Перейти до вмісту

Асканія-Нова (заповідник)

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Біосферний заповідник "Асканія-Нова" ім. Ф. Е. Фальц-Фейна
46°27′07″ пн. ш. 33°52′51″ сх. д. / 46.451944444444° пн. ш. 33.880833333333° сх. д. / 46.451944444444; 33.880833333333
Країна Україна[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
РозташуванняХерсонська область, Україна
Найближче містоКаховка
Площа33307,6 га
Засновано1898
Керуюча організаціяУкраїнська академія аграрних наук
Статус:Об'єкт попереднього списку Світової спадщини ЮНЕСКО[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
Вебсторінкаaskania-nova-zapovidnik.gov.ua/en/ Редагувати інформацію у Вікіданих
Мапа
CMNS: Асканія-Нова у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Біосферний заповідник «Асканія-Нова» ім. Фальц-Фейна — науково-дослідна установа в системі Національної академії аграрних наук України, державний заповідник, заснований 1898 року Фрідріхом Фальц-Фейном.

Назву місцевості дав один з її попередніх власників — герцог Фрідріх Фердинанд Ангальт-Кетен-Плесський у 1841 році на честь власного маєтку Асканії в Німеччині. Звідти — «Асканія-Нова».

У 1920-х роках заповідник мав іншу назву — «Чаплі». Цей топонім походить від давнього українського терміна «чапеля», або «чапля», що означає «під» (западина)[2]. До нашого часу цей термін застосовується лише до найбільшого зі збережених степових подів, що також розміщений у заповіднику — Великий Чапельський під.

Асканія-Нова є унікальним не лише для України, а й для всього світу. Це найбільший степовий заповідник Європи, якого щороку відвідувало близько 140 тисяч туристів[3].

Географія

[ред. | ред. код]

Заповідник міститься на Причорноморській низовині, яка являє собою пласку, дещо нахилену на південь рівнину, що прилягає до Чорного й Азовського морів. Розташована між дельтою Дунаю на заході й річкою Кальміус на сході. Висоти від −5 (поблизу Куяльницького лиману) до 179 м, у середньому 90…150 м.

За тектонічною будовою низовина є частиною Причорноморської западини, заповненої майже горизонтальними потужними шарами осадових порід, переважно морських відкладів палеогену та неогену (глини, піски, піщано-глинисті і піщано-вапнякові породи, вапняки), на яких лежать континентальні відклади антропогенового віку — червоно-бурі глини, ліси, лісоподібні суглинки. Третинні породи відслонюються лише в долинах річок і подекуди — на березі моря.

Великий Чапельський під

[ред. | ред. код]
Рябчик шаховий, або великий

Великий Чапельський під — це територія з нижчим рівнем ґрунту десь на 9 метрів порівняно з іншими ділянками, звідси назва — під, низовина. Саме тут скупчуються талі води, що важливо для заповідника. Великий Чапельський під є водно-болотним угіддям заповідника міжнародного значення. Тут табуни диких копитних тварин, загалом до 1000 голів, більшу частину року перебувають на вільному випасі.

Серед рідкісних рослин роду гігрофітів — зіркоплідник частуховий (Damasonium alisma). До Червоної книги України занесені наступні представники асканійської флори: карагана скіфська, ковила українська, ковила Лессінга, ковила волосиста, тюльпан Шренка, тюльпан скіфський. Ніде, крім Асканії, не зустрічається рябчик шаховий або великий.

Клімат

[ред. | ред. код]
Заповідник, 2018 рік
Клімат заповідника «Асканія-Нова»
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середня температура, °C −3,1 −2 2,2 9,6 15,6 20,0 22,3 21,6 16,5 9,7 4,4 0,3 9,8
Середня кількість сонячних годин на місяць 70 81 140 191 268 297 316 299 242 179 75 50 2208
Норма опадів, мм 30 28 25 27 38 46 42 35 28 26 34 37 396
Днів з опадами 6,7 6,2 5,4 5,4 6,3 6,0 5,1 4,1 3,8 3,4 6,6 7,6 66,6
Джерело: NOAA[4]

Історія заповідника

[ред. | ред. код]

1800-ті: заснування і розквіт

[ред. | ред. код]

Територія була заселена ще в давні часи. Тут знайдено мідні прикраси доби пізньої бронзи, виявлено поховання кочівника з конем, кілька кам'яних баб XI —XIII століття. Неподалік сучасного селища пролягав один із чумацьких шляхів. Саме в цьому місці чумацький шлях перетинався з поштовою дорогою, що йшла з Мелітополя на Олешки. На перехресті цих шляхів і виникло поселення Чаплі, яке вперше згадується в документальних матеріалах 1822 року.

Після закріплення Російської імперії на узбережжях Чорного та Азовського морів наприкінці XVIII століття почалося більш жваве заселення цих місць. Необжиті землі, царський уряд роздавав за невисокими цінами. 1828 року німецький герцог Ангальт-Кетенський придбав тут 42,3 тис. десятин. Через 13 років у степу поблизу Чапель виник хутір, названий герцогом на честь власного маєтку Асканія у Німеччині Асканією-Новою. На своїх землях герцог почав розводити мериносових овець, але господарство з часом занепало і 1856 року він продав маєток іншому колоністові — Фейну. Згодом Фейн поріднився зі ще одним німецьким поміщиком — Фальцем. Скуповуючи навколишні землі, Фальц-Фейни швидко стали «королями вівчарства» на півдні України. В маєтку налічувалося близько 200 постійних робітників, всього тут мешкало 312 осіб, 1831 року була відкрита школа. Посезонно на літніх польових роботах працювали сотні найманих робітників. Засновник Асканійського заповідного комплексу нащадок королів вівчарства Фрідріх Фальц-Фейн був широко освіченим біологом і добрим організатором.

Надгробний камінь могили Ф. Е. Фальц-Фейна

1874 року в Асканії Фрідріхом Фальц-Фейном був заснований зоопарк. Саме йому дісталась «Асканія-Нова» у спадок, з-поміж численних маєтків родини на території нинішніх Херсонщини і Запоріжжя. Метою створення зоопарку була передова ідея Ф. Е. Фальц-Фейна навчитись відтворювати у напіввільних умовах рідкісні види тварин, щоб згодом могти поновити їх у природі в разі вимирання останніх. Також, одним з перших в регіоні він розпочав кільцювання птахів під час міграції. У 1887 році було створено ботанічний сад.

У 1898 році. Ф. Е. Фальц-Фейн оголошує про відкриття заповідника — недоторканої ділянки цілинного степу. Зберегти її з метою подальшого вивчення та спостереження за природними процесами землевласника надихнув відомий ботанік Йосип Пачоський.

1900-1920-ті: період становлення

[ред. | ред. код]

Ще в роки Української народної республіки 1 квітня 1919 року була оголошена народним заповідним парком, а згодом, вже у СРСР 8 лютого 1921 — Державним степовим заповідником УРСР. На Асканію-Нову було покладено завдання зберігати і вивчати природу цілинного степу, а також акліматизувати та вивчати можливо більше число видів тварин і рослин, які мають народногосподарське значення. При Асканії-Новій були створені науково-степова станція, зоотехнічна станція з племінним господарством, фітотехнічна станція та інші наукові заклади. Значно розширено зоопарк і ботанічний сад.

