Асахі Сімбун

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Асахі Сімбун
朝日新聞
Japanese Asahi Shimbun Tokyo head office.jpg
Штабквартира «Асахі Сімбун» в Токіо.
Тип щоденна газета
Формат 40,6 x 54,6 см

Власник Мітіко Мураяма, Уено Сьоїті
Видавець Акіяма Котаро
Головний редактор Йоіті Фунабасі
Заснована 25 січня 1879
Політична належність ліволіберальна
Мова японська
Ціна 150 йен - ранковий випуск 50 йен - вечірній випуск
Головний офіс Японія Японія, Токіо, Цукідзі
Наклад 7, 96 млн (ранковий випуск, 2010)[1]

Веб-сторінка: Асахі Сімбун

Асахі Сімбун (яп. 朝日新聞, あさひしんぶん, «газета „Ранкове Сонце“»; англ. The Asahi Shimbun) — японська загальнонаціональна газета видавництва Асахі Сімбунся, що виходить з 1879 року. Є однією з найбільших газет Японії разом із «Йоміурі Сімбун», «Майніті Сімбун», «Ніхон Кейдзай Сімбун» і «Санкей Сімбун». Виходить двічі на день: ранковим і вечірнім випуском.

На квітень 2004 року «Асахі Сімбун» займала друге місце серед найпопулярніших газет країни після «Йоміурі Сімбун». Тираж ранкового випуску становив 8,27 мільйонів примірників, а вечірнього — 3,85 мільйонів примірників.

«Асахі Сімбун» виходить японською мовою, а також англійською у співробітництві з «International Herald Tribune» та китайською у співробітництві з «Женьмінь Жібао».

З 20 століття «Асахі Сімбун» вважається газетою ліво-центристського ліберального спрямування. Порівняно з іншими газетами має великі рубрики присвячені науці, культурі, історії Японії.

На даний момент в газеті працюють 3,785 чоловіків та 812 жінок, друкується газета у 27-ми місцях по всій країні.

Історія[ред.ред. код]

Вперше газету було видано 25-го січня 1879 року у місті Осака, накладом приблизно у 3000 примірників, у цьому ж році надрукувала й свою першу передовицю. Засновниками Асахі були Нобору Кімура - власник; Рьохей Мураяма - президент компанії та видавець; Тей Цуда - головний редактор. Газета мала усього 4 сторінки та коштувала 1 сен (що складає 1/100 йени) . Перше приміщення редакції розташувалося у Мінамі дорі, що в Осакі.

У 1881 до складу власників було прийнято Рііті Уено, що був братом засновника крупної торгівельної компанії "Mitsui" . Завдяки цьому газета по-перше дещо змінила редакційну лінію та почала вісвітлювати набагагато ширше коло подій, а по-друге - отримала допомогу від компанії. У перші роки існування Асахі Сімбун не приносила великого прибутку, тому у 1882-му прийняла таємне субсидування від уряду в обмін на підтримку політики та держави. Перед редакторами стало завдання - Асахі мала бути неупередженим виданням і водночас таким, що схвалює діючий уряд. Несподівано, такі зміни принесли газеті велику прихильність читачів та здопомогли обігнати такого популярного конкурента, як Йоміури Сімбун. У регіоні Консай наклад Асахі навіть перебільшив сумарний наклад усіх місцевих газет.

З цього моменту популярність Асахі зростала щороку , та вже у 1888 газета відкрила новий офіс у Токіо - Токіо Асахі Сімбун.

Сторінка першого номеру "Асахі Сімбун"

У 1907-му до колективу газети приєднався відомий на той час письменник Нацуме Сосекі, який заради цієї роботи залишив викладання в Імперському университеті Токіо. Це надало газеті безперечні переваги у стилістичному оздобленні текстів та привернуло увагу літературних та творчих середовищ японської інтелігенції до діяльності Асахі Сімбун

1-го жовтня 1908 р. Осака Асахі Сімбун та Токіо Асахі Сімбун об'єдналися .у єдину компанію "Asahi Shimbun Gōshi Kaisha", капітал якої налічував близько 600 тисяч йен.

1918- 1930[ред.ред. код]

Рисовий бунт[ред.ред. код]

Під час масових протестів у липні - жовтні 1918 Асахі проголошувала либеральні ідеї та критично ставилась до кабінету Терауті Масатаке. Її викриваючі материали спровокували акти вандалізму та нападки правого крила, але влада була звісно ж незадоволена цим і нагадала газеті про встановлені умови так званої співпраці, через що Асахі вимушена була пом'якшити свою позицію та показово звільнити декількох журналістів.

