Асадов Аріф Гюльага-огли

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Асадов Аріф Гюльагаогли)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Аріф Асадов
Особисті дані
Народження 18 серпня 1970(1970-08-18) (53 роки)
  Баку, СРСР
Зріст 177 см
Громадянство  Азербайджан
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1988–1993 СРСР Азербайджан «Нефтчі» (Баку) 176 (4)
1994 Росія «Спартак» (Владикавказ) 20 (1)
1994–1997 Азербайджан «Нефтчі» 48 (1)
1997–1998 Азербайджан «Динамо» (Баку) 10 (0)
1998 Росія «Тюмень» 25 (0)
1999 Росія «Анжі» 7 (0)
1999–2000 Азербайджан «Карабах» 18 (2)
2000–2002 Азербайджан «Нефтчі» 34 (0)
2003–2004 Азербайджан «Карабах» 23 (0)
2004 Азербайджан «Хазар-Ланкаран» 15 (0)
2005 Азербайджан «Гянджа» 4 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
? СРСР СРСР (юн.)  ? (?)
1989 СРСР СРСР (мол.)  ? (?)
1993–2002 Азербайджан Азербайджан 43 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2007 Азербайджан Азербайджан (юн.)
2010–2011 Азербайджан «Нефтчі»
2012–2014 Азербайджан Азербайджан (юн.)
2014–2015 Азербайджан «Нефтчі»
2017–2018 Азербайджан «Сабах»
Звання, нагороди
Нагороди
майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Аріф Гюльага-огли Асадов (азерб. Arif Gülağa oğlu Asadov, нар. 18 серпня 1970, Баку) — радянський, а потім азербайджанський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Вихованець «Нефтчі» (Баку), почав грати в команді з 15-річного віку. У дорослому футболі дебютував у цій же команді у Вищій лізі чемпіонату СРСР, втім команда зайняла передостаннє 15-те місце і вилетіла до Першої ліги, де Асадов грав з командою з 1989 по 1991 рік, а з 1992 року — у новоствореній вищій лізі Азербайджану, вигравши історичний перший розіграш турніру.

На початку 1994 перейшов у владикавказський «Спартак», де в 20 іграх забив 1 м'яч, зайнявши 5-те місце у Вищій лізі Росії. Після закінчення сезону повернувся в «Нефтчі», вигравши з командою ще по два чемпіонати і Кубки Азербайджану.

У 1998 повернувся до вищої ліги Росії і грав за клуб «Тюмень», який поставив антирекорд ліги за кількістю набраних очок — всього 8, а також за кількістю пропущених м'ячів — 89, після чого у 1999 грав у першій лізі за «Анжі».

З 1999 року знову грав в Азербайджані, спочатку сезон у складі агдамського «Карабаха», а потім два сезони — в «Нефтчі», з яким у 2002 році виграв свій останній трофей гравця, Кубок Азербайджану.

На сезон 2003/04 повернувся в «Карабах», допоміг клубу стати бронзовим призером чемпіонату. У сезоні 2004/05 спочатку грав за «Хазар-Ленкорань», а потім за «Гянджу», де і завершив професійну ігрову кар'єру.

Виступи за збірні[ред. | ред. код]

Виступав за юнацьку збірну СРСР різних вікових категорій, вигравши з командою до 16 років юнацький чемпіонат світу 1987 року в Канаді, а з командою до 18 років юнацький чемпіонат Європи 1988 року у Чехословаччині.

Згодом залучався до складу молодіжної збірної СРСР, з якою був чвертьфіналістом молодіжного чемпіонату світу 1989 року в Саудівській Аравії.

25 травня 1993 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Азербайджану в товариському матчі проти збірної Грузії (1:0). Останню гру провів 20 листопада 2002 року проти Уельсу (0:2). Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 10 років, провів у формі головної команди країни 43 матчі.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Перед початком сезону 2005/06 завершив кар'єру гравця і перейшов на тренерську роботу.

У 2006—2007 роках працював головним тренером юнацької збірної Азербайджану до 19 років[1].

У сезоні 2008/09 працював з дублем «Нефтчі», з яким завоював 1-е місце в першості дублерів. З травня 2009 року — помічник головного тренера «Нефтчі» Беюкагі Агаєва[2]. В кінці лютого 2010 року очолив «Нефтчі». З командою взяв золото чемпіонату Азербайджану сезону 2010/11[3]. У липні 2011 року, після невдач у кваліфікації Ліги Чемпіонів, залишив посаду головного тренера за власним бажанням[4].