1926 року заповідник перейменували на «Перший державний степовий заповідник „Чаплі“ ім. Х. Г. Раковського» (саме його декретом заповідник був оголошений 1919 року.

1930-ті: занепад

[ред. | ред. код]

З 1932 року на базі державного заповідника Асканія Нова, до 1956 року — Всесоюзний науково-дослідницький інститут гібридизації та акліматизації тварин імені М. Іванова, сучасна назва Інститут тваринництва степових районів ім. М. Ф. Іванова «Асканія-Нова» — Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства. У заповіднику починалася наукова діяльність багатьох вчених, зокрема С. І. Медведєва, І. К. Лопатіна.

1933 року у заповіднику відбулись масові арешти переважної більшості працівників (в тому числі всього керівництва і наукового складу), після чого заповідник фактично перестав існувати як природоохоронна установа та втратив свій номінальний статус.

1980-2000-ні: відновлення

[ред. | ред. код]
Джеральд Даррелл в заповіднику «Асканія-Нова», 1985

У 1983 році заповідник «Асканія-Нова» отримав статус «біосферний заповідник» ЮНЕСКО, що дало поштовх поновленню його юридичного статусу.

1984 року, заповідник внесено до Міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. Після цього, у 1985 році в заповіднику проходили знімання серії «Остання ділянка незайманого степу» (англ. Last of the Virgin Steppe) для британського документального телевізійного серіалу «Даррелл в Росії», що розповідає про візит в Радянський Союз відомого англійського письменника-натураліста Джеральда Даррелла.

1989 року у складі УНДІТ «Асканія-Нова» було виділено у самостійну держбюджетну установу Біосферний заповідник «Асканія-Нова».

З 1964 по 1992 рік включно, за винятком 1976 року, щоліта в Асканію-Нова на практику в інститут тваринництва приїжджали студенти сільськогосподарського факультету Університету Дружби Народів імені Патріса Лумумби (м. Москва). За 28 років близько 260 молодих людей із майже 60 нинішніх країн світу побували на літній практиці в Асканії. Багато хто з них надалі став визначними людьми у своїх країнах: міністрами, послами, професорами, радниками президентів, керівниками агрогосподарств, письменниками, журналістами, перекладачами тощо. Та й просто хорошими фахівцями у своїй галузі чи громадськими діячами. Водночас дюжина асканійців у різні роки та на різних факультетах — головним чином на сільськогосподарському — навчалася в УДН.

У 1995 році було поновлено статус заповідника.

З квітня 1990 по грудень 2021 року посаду директора обіймав еколог та зоолог Гавриленко Віктор Семенович.

З грудня 2021 року посаду директора обіймає ботанік Шаповал Віктор Володимирович.

Заповідник «Асканія-Нова» під час російсько-української війни

[ред. | ред. код]

Біосферний заповідник «Асканія-Нова» був окупований в перші ж години повномасштабного вторгнення: 24 лютого 2022 року о дев'ятій годині ранку на кордоні Асканії-Нової і Чаплинки вже з'явилася російська техніка. За повідомленнями українських джерел, на території заповідника фіксувалося розміщення російської військової техніки та використання окремих ділянок у військових цілях[5]. На початку вересня 2023 стало відомо, що окупанти розмістили на території “Асканія-Нова” 11 опорних точок армії, а саме засоби протиповітряної оборони й бронетанкові війська. На момент окупації на території біосферного заповідника «Асканія-Нова» було обліковано 500 видів вищих рослин та понад 3000 видів тварин[6]. Першою зафіксованою втратою серед тварин заповідника під час окупації став самець антилопи нільгау, який у серпні 2022 року загинув, розбившись об огорожу загону внаслідок паніки від прольоту авіації ВПС РФ[7]. Станом на серпень 2024 року, за повідомленнями українських джерел, унаслідок порушення умов утримання та ускладнень, пов’язаних з окупацією, біосферний заповідник «Асканія-Нова» зазнав втрат серед інших тварин, зокрема загинуло приблизно 150 сайгаків, 28 безкілевих птахів, 4 кафрських буйволи, 1 такін та 1 як. Частина тварин загинула від переохолодження[8][9]. У березні 2025 року було окремо зафіксовано загибель 33 особин тварин, серед яких 27 страусів ему, один страус нанду, олень Давида та буйвол кафрський. За фактами загибелі тварин правоохоронними органами відкрито кримінальні провадження[10].

Перебування заповідника під тимчасовою окупацією призвело до порушення його нормального функціонування[11]. Понад рік, до березня 2023 року, попри російську окупацію, управління заповідником та виплата заробітної плати працівникам здійснювалися з боку України. В установі залишилося 140 із 268 штатних працівників, переважно обслуги, яка забезпечувала утримання тварин зоопарку та догляд за дендропарком[7]. За словами директора Біосферного заповідника «Асканія-Нова» Віктора Шаповала, збереження унікальної колекції тварин і рослин залежало від присутності працівників на території заповідника, оскільки без догляду вона могла загинути; водночас перебування співробітників в окупації було спрямоване на збереження установи, а не на співпрацю з окупаційною владою[12]. Придбання корму для тварин та інші видатки фінансувались за рахунок пожертв і внесків[13][14][15][16][17][18].

20 березня 2023 року російські окупаційні сили разом із колаборантами встановили в заповіднику окупаційну адміністрацію[19][20]. Після встановлення контролю окупаційною адміністрацією доступ до території заповідника було обмежено, а сама установа фактично перетворилася на закритий об'єкт. Управління заповідником перейшло під контроль представників окупаційної влади, що обмежило можливості української адміністрації самостійно визначати подальшу діяльність установи[21]. Управління заповідником окупанти передали Дмітрію Мєщєрякову, який 7 березня 2023 року зареєстрував у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб РФ юридичну особу «Государственное автономное учреждение "Биосферный заповедник "Аскания-Нова"». У назві цієї структури не було зазначено імені Ф. Е. Фальц-Фейна, яке присутнє в офіційній назві української установи[22][23].

Після цього окупаційна адміністрація почала інтегрувати заповідник до російської системи природоохоронних установ та здійснювати його діяльність відповідно до російського законодавства[17][24]. У листопаді 2023 року окупаційний директор заповідника заявив про початок процесу переведення «Асканії-Нова» у федеральну власність. 15 листопада 2024 року уряд Російської федерації ухвалив постанову № 1566 про створення на тимчасово окупованій території Херсонської області «Государственного природного биосферного заповедника «Аскания-Нова» имени Ф.Э. Фальц-Фейна» та «Государственного природного заказника федерального значения «Асканийский». Згідно з документом, «заповідник розміститься на території Чаплинського муніципального округу і займе близько 11,3 тисячі гектарів. Площа заказника «Асканійський» становитиме понад 22 тис. га». Обидва об’єкти будуть у віданні міністерства природних ресурсів та екології РФ. Таким чином російська влада завершила переведення заповідної території до федеральної системи особливо охоронюваних природних територій РФ[25].

