Арґумент-кіно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Арґумент-кіно
Арґумент-кіно.png
Тип Телепрограма
Телеканал(и) «1+1»
Ведучий Володимир Войтенко
Тривалість серії ~20 хвилин
Ідея Володимир Войтенко
Ігор Грабович
Країна-виробник Україна Україна
Мова оригіналу українська
Перший показ 19 вересня 1999 — сьогодні
Кількість сезонів 17
Посилання

«Арґумент-кіно» — українська телепрограма про кіно, яка виходить на каналі «1+1». Вважається найтривалішою кінопрограмою в ефірі центрального українського телеканалу[1][2].

Історія[ред. | ред. код]

Телепрограму «Арґумент-кіно» було започатковано у 1999 році кінознавцем Володимиром Войтенком, який став її ведучим[1]. Перший випуск відбувся 19 вересня 1999 року. Програма виходила раз на два тижні, а з 2002 року стала щотижневою. Тривалість випуску теж змінювалася — з 7-ми хвилин до 30.[3]

З жовтня 2010 року було змінено слот виходу програми в ефір: замість 01:20, вона стала транслюватись о 00:35[4]. У грудні 2015 року з «Арґументу-кіно» пішла режисерка Жанна Скора, яка працювала над проектом 11 років. За словами Володимира Войтенка, Скора звільнилась через «суто виробничі речі».[2]

Наприкінці січня 2016 року з особистих причин з програми пішов її редактор і співавтор Ігор Грабович, який також присвятив «Арґументу-кіно» 11 років. Того ж місяця Войтенко заявив, що програма змінить формат: акцент робитиметься на актуальні події, кінопрокат і новини.[2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б На «Громадському телебаченні» стартувала кінопрограма «Прокат». «Телекритика». 3 лютого 2015. Архів оригіналу за 3 квітня 2016. Процитовано 3 квітня 2016. 
  2. а б в Кінокритик Ігор Грабович пішов з «Арґументу-кіно» після 12-ти років співпраці. MediaSapiens. 22 січня 2016. Архів оригіналу за 3 квітня 2016. Процитовано 3 квітня 2016. 
  3. Так долго не живут. Программы-ветераны украинского ТВ (рос.). МедіаНяня. 31 березня 2013. Архів оригіналу за 3 квітня 2016. Процитовано 3 квітня 2016. 
  4. «Аргумент-кіно» на «1+1» змінює слот виходу. «Телекритика». 27 вересня 2010. Архів оригіналу за 2016-04-03. Процитовано 3 квітня 2016.