Асатіані Тіна Леванівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Асатіані Тіна Леванівна
груз. თინა ასათიანი
Народилася 12 березня 1918(1918-03-12)
Тифліс, Закавказький комісаріат
Померла 20 липня 2011(2011-07-20) (93 роки)
Єреван, Вірменія
Громадянство
(підданство)
Flag of the Transcaucasian Federation.svg Закавказька Демократична Федеративна Республіка
Flag of Georgia (1918–1921).svg Грузинська Демократична Республіка
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Armenia.svg Вірменія
Діяльність фізик
Alma mater Тбіліський державний університет
Сфера інтересів фізика
Заклад Єреванський фізичний інститут, Єреванський державний університет і Академія наук Вірменської РСР
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Нагороди

Тіна Леванівна Асатіані (груз. თინათინ ლევანის ასული ასათიანი вірм. Թինա Լևանի Ասաթիանի; 12 березня 1918, Тбілісі — 20 липня 2011, Єреван) — вірменський фізик СРСР, Вірменії XX і XXI століття грузинського походження. Академік НАН РА (1996, член-кореспондент з 1991), доктор фізико-математичних наук (1971), професор (1974). Заслужений діяч науки і техніки Вірменської РСР (1980). Лауреат Ленінської премії (1970). Основні наукові праці Тіни Леванівни Асатіані присвячені фізиці високих енергій і фізиці космічних променів, дослідженню елементарних частинок на прискорювачі, експериментальним приладам фізики високих енергій. Тіна Леванівна Асатіані відома своєю громадською та благодійною діяльністю. Вона є засновником грузинського благодійної спільноти у Вірменії «Іверія».

Біографія[ред. | ред. код]

Тіна Леванівна Асатіані народилася 12 березня 1918 року в Тбілісі, у сім'ї відомого літературознавця й дослідника класичної грузинської літератури, професора Левана Никифоровича Асатіані[1] і лікаря Анни Волкової[2].

Закінчила школу з відзнакою[3]. У 1940 році закінчила фізичний факультет Тбіліського державного університету[4].

У 1941 році вступила до аспірантури Ленінградського фізико-технічного інституту (надалі — Фізико-технічний інститут імені А. Ф. Іоффе РАН), у лабораторію академіка Абрама Аліханова. Під час блокади Ленінграда Асатіані повернулася в Тбілісі, де викладала загальну фізику в Транспортному інституті. У 1942 році, коли брати Аліханови приступили до організації станції по дослідженню космічних променів на горі Арагац, Тіна Асатіані була запрошена туди, і з 1943 року почала роботу над кандидатською дисертацією, присвяченою дослідженню широких атмосферних злив. У 1945 році в Інституті фізичних проблем АН СРСР захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата фізико-математичних наук [3].

У 1943 році вийшла заміж за фізика Аршалуйс Тиграновича Дадаян (згодом завідувач кафедрою в Єреванському державному університеті)[2]. З 1944 року була завідуючою лабораторією -мезонов в Фізичному інституті АН Вірменської РСР (надалі — Єреванський фізичний інститут)[3][5].

Тіна Асатіані з 1959 року брала участь в роботі багатьох міжнародних конференцій і виступала з доповідями в багатьох країнах світу (Японія, Індія, Канада, США, Англія, Німеччина, Франція, Австрія)[6]. З 1968 року читала лекції в Єреванському державному університеті з фізики високих енергій[3]. За великий внесок у розвиток методики іскрових камер в 1970 році Тіні Асатіані і академіку Артему Аліханяну була присуджена Ленінська премія[2].

У 1971 році захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора фізико-математичних наук, в 1974 році їй було присвоєно вчене звання професора. У 1991 році була обрана членом-кореспондентом АН Вірменської РСР, в 1996 році — дійсним членом Національної академія наук Республіки Вірменія.

Після проголошення незалежності Вірменії в 1991 році, Тіна Асатіані займалася громадською діяльністю. Вона була засновником і почесним президентом грузинської благодійної спільноти у Вірменії «Іверія». Асатіані також займалася долями інвалідів з хребетно-спинномозковими травмами, їх психологічною та трудовою реабілітацією. Вона написала і втілила в життя програму «Навчання комп'ютерній та інформаційній техніці інвалідів-спинальників»[2]. За її програмою Британське посольство Вірменії організувало для інвалідів-спинальників Центр фізичного тренінгу в Єревані. Асатіані була членом правління асоціації спинальників Вірменії «Верацнунд». За її ініціативою в місті Спітаку був організований Коледж для інвалідів і сиріт, який успішно функціонує[3].

Меморіальна дошка на будинку в Єревані, де жила Тіна Асатіані в 1950—2011 роках (проспект Баграмяна, будинку 18а)[7].

У 2008 році видала книгу «Спогади»[8].

Тіна Леванівна Асатіані померла в Єревані 20 липня 2011 року в віці 93 роки[9]. На згадку Тіни Асатіані в 2013 році, в Єревані, на будинку, де вона жила (проспект Баграмяна, будинок 18а) було встановлено меморіальну дошку [7].

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Основні наукові праці Тіни Леванівни Асатіані присвячені фізиці високих енергій і фізиці космічних променів.

У 1940-х роках Тіна Асатіані займалася дослідженням широких атмосферних злив, застосовуючи новий метод визначення первинної енергії широких атмосферных злив. Спільно з академіком Артемом Аліханяном, Асатіані відкрила і дослідила природу вузьких злив, обумовлених ядерними процесами[джерело?], що відрізняються від звичайних часток широких атмосферних злив[джерело?].

Тіна Асатіані розробила електронний метод скорочення пори відновлення камери Вільсона[джерело?]. Авторка винаходу пристрою для виміру координат заряджених часток — координатного детектора заряджених часток. Він використовується в експериментах на прискорювачах, також при реєстрації космічних променів[10].

Починаючи з 1960 року Тіна Асатіані проводила експериментальні дослідження з поляризації -мезонів космічного випромінювання. Дослідження проводили на циліндричному і прямокутному годоскопах і камері Вільсона. З 1961 року Асатіані займається широкозазорними іскровими камерами, і отримала відомі результати у дослідженні установки широкозазорних іскрових камер у магнітному полі[джерело?].

З 1967 року Тіна Асатіані працювала на експериментальній установці Єреванского фізичного інституту «АРУС». Використовуючи широкозазорні іскрові камери, Асатіані провела з співробітниками перший експеримент на «АРУС»-е, довівши, що пучок працює. Асатіані поставила перший експеримент на «АРУС»-і з фотонародження -мезонів.

На початку 1970-х років, під керівництвом Тіни Асатіані, був сконструйований магнітний спектрометр, котрий дозволяв вимірювати горизонтальний потік високоенергічних космічних мюонов із високою точністю[джерело?]. Наприкінці 1970-х років Тіна Асатіані дослідила явище гало в Бюраканській астрофізичній обсерваторії. Також відкрила явище побудови багатогалових сімейств[джерело?].

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]