За інформацією легітимної адміністрації заповідника та українських правоохоронних органів, після окупації у 2022 році представники окупаційної адміністрації та російських природоохоронних структур організували незаконне вивезення рідкісних і зникаючих тварин[26]. Представники легітимної адміністрації заповідника зазначали, що переміщення тварин відбувалося без погодження з українською установою та під виглядом «обміну» між природоохоронними установами. Такі дії, на думку керівництва заповідника, порушували міжнародні зобов’язання щодо охорони рідкісних видів, зокрема вимоги Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення. 1 грудня 2023 року окупаційна адміністрація здійснила так званий «обмін» тварин із Державним природним біосферним заповідником «Ростовський» та асоціацією «Жива природа степу» (м. Ростов-на-Дону) в межах підписаних «угод про творчу співпрацю». Унаслідок цього з колекції зоологічного парку «Асканія-Нова» було вивезено дві зебри Чапмана[en], двох бізонів американських, двох коней Пржевальського та одного оленя Давида; під час транспортування загинув ще один олень Давида. Натомість до «Асканії-Нової» було завезено двох самців антилопи канна, двох двогорбих верблюдів та самця гуанако[27][28][29]. Окупаційна сторона подавала ці переміщення як «оновлення колекції» та «співпрацю» між установами, однак українська сторона розцінювала їх як незаконне вивезення тварин із території заповідника, який перебуває під окупацією[30][31].

За даними Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, про цю ситуацію були поінформовані відповідні державні органи. Міндовкілля підготувало повторні звернення до секретаріатів міжнародних природоохоронних конвенцій та організацій, зокрема Бернської, Рамсарської, Боннської конвенцій, ЮНЕСКО, Міжнародного союзу охорони природи та секретаріату CITES[32].

Ще один випадок переміщення тварин зафіксовано 23 квітня 2024 року: до Криму було незаконно вивезено три особини зебри Чапмана з подальшим переміщенням до приватних зоопарків «Сказка» та «Тайган» у рамках «обміну» з Ялтинським зоопарком «Сказка»[33][8].

Станом на серпень 2024 року, за оцінками українських природоохоронних організацій та медіа, унаслідок дій окупаційної адміністрації з території заповідника було незаконно вивезено або переміщено: 12 зебр Чапмана, 3 особини української сірої худоби, 2 коней Пржевальського, 2 бізонів, 1 оленя Давида[9].

Зовнішні зображення
Інфографіка збитків заповідника «Асканія-Нова» станом на серпень 2024 року. Джерело: UA War Infographics

Загальна сума збитків, завданих незаконним вивезенням тварин та іншими діями окупаційної адміністрації, станом на квітень 2026 року оцінюється у 85,2 млн грн. За публічного обвинувачення прокурорів Спеціалізованої екологічної прокуратури Херсонської обласної прокуратури так званого директора біосферного заповідника «Асканія-Нова» було визнано винним у колабораційній діяльності та порушенні законів і звичаїв війни, пов'язаному з незаконним вивезенням рідкісних тварин із території заповідника[34]. Суд призначив йому покарання у вигляді 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна та забороною обіймати посади в органах влади та у сфері публічних послуг строком на 15 років[35].

У 2026 році правоохоронні органи України повідомили про заочну підозру Олегу Зубкову — власнику кримських парку левів «Тайган» та зоопарку «Сказка». За даними слідства, у 2024 році Зубков разом із так званим директором заповідника Дмітрієм Мєщєряковим організував вивезення до Криму трьох особин сірої української породи великої рогатої худоби та десяти зебр Чапмана. Завдані заповіднику збитки оцінено приблизно у 67,3 млн грн. Йому інкримінують порушення законів та звичаїв війни, пов’язане з розграбуванням біосферного заповідника[36][37][38].

За оцінками українських фахівців, унаслідок російської окупації природоохоронний режим заповідника був суттєво порушений. Втрата контролю над територією, діяльність окупаційної адміністрації та переміщення тварин створили загрозу для збереження унікальних екосистем і зоологічних колекцій «Асканії-Нової»[39].

За час окупації станом на вересень 2023 року в заповіднику відбулося сім пожеж. Науковці Української природоохоронної групи підрахували масштаби руйнувань кожної з цих пожеж:

  • 29 липня 2022 року — локальна пожежа на околиці села Комиш, яка межує з однойменним перелогом у складі заповідного масиву «Південний», площа згарища становила 2,08 га
  • 10 серпня 2022 року — масштабна пожежа у буферній зоні та антропогенних ландшафтах (прилеглі до заповідного степу сільськогосподарські угіддя), яка охопила 1 321,91 га
  • 18 серпня 2022 року — на ділянці «Північна» вигоріло 49,34 га цілинного степу з виходом 7 га згарища на прилеглу стерню у буферній зоні
  • 25 серпня 2022 року — через загоряння узбіччя дороги в буферній зоні (район аеродрому) вигоріло 21,86 га
  • 17 березня 2023 року — згоріло 23,03 га масиву "Південний" (зокрема 9 га заповідної ділянки «Стара»)
  • 22 серпня 2023 року — на території заповідної ділянки «Великий Чапельський під» вигоріло 344,53 га
  • 1 вересня 2023 року — в межах масиву «Південний» пожежею охоплено 1 791,72 га

У заповідній зоні, де зростають формації рослинності, занесені до Зеленої книги України, вигоріло 2 208,62 га, а загальна площа вигорілих територій у межах заповідника становила 3 594,12 га[40][41]. За оцінками Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, загальна площа, охоплена пожежами, могла сягати до 7 тис. га[42][43].

Наприкінці червня — на початку липня 2026 року на території заповідника сталася серія масштабних пожеж. За даними адміністрації заповідника, у період з 24 червня по 6 липня вогнем було охоплено 2724,2 га заповідного степу, що становить близько чверті його площі. Перші великі займання 24 та 29 червня знищили 1928 га цілинного степу в масиві «Південний», а пожежа 29 червня також поширилася на 566,6 га сільськогосподарських угідь буферної зони. Адміністрація заповідника пов'язує збільшення кількості пожеж із посиленням руху транспорту поблизу заповідної території після зміни окупаційною владою схеми руху, тоді як окупаційна адміністрація називала причиною окремих загорянь падіння безпілотних літальних апаратів. Площі згарищ були підтверджені даними супутникового моніторингу[44][45][46].

Збереження наукової діяльності та відновлювальні проєкти

[ред. | ред. код]

Ще у 2020 році фахівці біосферного заповідника «Асканія-Нова» розробили програму відновлення деградованих ділянок Тарутинського степу. До заказника завезли 20 куланів і 8 європейських ланей, започаткувавши проєкт із відновлення популяцій цих тварин у регіоні Нижнього Дунаю. Того ж року на збережених ділянках степу зібрали насіння місцевих рослин, яким засіяли близько 250 га раніше розораних земель. Частину території залишили для природного відновлення рослинного покриву. За оцінками фахівців, досягнення стабільного відновлення степових екосистем може потребувати від п'яти до десяти років. Подальший розвиток території передбачається здійснювати відповідно до принципів ревайлдингу, спрямованих на відновлення природних процесів і мінімізацію антропогенного впливу[47].

