асамблеї баронів королівства в Аріано, поблизу Беневенто. Нещодавно заспокоївши країну, яка потерпала від баронських заколотів, Рожер вирішив перейти до більш централізованого правління. Асизи вводили в Сицилійському королівстві систему бюрократичного управління і прагнули тримати феодалів під суворим королівським контролем. Вони містили сорок пунктів, які врегульовували усі галузі, які були в тогочасному праві: приватну власність, державну власність, церкву, цивільне право, королівські фінанси та військові справи. Праця була передовою для свого часу, виводячи свої положення не тільки з норманської та французької, але й мусульманської та візантійської (особливо юстиніанівської) правових теорій.
Оприлюднення асизів в Аріано[ред. | ред. код]
Після приборкання баронів Рожер II спрямував зусилля на зміцнення королівської влади. Для цього він, з одного боку, перешкоджав передачі феодів у спадок без згоди короля, з другого — надав рівні права мусульманській та візантійській громадам. Водночас утворили королівську курію, куди будь-хто міг подати скаргу або позов. Запроваджені юстиціарії, які пересувалися по країні для вирішення судових справ.
Для остаточного закріплення влади короля, встановлення переваг його наказів, була розроблена збірка законодавства — асизи. Рожер провів у Палермо першу половину 1140 року, готуючи асизи, які були якісно сплановані. У липні Рожер здійснив поїздку на материк до Салерно, столиці герцогства Апулія, а звідти до Абруццо, де перевірив завоювання своїх синів — Рожера, герцога Апулії та Альфонса, принца Капуї, які зміцнили нормадське панування на півострові і зробили можливим великі законодавчі нововведення того року.
Асизи були оприлюднені на асамблеї баронів (єпископів і вельмож) Сицилійського королівства в Аріано в другій половині 1140 року.
Останнім актом Рожера в Аріано був випуск монети низької якості для всього королівства — Апулійського дуката, що отримав свою назву від герцогства Апулія. Значення цих монет, переважно мідних з невеликою домішкою срібла, а не золотих, які карбувались пізніше, швидко зростало.
Опис[ред. | ред. код]
Асизи оголошують короля єдиним законодавцем на Сицилії, вищим суддею і керівником церкви (оскільки він мав права папського легату). Всі піддані королівства, будь то латиняни, греки, євреї, мусульмани, нормандці, лангобарди або араби були рівними в своїх правах і однаково підпадали під дію законів. Зрада каралась смертю. Також були детально врегульовані інші злочини — боягузтво під час битви, озброєння натовпу або ненадання підтримки королю чи його союзникам. У церковному плані позбавлялись прав християнські єретики та відступники. Єпископи були позбавлені прав здійснення судочинства, які повністю передавались королю і не могли бути оскарженні. У військовому плані лицарський стан ставав закритий. Ніхто не міг стати лицарем, якщо не мав лицарського походження. Нарешті, асизи не залишили без уваги простих людей і вимагали, щоб з ними поводилися справедливо і не обтяжувались феодалами.
Асизи є першим прикладом територіального законодавства, заснованого на римському (юстиніанівському) праві, оскільки вони передували і мали більшу практичну вагу, ніж чисто академічне перевідкриття римського права, зроблене пізніше в європейських університетах. Звернення Рожера до прикладу римських імператорів показує, наскільки амбітними були його наміри. Асизи торкаються лише деяких аспектів права: церковного, громадського, шлюбного та кримінального. Нарівні з ними залишалося в силі звичаєве право, якщо воно фактично не суперечило нормам, які містились в асизах. Причина цього була «велика різноманітність людей, підпорядкованих нашому правлінню»[1]. Отже, законодавець явно добре усвідомлював, що управляє багатонаціональною державою; він поважав індивідуальний характер різних груп своїх підлеглих, хоча лише остільки, оскільки це не суперечило його правам володаря.
Збережені копії[ред. | ред. код]
Асизи збереглися в двох рукописах, які дещо відрізняються один від одного, хоча невідомо, який з них ближче до оригінального тексту. Вони були знайдені майже одночасно в 1856 році в архівах Ватикану та в архівах Монте-Кассіно. Найповніший текст міститься у Ватиканському кодексі (Codice Vaticano Latino 8782), який можна датувати кінцем XII століття і який містить сорок чотири асизи, а також пролог. Кодекс бібліотеки Монтекассіно (Codice Cassinese 468) датується першою половиною XIII століття.
Текст з Монте-Кассіно коротший за ватиканську версію, в ньому одні розділи переставлено, інші — відсутні, хоча до деяких додані доповнення та містяться ще сім приписів, яких немає у Ватиканському рукописі[2]. Швидше за все, цей рукопис є не новим варіантом асизів, а лише скороченим викладом оригінального тексту.