5 листопада знову очолив збірну Азербайджану U-19 замість Велі Касумова[5], а у 2014–2015 роках вдруге був головним тренером «Нефтчі»

Наразі останнім місцем тренерської роботи був новостворений клуб «Сабах», в якому Асадов 2017 року став першим головним тренером і пропрацював один сезон, в якому команда зайняла лише п'яте місце у другому дивізіоні, втім була включена на наступний сезон до розіграшу Прем'єр-ліги.

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Як гравця[ред. | ред. код]

«Нефтчі»: 1992, 1995–96, 1996–97
«Нефтчі»: 1994–95, 1995–96, 2001–02

Як тренера[ред. | ред. код]

«Нефтчі»: 2010–2011

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Призначений новий головний тренер юнацької (U-19) збірної Азербайджану з футболу. Архів оригіналу за 13 липня 2020. Процитовано 31 січня 2019.
  2. ↑ Аріф Асадов призначений помічником головного тренера «Нефтчі»[недоступне посилання з травня 2019]
  3. ↑ Аріф Асадов, головний тренер «Нефтчі»: «Я повернув свій борг команді». Архів оригіналу за 31 січня 2019. Процитовано 31 січня 2019.
  4. ↑ Аріф Асадов представив президенту клубу заяву про відставку[недоступне посилання з Травень 2018]
  5. ↑ U-19: Асадов замість Гасимова. Архів оригіналу за 31 січня 2019. Процитовано 31 січня 2019.

Посилання[ред. | ред. код]

Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
СРСР
1 Стауче (в) • 2 Бенько • 3 Заєць • 4 Табунов • 5 Беженар • 6 Касимов • 7 Тедеєв • 8 Попович • 9 Саленко • 10 Тимошенко • 11 Кир'яков • 12 Тетрадзе • 13 Матвєєв • 14 Асадов • 15 Никифоров • 16 Пчельніков (в) • 17 Мороз • 18 Онопко • Тренер: Борис Ігнатьєв
СРСР
Нефтчі (Баку) – Тренери

Гнєздов (1937) · К. Кузнецов (1938–41) · Шапошников (1946) · Парсаданов (1947) · Чуркін (1948) · Пацевич (1948) · Путілін (1949) · Пацевич (1949) · Чуркін (1950) · Ширалієв (1951–52) · Новіков (1953–55) · Рассказов (1955) · Панюков (1956) · Ахундов (1956) · Тімаков (1957) · Ширалієв (1958) · Тімаков (1958) · К. Кузнецов (1959) · Крилов (1959–60) · Аркадьєв (1961–62) · Мамедов (1963–65) · Соколов (1965–66) · Алескеров (1966–70) · Жарков (1970) · Мамедов (1971–72) · Хлистов (1973–75) · Бондаренко (1976–78) · Нетто (1979) · Алескеров (1979–82) · Туаєв (1983–84) · Р. Абдуллаєв (1984) · Соловйов (1985) · Р. Абдуллаєв (1986) · О. Севідов (1987) · Мірджавадов (1987–88) · Ю. Кузнецов (1988) · Мірджавадов (1989) · Р. Абдуллаєв (1989–91) · Туаєв (1991) · Алескеров (1991–92) · Крамаренко (1993) · Садихов (1993–1995) · Туаєв (1996–97) · Р. Абдуллаєв (1997) · Туаєв (1998–99) · Алескеров (1999–2000) · Намазов (2000) · О. Абдуллаєв (2001) · Узбеков (2001) · Туаєв (2001–04) · Мірджавадов (2004–06) · Гурбанов (2006–07) · Петржела (2007) · Дем'яненко (2008) · Геде (2008–09) · Садихов (2009–10) · Асадов (2010–11) · Гаджієв (2011–13) · Сулейманов (2013–14) · Гаджієв (2014) · Асадов (2014–15) · Алієв (2015–16) · Касумов (2016) · Е. Абдуллаєв (2016–17) · Ахмедов (2017–18) · Бордін (2018–20) · Мамедов (2020) · Аббасов (2020–22) · Регекампф (2022–)

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Асадов_Аріф_Гюльага-огли&oldid=38527174