Після втрати контролю над основною територією заповідника науковці біосферного заповідника «Асканія-Нова» у співпраці з природоохоронними організаціями продовжили реалізацію проєктів із відновлення степового біорізноманіття в Буджацьких степах, зокрема створення адаптаційних вольєрів і програм реінтродукції куланів, ланей, оленів та бабаків з метою збереження генофонду та можливого відновлення популяцій у майбутньому[48].

10 червня 2025 року Буджацька селищна рада, біосферний заповідник «Асканія-Нова» та громадська організація Rewilding Ukraine підписали меморандум про створення Центру відновлення степового біорізноманіття на території ландшафтного заказника «Тарутинський степ» у Буджацькій громаді Одеської області. Для нового підрозділу заповідника було виділено земельну ділянку площею 67,3 га[49].

Відповідно до меморандуму, співпраця передбачає відновлення деградованих ділянок степу за науково-методичного супроводу фахівців біосферного заповідника «Асканія-Нова», створення адаптаційних вольєрів для куланів, сайгаків, оленів, а також бабаків, ховрахів, хом'яків і рідкісних степових птахів, зокрема дрохви та степового журавля. Проєкт також передбачає відродження експериментального стада української сірої худоби та підтримку традиційного пасовищного скотарства, створення науково-дослідного полігону біосферного заповідника «Асканія-Нова», а також збереження культурної спадщини регіону, розвиток екотуризму та інтеграцію історичних об'єктів до туристичних маршрутів[50][51].

Станом на 2026 рік біосферний заповідник «Асканія-Нова» пройшов державну атестацію наукових установ. Він є головним виконавцем Програми наукових досліджень НААН «Заповідна справа» на 2026–2030 роки та продовжує видавати фаховий науковий журнал «Вісті Біосферного заповідника «Асканія-Нова»[52].

Вшанування

[ред. | ред. код]

На державному рівні

  • 16 грудня 2020 року Верховна Рада України ухвалила Постанову «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2021 році», в якій зазначається про урочисте відзначення на державному рівні у 2021 році «100 років із дня заснування державного степового заповідника "Асканія-Нова" (нині - Біосферний заповідник "Асканія-Нова" імені Ф.Е. Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України) (08.02.1921)»[53]
  • У 1998 році виходять монети присвячені 100-річчю біосферного заповідника «Асканія-Нова».[54][55]

2008 року, «Асканія-Нова» стала переможцем акції «Сім природних чудес України»[56].

У 2009 році цей біосферний заповідник представляв Україну у Всесвітньому конкурсі «New 7 Wonders of Nature» (New 7 Wonders of Nature)[57].

Структура території

[ред. | ред. код]

Площа біосферного заповідника становить 33 307,6 га, з них 11 054 га — «заповідна зона».

Територія заповідника розділена на три великі частини, нерізко відокремлені одна від одної :

Ботанічний сад

[ред. | ред. код]

Під нього відведена територія у 167 гектарів. Перші ділянки саду розплановані ще у 1887 р. На кінець 20 століття колекція рослин досягла більше 1000 видів чагарників та дерев. Краєвиди саду підсилені ставком і павільйоном Грот, де колись знімали давню кінострічку «Діти капітана Гранта».

Зоологічний парк

[ред. | ред. код]

Заповідник утримує близько 800 різновидів диких копитних та гібридних форм свиней, оленів, коней Пржевальського, бізонів, антилоп, баранів, биків, верблюдів, лам, віслюків куланів, шотландських поні.

[58]

Частиною зоопарку є орнітопарк, розміщений поблизу ставків з протоками та острівцями. В орнітопарку нараховують понад 60 різновидів птахів: лебеді, фазани, качки, лелеки, гуси єгипетські та індійські, страуси африканські. Крім того, у заповіднику водяться такі рідкісні для України птахи, як південноамериканський нанду та австралійський ему.

Території природно-заповідного фонду, що входять до складу БЗ «Асканія-Нова»

[ред. | ред. код]

Нерідко, оголошенню національного парку або заповідника передує створення одного або кількох об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення. Внаслідок цього, великий БЗ зрештою поглинає раніше створені ПЗФ. Проте їхній статус зазвичай зберігають.

До складу території біосферного заповідника «Асканія-Нова» входять такі утворення ПЗФ України:

Біорізноманіття

[ред. | ред. код]

Рослинний світ

[ред. | ред. код]

Флора вищих рослин заповідного степу, за даними різних досліджень, складала 451—478 видів[59]. За результатами аналізу попередніх флористичних зведень, поточних реінвентаризаційних обстежень 2003—2010 рр. та критичної ревізії гербарних колекцій конспект судинної флори природного ядра заповідника наразі становить 509 видів[60]

У заповіднику виявлено 6 видів судинних рослин з Червоного списку МСОП, 9 видів з Європейської Червоної книги, 20 з Червоної книги України, 2 з Додатку І Бернської конвенції (разом — 26 видів)[61]:

  1. Астрагал Геннінга (Astragalus henningii (Steven) Klokov) (МСОП, ЄЧС, ЧКУ)
  2. Астрагал зігнутий (Astragalus reduncus Pall.) (МСОП, ЄЧС, ЧКУ)
  3. Волошка Талієва (Centaurea taliewii Kleopow) (МСОП, ЧКУ)
  4. Пісочник жорсткий (Eremogone rigida (M. Bieb.) Fenzl) (МСОП)
  5. Жовтозілля дніпровське (Senecio borysthenica (DC.) Andrz. ex Czern) (ЄЧС)
  6. Залізняк гібридний (Phlomis hybrida Zelen.) (ЄЧС)
  7. Залізняк скіфський (Phlomis scythica Klokov et Des.-Shost.) (ЄЧС, ЧКУ)
  8. Зіркоплідник частуховий (Damasonium alisma Mill.) (ЧКУ)
  9. Плодоріжка рідкоквіткова (Orchis laxiflora Lam.) (ЧКУ)
  10. Карагана скіфська (Caragana scythica (Kom.) Pojark.) (ЄЧС, ЧКУ)
  11. Ковила волосиста (Stipa capillata L.) (ЧКУ)
  12. Ковила Лессінга (Stipa lessingiana Trin. et Rupr.) (ЧКУ)
  13. Ковила азовська (Stipa maeotica Klokov et Ossycznjuk) (ЧКУ)
  14. Ковила українська (Stipa ucrainica P.Smirn.) (ЧКУ)
  15. Ламкоколосник ситниковий (Psathyrostachys juncea (Fisch.) Nevski) (ЧКУ)
  16. Льонок Біберштайна (Linaria biebersteinii Besser) (МСОП)
  17. Плакун чебрецелистий (Lythrum thymifolia L.) (ЧКУ)
  18. Руслиця угорська (Elatine hungarica Moesz) (ЧКУ)
  19. Рябчик малий (Fritillaria meleagroides Patrin ex Schult. et Schult. f.) (ЧКУ)
  20. Ситник круглоплодий (Juncus sphaerocarpus Nees) (ЧКУ)
  21. Тюльпан скіфський (Tulipa scythica Klokov et Zoz) (ЧКУ)
  22. Тюльпан Шренка (Tulipa schrenkii Regel) (ЧКУ)
  23. Ферула східна (Ferula orienthalis L.) (БЕРН)
  24. Часник Реґеля (Allium regelianum A.Becker ex Iljin) (МСОП, ЄЧС, БЕРН, ЧКУ)
  25. Часник скіфський (Allium scythicum Zoz) (ЄЧС, ЧКУ)
  26. Щавель український (Rumex ucranicus Fisch. ex Spreng.) (ЄЧС)

До ІІ видання Зеленої книги України (2009) занесені 5 формацій рослинності асканійського степу: мигдалю степового (Amygdaleta nanae), карагани скіфської (Caraganeta scythicae), ковили Лессінга (Stipeta lessingianae), ковили української (Stipeta ucrainicae) та ковили волосистої (Stipeta capillatae)[61].