1930-ті р.[ред.ред. код]

У другій половині 1930-х редакцію очолив Огата Такетора. Під його керуванням газета активно підтримувала воєнну політику прем'єр- міністра Фумімаро Коное та критикувала капіталізм. "Новий політичний устрій Коное" мав спеціальний орган - Дослідне Товариство Сьова; до його складу входили всі найвпливовіши редактори Асахі : Рю Сінтаро, Саса Хірро, Одзакі Хоцумі.

Огата Такетора також був одним з головніх членів Геньйося - ультранаціоналістичного угрупування ,до якого залучалися члени організованої злочинності та "праві". До того ж найкращим другом Огати був військовий злочинець Кокі Хірота.

Рю Сінтаро дотримувався марксистських поглядів, а Сасса Хірро приєднався до ультраправих гнералів, які були причетні до вбивств багатьох колишніх міністрів, які заважали режиму Каное.

У 1937-му газета Асахі спонсорувала створення першого японського літака, яків дістався Європи. Модель носила назву Kamikaze, а її творцями була компанія «Mitsubishi », зараз відома по всьому світу.


1940-ві до сьогодні[ред.ред. код]

1-го вересня 1940 осакська та токійська версія газети остаточно стали одним виданням та створили ту газету, яку ми знаємо і сьогодні - це велетень японської преси «Asahi Shimbun».

С 1-го січня 1943-го діяльність Асахі була тимчасово зупинена через те, що газета опублікувала критичне ессе, в якому викривалась злочинна діяльність Сейге Нокано, найкращого друга головного редактора Огати Текетора та члена групи Геньйося.

Ця перерва тривала до 1945-го року, коли президент та вище керівництво газети подали у відставку в знак того, що визнають неправильність своєї позиції у воєнний час та відхилення від принципів видання. Така самопожертва добре вплинула на рейтинги газети та відновила рівень довіри до неї. Вже 1946-го газета відродилася та стала використовувати нову систему складової абетки- кани для написання матеріалів.

Починаючи з 30-го листопада 1949 у кожному випуску Асахі Сімбун публікує мангу відомої японської художниці Матіко Хасегави. Вона називається Sazae-san та розповідає про звичайну жінку, яка живе традиційним японським сімейним жіттям , але щоденно стикається з різними труднощами та випробуваннями. Перша глава була надрукована у "Фукуніті Сімбун", але керівництво Асахі швидко помітило потенціал авторки та переманило її до себе.Манга здобула чимало нагород та принесла Асахі нових читачів - молодь та домогосподарок. Зараз вона вважається одною з найстаріших та найдовших , до того ж все ще залишається популярною та впізнаваною.

З 1954 по 1971 Aсахі випускала щорічий глянцевий журнал великого формату, що називався "This is Japan" ( "Це - Японія")

26 липня 2007-го року новим , третім головним редактором газети став Йоіті Фунабасі, який займає цю посаду до сьогодні.

Аудиторія[ред.ред. код]

Кожного дня Асахі читають близько 8 мільйонів людей. Серед них є :

Політична позиція[ред.ред. код]

Асахі вважається газетою лівого спрамування. Традиційно, вона пише про великі політичні скандали частіше, ніж її консервативні колеги.

Газета підтримує пацифізм японської післявоєнної Конституцїї та є противником права на колективні вправи самооборони у Японії, щодо прийняття якого постійно ідуть перемови.

Сумнівні справи[ред.ред. код]

"Жінки для утіх" військових[ред.ред. код]

У серпні 2014 газета відмовилась від сумнівних свідчень інформатора Сеїджи Йошиди про випадки сексуального рабства жінок під час воєнних дій на Корейському півострові та у Тайвані. Інформація, яку він повідомляв, була використана у декількох статтях про "жінок для утіх" у 1980-х -1990-х рр. через які консервативні медіа звинувачували Асахі у тому, що вона псувала рептацію Японїї закордоном та стверджувала неперевірені факти. У статті , що спростовувала попередні дані, Асахі визнала те, що ніяких документів, які б підтверджували факт саме сексуального рабства не було, але це не спростовує того, що жінки вимушені були вступати у сексуальні зв'язки із японськими солдатами. Проте у статті було сказано, що не дивлячись на те, що випадків насильницьких нападів беспосередньо від японських солдат не було зафіксовано, їм могли сприяти місцева бідність, патріархальна сімейна система та поширена торгівля людьми.[2]

