Асен Траянов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Асен Траянов
болг. Асен Василев Траянов
Прізвисько Траханес (ісп. Trajanes)
Народження 1885(1885)
Сливен, Князівство Болгарія
Смерть 2 серпня 1940(1940-08-02)
Софія, Третє Болгарське царство
Країна Flag of Bulgaria.svg Болгарія
Рід військ інженерні війська
Роки служби 1906—1918
Звання майор
Формування 1-ша саперна дружина
8-ма саперна дружина
Війни / битви Балканські війни
Перша світова війна
По відставці географ, картограф

Асен Василев Траянов (болг. Асен Василев Траянов; 7 серпня 1885, Сливен — 2 серпня 1940, Софія) — болгарський військовий інженер (майор болгарської армії) і венесуельський картограф. Вивчав маловідомі і малодосліджені гірські райони південно-східної Венесуели.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 7 серпня 1885 у Сливені. Батьки — суддя й учителька[1], вихідці з Вардарської Македонії[2]. Брат — поет Теодор Траянов (1882—1945)[3]. Закінчив військове училище, 19 вересня 1906 отримав звання підпоручика. Починав службу в 1-й інженерно-саперній дружині[4], 22 вересня 1909 став поручиком. Як військовий інженер брав участь у бойових діях в Першій та Другій Балканських війнах у 1912—1913 роках, отримав звання капітана. З 1915 року на фронті Першої світової війни[3], служив у Варненському укріпленому районі у складї 8-ї саперної дружини.

16 вересня 1917 Траянов став майором, а через рік після закінчення війни — звільнений з армії у цьому чині. Пізніше емігрував у Венесуелу, змінивши прізвище на Траханес (ісп. Trajanes)[3], і пішов на службу місцевому уряду, де отримав розпорядження — укласти топографічну карту південного сходу країни[3]. Організував декілька експедицій у тропічні гори поблизу річки Оріноко й частково в Гвіанське нагір'я, дослідив столову гору Рорайма («диявольську гору»)[3].

1938 повернувся до Софії, залишивши у Венесуелі свою дружину і дочку Лідію[3]. Траянов планував організувати нову експедицію у Венесуелу, однак всьому завадив початок Другої світової війни. 2 серпня 1940 Траянов помер в Софії[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Попов, 2006
  2. «Македония», 1931
  3. а б в г д е ж Александрова, 2004
  4. Руменин, Р. Офицерския корпус на България (1878—1844), С., 1996 т. VІ, с. 351

Джерела[ред. | ред. код]