Тваринний світ

[ред. | ред. код]

У заповіднику зареєстровано близько 1160 видів членистоногих. Герпетофауна представлена 2 видами земноводних (ропуха зелена, жаба озерна) і 7 видами плазунів (ящірка прудка, вужі звичайний і водяний, мідянка звичайна, полози жовточеревий і сарматський, гадюка степова). До аборигенної теріофауни входять, за різними даними, близько 25 видів ссавців, у тому числі лисиця, заєць сірий, тхір степовий, куниця кам'яна, 11 видів гризунів (бабак степовий, ховрах малий, тушкан великий, сліпачок звичайний, хом'як звичайний, хом'ячок сірий, полівка гуртова та ін.), 3 види кажанів (вечірниця руда, нетопир карлик, лилик двоколірний), білозубка мала; нерегулярно на заповідній території з'являються вовк, сарна європейська, асканійський олень благородний і дика свиня. У різні пори року пролітає понад 270 видів птахів, з яких 107 видів залишаються на гніздування. Серед них є багато раритетних видів тварин, занесених до Червоної книги України та інших природоохоронних документів[59][62][63].

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://www.unesco.org/new/en/natural-sciences/environment/ecological-sciences/biosphere-reserves/europe-north-america/ukraine/askaniya-nova/
  2. ↑ Шарлемань М. В. До походження назви «Чаплі». Вісник природознавства, 1927. № 1-2. С.66-67.
  3. ↑ Біосферний заповідник "Асканія-Нова" - фото, цікаві факти, як доїхати? | nationalparks (укр.). 3 березня 2018. Архів оригіналу за 26 вересня 2021. Процитовано 26 вересня 2021.
  4. ↑ ASKANIJA NOVA Climate Normals 1961–1990. Національне управління океанічних і атмосферних досліджень. Архів оригіналу за 30 травня 2020. Процитовано 11 березня 2021.
  5. ↑ Олександр Янковський; Олена Бадюк (29 березня 2023). «Це катастрофа. Скрізь військові РФ». Що відбувається із заповідниками та національними парками в окупації?. Радіо Свобода. Архів оригіналу за 2 червня 2025.
  6. ↑ Анна Войтко (9 лютого 2023). «Асканія-Нова»: хто мешкає в українському заповіднику міжнародного значення. Одеське життя. Архів оригіналу за 22 червня 2026.
  7. 1 2 «Асканія-Нова»: що відбувається в біосферному резерваті, окупованому з перших днів війни?. Рубрика. 6 лютого 2024. Архів оригіналу за 22 червня 2026.
  8. 1 2 «Асканія-Нова» втрачає рідкісних тварин внаслідок дій окупаційного керівництва. Нижні Сірогози.City. 14 травня 2024. Архів оригіналу за 22 червня 2026.
  9. 1 2 Ангеліна Мерва (21 серпня 2024). Заповідник Асканія-Нова зазнав втрат, але ні про яке знищення території не йдеться. Що відбувається зараз на тимчасово окупованій території?. Ursa.Media. Архів оригіналу за 22 червня 2026.
  10. ↑ Василевська, Єва (24 березня 2025). Збитки від вивезення росіянами рідкісних тварин із заповідника «Асканія-Нова» оцінили більш ніж у 85 млн грн. МОСТ. Архів оригіналу за 10 липня 2026. Процитовано 10 липня 2026.
  11. ↑ Наближення лінії фронту означатиме невідворотні втрати у заповіднику «Асканія-Нова» - директор. Укрінформ. 4 травня 2023. Архів оригіналу за 21 червня 2026.
  12. ↑ Євгенія Весна (17.04.2023). «Або ця колекція загине, або там залишаться люди»: директор Асканії-Нова про майбутнє окупованого заповідника. Гривна. Архів оригіналу за 8 липня 2026.
  13. ↑ Євгенія Корольова (8 квітня 2022). "Асканія-Нова" на Херсонщині просить допомогти зебрам та антилопам. Focus. Архів оригіналу за 22 червня 2026.
  14. ↑ Новини Приазов'я (9 квітня 2022). Херсонський заповідник «Асканія-Нова» в окупації збирає пожертви через брак коштів. Радіо Свобода. Архів оригіналу за 6 липня 2022. Процитовано 19 серпня 2022.
  15. ↑ Тварин заповідника "Асканія-Нова" врятували від голоду, — UAnimals. Focus. 13 квітня 2022. Архів оригіналу за 22 червня 2026.
  16. ↑ Природні парки та заповідники на окупованих територіях: як під час війни виживає Асканія-Нова. Рубрика. 11 жовтня 2022. Архів оригіналу за 22 червня 2026.
  17. 1 2 Андрій Гарасим (31 березня 2023). Заповідник “Асканія-Нова” рік проіснував в окупації як українська установа. Як це вдалося. Texty.org.ua. Архів оригіналу за 21 червня 2026.
  18. ↑ Найбільший степовий заповідник Європи потребує допомоги. Dnipro Today. 14 серпня 2023.
  19. ↑ Таміла Іванова (25 березня 2023). Російські окупанти встановили контроль над заповідником "Асканія-Нова". Суспільне Херсон. Архів оригіналу за 21 червня 2026.
  20. ↑ Іван Носальський (25 березня 2023). Окупанти взяли під контроль заповідник "Асканія-Нова". РБК-Україна. Архів оригіналу за 21 червня 2026.
  21. ↑ Станіслав Іванов (25.07.2023). На Херсонщині окупанти перетворили заповідник “Асканія-Нова” на режимний об’єкт. Гривна. Архів оригіналу за 8 липня 2026.
  22. ↑ Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб Російської Федерації щодо Государственного автономного учреждения «Биосферный заповедник "Аскания-Нова"» (PDF). Центр журналістських розслідувань. Архів оригіналу (PDF) за 10 липня 2026. Процитовано 10 липня 2026.
  23. ↑ Таміла Іванова (23 квітня 2023). Полювання на тварин, викрадена техніка, замінування: що відбувається в заповідниках та нацпарках Херсонщини. Суспільне Херсон. Архів оригіналу за 22 червня 2026.
  24. ↑ Антон Григоров (1 квітня 2024). Росія вивозить тварин з Асканії-Нової. Навіщо це окупаційній владі?. Omore.City. Архів оригіналу за 22 червня 2026.
  25. ↑ Гусаков, В'ячеслав (7 грудня 2024). Окупанти зареєстрували за законами РФ заповідник «Асканія-Нова». МОСТ. Архів оригіналу за 10 липня 2026. Процитовано 10 липня 2026.
  26. ↑ Ярослава Борзова (6 листопада 2023). Окупанти крадуть тварин з унікального заповідника "Асканія-Нова". РБК-Україна. Архів оригіналу за 22 червня 2026.
  27. ↑ Росіяни вивезли з окупованої «Асканії-Нової» до РФ червонокнижних тварин. Нижні Сірогози.City. 5 грудня 2023. Архів оригіналу за 22 червня 2026.
  28. ↑ З "Асканії-Нової" на Херсонщині незаконно вивезли тварин в рамках обміну з російськими заповідниками. Суспільне Херсон. 5 грудня 2023. Архів оригіналу за 21 червня 2026.
  29. ↑ Із заповідника «Асканія-Нова» до Росії вивезли червонокнижних тварин – українська влада. Крим.Реалії (ua.krymr.com). 6 грудня 2023. Архів оригіналу за 21 червня 2026.