Таким чином, Асахі хоч і вібачилась за неперевірену інформацію. але не відмовилась від неї зовсім, залишившись вірною своїм принципам.[3]

Фукусіма Даіті[ред.ред. код]

У вересні 2014 Асахі спростувала статтю, яка повідомляла про ядерну катастрофу на АЕС Фукусіма 1, що трапилась через цунамі у 2011 році. В ній натякалось на боягузство "П'ятидесяти фукусимців" - людей, які брали участь у ліквідації катастрофи. Стаття викликала обурення суспільство та різку критику у бік газети, тому редактора, відповідаючого за цей матеріал було звільнено, але це не допомогло заспокоїти читачів та на деякий час рейтинги газети впали.

Зміст та проекти[ред.ред. код]

Зараз теми Асахі - бізнес, суспільство, технолології, авторські огляди різних культурних подій та новинок. Також вони пишуть про політичне життя країни, катастрофи та події з усієї Азії. У великих розділах є безліч маленьких колонок, присвячених усьому, що може бути цікавим людині - від спорту до кулінарних рецептів та змісту популярних аніме.[4]

AJW[ред.ред. код]

AJW (Asia & Japan Watch) - це інтернет-проект Асахі Сімбун англійською мовою для інших країн Азії та світу. Він являє собою розвинутий інтернет-портал, що публікує матеріали безпосередньо з основної версії Асахі Сімбун та статті з міжнародних справ , бізнесу та політики . Сайт існує на основі передплати, у бесплатнії версії доступні лише 10 повних статей кожного місяця та заголовки інших. Розділи порталу - ті самі, що і на офіційному сайті, але більш пристосовані до міжнародної аудиторії. AJW всеобічно вісвітлює події Китаю, Корейського півостріва та решти Азії на додаток до докладного опису японських подій. AJW позіціонує себе як високоякісний контент добре візуалізованих новин на всі випадки життя, який може задовольнити будь-яке питання авторитетною відвовіддю своіх колумнистів та авторів.

The Asahi Shimbun Asia Network[ред.ред. код]

The Asahi Shimbun Asia Network (AAN) - комісія експертів, цілі якої - сприяння обміну інформації в Азіі та на допомога журналістам, вченим та дослідникам висловити свою точку зору та поділитися ідеями щодо гострих тем. Комісія була створена у 1999 році, до її діяльності відноситься щорічний міжнародний симпозіум та публікація наукових дововідей. Президентом AAN з 2003 року є Гонг Ро Міюнг.[5] Однією з основних тем зборів, що вже відбулися, стала "Людска мобільність та інтеграця в Азії"; також вони розглядали питання вищої освіти, ринку праці, спільної безпеки Північно- Східної Азії, проблеми міграціі.[6]


The Asahi Prize[ред.ред. код]

Премія газети, заснована у 1929-му році. Видається окремим особам і групам за винятковий вклад у розвиток науки і мистецтва , сприяння прогресу японської культури і суспільства в цілому.

Премія вважається однією з найпрестижніших в Японії неурядових нагород, Багато людей з тих, хто одержував Asahi Prize , згодом отримували Нобелівську премію чи японський почесний Орден Культури. Загалом, з моменту створення премії, її отримали 459 осіб і 27 груп.[7]

Репродукції минулих випусків[ред.ред. код]

Асахі зберігає весь архів своїх віпусків у декількох форматах:

  • CD- диски
  • мікрофільми
  • у вигляді shukusatsuban - друкованих версій зменшеного розміру. Цей спосіб архівування газета впроадила у 1930-му році, та з тих пір має спеціальний комітет, який займається передруком номерів у маленькому форматі - так, щоб на одну сторінку вмістилися кілька сторінок великої щоденної газети. Зазвичай такі копії призначаються для великих наукових бібліотек та архивів, випускаються раз на місяць. Їх можна також знайти в архивах великих університетів, що мають поглиблену спеціалізацію на вивченні японської культури та мови.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Сайт «Асахі Сімбун»[1]

Джерела[ред.ред. код]

  • Asahi Shimbun Shashi (Tokyo and Osaka: Asahi Shimbun Sha, 1990–1995. Official history of Asahi)
  • «Asahi Shimbun» in Kodansha Encyclopedia of Japan (Tokyo and New York: Kodansha)

Посилання[ред.ред. код]