  30. ↑ Станіслав Іванов (06.11.2023). Російські окупанти викрали тварин із заповідника «Асканія-Нова». Гривна. Архів оригіналу за 8 липня 2026.
  31. ↑ Станіслав Іванов (07.11.2023). Керівництво заповідника “Асканія-Нова” прокоментувало інформацію про викрадення окупантами тварин. Гривна. Архів оригіналу за 8 липня 2026.
  32. ↑ Марина Поліщук (06.12.2023). Під виглядом обміну окупанти викрали із заповідника «Асканія-Нова» рідкісних тварин. Гривна. Архів оригіналу за 8 липня 2026.
  33. ↑ Загарбники вивозять тварин із заповідника «Асканія-Нова». Укрінформ. 24 квітня 2024. Архів оригіналу за 21 червня 2026.
  34. ↑ Вивозив рідкісних тварин із заповідника «Асканія-Нова»: окупаційного «директора» засуджено до 15 років. АрміяInform. 9 квітня 2026. Архів оригіналу за 10 липня 2026.
  35. ↑ Котляренко, Кароліна (9 квітня 2026). В Україні вперше винесли вирок за злочин проти природно-заповідного фонду. Засуджено окупаційного директора заповідника на Херсонщині. МОСТ. Архів оригіналу за 10 липня 2026. Процитовано 10 липня 2026.
  36. ↑ Василевська, Єва (24 червня 2026). Власнику кримського парку «Тайган», який разом зі спільником вивіз тварин із «Асканії-Нова», оголосили підозру. МОСТ. Архів оригіналу за 10 липня 2026. Процитовано 10 липня 2026.
  37. ↑ Слободенюк, Людмила (25 червня 2026). Україна оголосила підозру Олегу Зубкову через вивезення тварин із заповідника «Асканія-Нова» до Криму. Суспільне Крим. Архів оригіналу за 10 липня 2026. Процитовано 10 липня 2026.
  38. ↑ Олегу Зубкову, власнику сафарі-парку і фігуранту ЦЖР, повідомили підозру за вивезення тварин із заповідника «Асканія-Нова» на Херсонщині. Центр журналістських розслідувань. 24 червня 2026. Архів оригіналу за 10 липня 2026. Процитовано 10 липня 2026.
  39. ↑ Ірина Костенко (19 серпня 2024). "Асканію-Нову" знищують окупанти. Чим унікальний заповідник і що з ним зараз. РБК-Україна. Архів оригіналу за 22 червня 2026.
  40. ↑ На Херсонщині горів захоплений росією заповідник «Асканія-Нова». Укрінформ. 23 серпня 2023. Архів оригіналу за 22 червня 2026.
  41. ↑ Юлія Гаюк (7 вересня 2023). Окупована "Асканія-Нова" 7 разів масштабно горіла. Яка зараз ситуація у заповіднику (фото і відео). РБК-Україна. Архів оригіналу за 22 червня 2026.
  42. ↑ Олександр Матвієнко (2 вересня 2023). На окупованому Півдні палає заповідник "Асканія-Нова", — Міндовкілля (відео). Focus. Архів оригіналу за 22 червня 2026.
  43. ↑ Сім пожеж в окупованому заповіднику Асканія-Нова: наслідки, втрати та нові ризики. Нижні Сірогози.City. 7 вересня 2023. Архів оригіналу за 22 червня 2026.
  44. ↑ Василевська, Єва (1 липня 2026). У заповіднику «Асканія-Нова» через дії окупантів наприкінці червня вигоріло майже 2 тисячі гектарів заповідного степу. МОСТ. Архів оригіналу за 10 липня 2026. Процитовано 10 липня 2026.
  45. ↑ Доценко, Маргарита (3 липня 2026). Окупаційна влада заявила про понад 2 тисячі гектарів випаленої території в заповіднику «Асканія-Нова». МОСТ. Архів оригіналу за 10 липня 2026. Процитовано 10 липня 2026.
  46. ↑ Рогова, Маргарита (9 липня 2026). За два тижні в «Асканії-Нова» вигоріла чверть заповідного степу. МОСТ. Архів оригіналу за 10 липня 2026. Процитовано 10 липня 2026.
  47. ↑ Ганна Терзівець (27 червня 2024). Другий шанс для Тарутинського степу: унікальний заповідник відновлюється після розорення. Одеса Life. Архів оригіналу за 22 червня 2026.
  48. ↑ Кулани, бабаки та лані: заповідник за зразком «Асканії-Нова» створять на півдні Одещини. Думська. 18 червня 2025. Архів оригіналу за 22 червня 2026.
  49. ↑ Біосферний заповідник «Асканія-Нова» отримав 67 гектарів на Одещині для нового підрозділу. ХЕРСОН Онлайн. 10 червня 2025. Архів оригіналу за 22 червня 2026.
  50. ↑ Асканія-Нова і Буджак: як спільні зусилля рятують природу українського Півдня. Intent Press. 10 червня 2025. Архів оригіналу за 22 червня 2026.
  51. ↑ Як громада Болградщини з ГО Rewilding Ukraine та заповідником «Асканія-Нова» відновлюватимуть природний комплекс Буджацьких степів. Південь сьогодні. 11 червня 2025. Архів оригіналу за 22 червня 2026.
  52. ↑ «Асканія-Нова»: як досвід окупації змінив долю заповідника. Українська природоохоронна група. 1 липня 2026. Архів оригіналу за 8 липня 2026. Процитовано 8 липня 2026.
  53. ↑ Про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2021 році. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 12 травня 2026.
  54. ↑ Про відзначення 100-річчя утворення заповідника в Асканії-Новій. Архів оригіналу за 7 квітня 2017. Процитовано 26 травня 2022.
  55. ↑ 100-річчя біосферного заповідника «Асканія-Нова». Архів оригіналу за 13 травня 2016. Процитовано 13 квітня 2016.
  56. ↑ Асканія-Нова | 7 чудес України. Архів оригіналу за 30 квітня 2019. Процитовано 30 квітня 2019. [Архівовано 2019-04-30 у Wayback Machine.]
  57. ↑ Інформація на сайті «7 чудес України». Архів оригіналу за 1 грудня 2012. Процитовано 13 квітня 2016.
  58. ↑ MONITOR., WHOLE SKY, URL., OCLC 796720402, процитовано 24 лютого 2022
  59. 1 2 Заповедники СССР: Заповедники Украины и Молдавии / Отв. ред. В. Е. Соколов, Е. Е. Сыроечковский. — М. : Мысль, 1987. — 271 с. (с. 114—138)
  60. ↑ Shapoval V.V. Re-inventory results of a vascular flora of the ascanian steppe for 2003—2010 // 8th European Dry Grassland Meeting. Dry Grassland of Europe: biodiversity, classification, conservation and management, Uman, 13—17 June 2011: Abstracts & Excursion Guides.  — Uman: Publisher-polygraphic center «Vizavi», 2011. — P. 58.
  61. 1 2 Фіторізноманіття заповідників і національних природних парків України. Ч.1. Біосферні заповідники. Природні заповідники / Колектив авторів під ред. В.А. Онищенка і Т.Л. Андрієнко — Київ: Фітосоціоцентр, 2012. — 406 с. (с. 13—30) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 жовтня 2015. Процитовано 8 січня 2016.
  62. ↑ Петроченко В. І. Природа України. Тваринний світ. Земноводні. Плазуни : біогеограф. атлас — Запоріжжя, 2014. — 32 с.
  63. ↑ Фауна України. Охоронні категорії: довідник / За ред. О. В. Годлевської, Г. В. Фесенка. — Київ, 2010. — 80 с

Література про заповідник «Асканія-Нова»

[ред. | ред. код]

Найважливіші публікації з історії заповідника

[ред. | ред. код]

1845

  • Teetzmann Franz. Ueber die Südrussischen Steppen und über die darinim Taurischen Gouvernement belegenen Besitzungen des Herzogs von Anhalt-Köthen. Beiträgezur Kenntniss des Russischen Reiches und der angränzenden Länder Asiens. Elftes Bändchen. St. Petersburg, 1845. S. 3–137.

1889

  • Falz-Fein. Creation d'un Jardin Zoologiqueen Russie par M. Falz-Fein. Bulletin Bimensuel de la Societe Nationale D'Acclimatation de France. 4 Serie-Tome VI. 1889. Trente-Sixiemeannee. Paris au Siege de la Societe, 20 Novembre1889. P. 953—956.

1903

  • Heck L. Im Zoologischen Paradiesgarten. Herbsttage in Friedrich Falz-Fein. Tierpark zu Askania-Nova. Mit 38 Abb. In der Taurischen Steppe Herbsttage bei Friedrich Falz-Fein in Askania Nova Von Prof. Dr. L. Heck Direktor des Zoologischen Gartens in Berlin, 1902—1903. S. 17-38.
  • Heck L. Steppe und Steppen wirtschaft. Herbsttage in Friedrich Falz-Fein. In der Taurischen Steppe Herbsttage bei Friedrich Falz-Fein in Askania Nova Von Prof. Dr. L. Heck Direktor des Zoologischen Gartens in Berlin, 1902—1903. S. 1-16.

1911

  • Иванов М. Ф. Акклиматизационный зоологический сад Ф. Э. Фальц-Фейна в Аскании-Нова Таврической губернии. Естествознание и география, 1911. № 3. С. 1–19.
  • Малышев С. Зоологический Сад Ф. — Фейна (к отчету о командировке в Аск. -Нова). Труды СПБ Общ. Естествоиспытателей, 1911. № 5-7. С. 253—270.
  • Марков М. Аскания-Нова. Любитель природы, 1911. № 12. С. 385—392.

1913

  • Soffel Karl und Else. ImSteppenparkzuAskania-Nova. EinTierparadies in Sud-Russland. WestermannsMonatshefte. Braunschweig und Berlin, 1913. 1 12. S. 393—478.
  • Пачоскій І. К. Ботаническая экскурсія въ Асканія Нова и на Сивашъ. Записки Крымского общества естествоиспытателей и любителей природы, 1913. Т. 2. С. 128—148.

1915

  • Залесскій К. Заповедная степь Ф. Э. Фальцъ-Фейна въ Асканіи-Новой. Бюллетени Харьковскаго обществава любителей природы,1915. № 5. С. 17-32.
  • Козлов П. К. Аскания — Нова. Первые опыты акклиматизации животных в России. «Постоянная комиссия народных чтений при Министерстве Народного Просвещения». № 309, 1915. 43 с.
  • Козлов П. К. В южно-русских степях. Газета «Русские Ведомости», 136 от 14/VI- 1915 г.

1918

  • Къ судьбамъ Асканіи-Нова. Бюллетень Харьковскаго общества любителей природы, 1918. № 1. С.13.
  • Козлова Е. В. Письма из земного рая (Асканія-Нова). Бюллетени Харьковскаго общества любителей природы, 1918. № 1. С. 1-6.

1919

  • Falz-Fein Fr. Berichtüber die Falz-Fein-Sitzung in der Staatlichen Stellefür Naturdenkmalp flege in Preußen, Berlin am 1. Februar 1919. Sonderabdruckaus: Beitragezur Naturdenkmalp flege, Band VI, Heft 3. Berlin, 1919. S. 249—287.
  • Falz-Fein Fr. Einigesüber den Tierpark von Askania Nova und seine Entstehung.Sitzungsbericht der Gesellschaft naturforschen der Freundezu Berlin. 1919. № 7. S. 296—302.
  • Falz-Fein, Friedrich. Über das letzteAuftreten des Wildpferdes in Südrußland, Taurisches Gouvernementaus: Ges. Naturf. Freunde Berlinann 1919. nr. 5. P. 196—205.
  • Шарлемань М. «Асканія Нова» — перший народній заповідний парк. Вісти природничої секції Українського наукового товариства, 1919. Т. 1. число 3/4. С. 122.

1921

  • Шарлемань М. Перший державний Степовий Заповідник «Асканія Нова». Київ, 1921. 8 с.

1922

  • Яната О. Асканія-Нова: Перший степовий заповідник України. Наука на Україні, 1922. № 2. С. 124—127.

1923

  • Аверин В. Г. Аскания-Нова. Охота и Рыболовство, 1923. № 5-6. С. 31-54.
  • Браунер А. А. Аскания-Нова. Южная охота, 1923. № 6–8. С. 15–16.
  • Пачосский И. К. Наблюдения над растительным покровом степей Аскании-Нова. Известия Государственного Степного Заповедника Аскания-Нова. Херсон: Гостипография № 2 имени В. И. Ленина, 1923. № 2. С.1-32.
  • Пачоский И. К. Список растений, обитающих на территории Государственного заповедника «Аскания-Нова». Известия Государственного Степного Заповедника Аскания-Нова. Херсон: Гостипография № 2 имени В. И. Ленина, 1923. № 2. С.97-144.
  • Снігиревський C. Список птахів, що спостерігалися на островах Сиваша-Петрівка і Узган-Тугай з 13 по 15 травня 1922 року. Український зоологічний журнал. Бюлетень зоологічної секції. Ч. 2., 1923. С. 6-10.

1924

  • Дергунов Н. И. Дикая фауна Аскании. Аскания-Нова. Степной заповедник Украины. Сб. статей под ред. проф. М. Завадовского и Б. К. Фортунатова. Москва: Государственное издательство, 1924. С.199-260. (Природа и культура. Книга первая).
  • Завадовский М. Задачи и план работ Аскании-Нова: Планы исследования в зоопарке «Аскания Нова» по отделу экспериментальной биологии. Природа и охота на Украине, 1924. № 1 — 2. С. 237—239.
  • Завадовский М., Фортунатов Б. К судьбам Аскании-Нова. Известия, 1924. № 83 (10.04.1924).
  • Завадовский М. М. Общий очерк и история развития Аскании-Нова. Аскания-Нова. Степной заповедник Украины. Сб. статей под ред. проф. М. Завадовского и Б. К. Фортунатова. Москва: Государственное издательство, 1924. С. 1-60. (Природа и культура. Книга первая).
  • Кожевников Г., Кулагин и Завдовский М., Фортунатов Б. К судьбам «Аскания-Нова». Известия Ц. И. К. Союза С. С. Р. и В. Ц. И. К. Совет, 1924. № 83/2118 (10 апр.) 4.
  • Фортунатов Б. К. Два года жизни Аскании-Нова (1921—1922).Аскания-Нова. Степной заповедник Украины. Сб. статей под ред. проф. М. Завадовского и Б. К. Фортунатова. Москва: Государственное издательство, 1924. С. 61-80. (Природа и культура. Книга первая).
  • Фортунатов Б. К. Зоопарк. Аскания-Нова. Степной заповедник Украины. Сборник статей под ред. проф. М. Завадовского и Б. К. Фортунатова. Москва: Государственное издательство, 1924. С. 115—197. (Природа и культура. Книга первая)

1926

  • Десятова-Шостенко Н. Растительность 1-го Государственного заповедника «Чапли» (Аскания-Нова) им. X. Раковского. Дневник Всесоюзного съезда ботаников в Москве в январе 1926 г. С. 78.
  • Теетцманн Ф. Про південно-російські степи та про маєтки герцога Ангальт-Кетенського, що знаходяться в Таврії. Вісті ДержавногоСтеповогоЗаповідника «Чаплі» ім. Х. Раковського (к. Асканія-Нова). Рік 1924. Т. ІІІ. Харків, 1926. С. 121—146.
  • Шарлемань М. Матеріали до орнітофауни Державного СтеповогозаповідникаЧаплі та його району. ВістіДержавногоСтеповогоЗаповідника «Чаплі» ім. Х. Раковського (к. Асканія-Нова). Рік 1924. Т. ІІІ. Харків, 1926. С. 47-94.
  • Шарлемань М., Снігіревський С. Матеріяли до бібліографії про Державний Степовий Заповідник «Чаплі», кол. «Асканія-Нова». Вісті Державного Степового Заповідника «Чаплі» ім. Х. Раковського (к. Асканія-Нова). Рік 1924. Т. ІІІ. Харків, 1926. С.105-108.

1927

  • Козлов П. Академик Козлов про сучасний стан Державного Заповідника «Чаплі» (кол. «Асканія-Нова») ім. Раковського. Вісник природознавства, 1927. № 3-4. С. 208—209.
  • Козлов П. Государственный заповедник Аскания-Нова. Известия, 1927. № 226 (4.10.1927).

1928

  • Браунер А. Список млекопитающих Заповедника Аскания-Нова. Вісті Державного степового заповідника «Чаплі» (Кол. «Асканія-Нова»). Харків: НКО, ДВУ, 1928.Т. IV. С.10-24.
  • Висоцький Г. М. Про лісові насадження парків Заповідника «Чаплі». Вісті Державного Степового Заповідника «Чаплі» ім. Х. Раковського (к. Асканія-Нова). Рік 1928.Т. IV. За редакцією колегії: Колодько М. М., Аверін В. Г., Гомон Ю. Т., Яната О. А. Харків, 1928. С. 69-80.
  • Десятова-Шостенко Н. А. Растительность гос заповедника «Чапли» (бывш. Аскания-Нова). Степной заповедник Чапли — Аскания Нова. Сб. статей под ред. М. Н. Колодько и Б. К. Фортунатова. М.-Л.:Гос.изд., 1928. С.125-145.
  • Десятова-Шостенко Н. А. и Шалыт М. Растительные ассоциации степей 1-го Государственного заповедника «Чапли» (бывш. Аскания-Нова). Дневник Всесоюзного съезда ботаников в Ленинграде в январе 1928 г. Ленинград, 1928. С. 224.
  • Савінов М., Францесон В. Доповідна записка про дослідження ґрунтів державного степового заповідника «Асканія-Нова» / Матеріяли, що за ними зроблено висновки експертної комісії. Підрозділ А. Доповіді установ заповідника. Вісті Державного Степового Заповідника «Чаплі» ім. Х. Раковського(к. Асканія-Нова). Рік 1926. Т. V. Харків, 1928. С. 89-90.
  • Савинов Н. И., Францессон В. А. Материалы к познанию почв и лессовой толщи степи Госзаповедника «Чапли». Вісті Державного степового заповідника «Чаплі», 1928. С. 30-111.
  • Соколов В. Материалы к изучению орнитофауны Первого Государственного Заповедника «Чапли». Вісті Державного Степового Заповідника «Чаплі» ім. Х. Раковського (к. Асканія-Нова). Рік 1928. Т.IV. / За редкцією колегії: Колодько М. М., Аверін В. Г., Гомон Ю. Т., Яната О. А. Харків, 1928. С. 26-68.
  • Шалит М. Колонія ангальтських поселенців «Асканія Нова» (3-ІІІ-1828) — І Державний Степовий Заповідник України «Чаплі» (1928). Вісник природознавства, 1928. № 3-4. С.157-167.

1929

  • Колодько М. До сторіччя і сучасного стану Асканії-Нова, нині Першого Степового Державного заповідника «Чаплі» (1828—1928). Вісті Державного Степового Заповідника «Чаплі» (к. Асканія-Нова). Т. VI (Рік 1928). Асканія-Нова, Мелітопольська округа: Видання Державного Степового Заповідника «Чаплі» (к. Асканія-Нова), 1929. С. 6-12.
  • Десятова-Шостенко Н., Шалит М. Бібліографія ДержавногоСтеповогоЗаповідника «Чаплі» (кол. Асканія-Нова). Вісті Державного Степового Заповідника «Чаплі» (к. Асканія-Нова). Т. VII (Рік 1928). За редакцією колегії: Машура С. (відп. редактор), Аверин В., Десятова-Шостенко Н., Колодько М., Проф. Яната О. Видання Державного Степового Заповідника «Чаплі» (к. Асканія-Нова). Асканія-Нова, Мелітопольська округа, 1929/1930. С. 201—203.
  • Медведев С. И. О распространении насекомых в Южном Заднепровье. Вісті Державного Степового Заповідника «Чаплі» (к. Асканія-Нова). Т. VII (Рік 1928). За редакцією колегії: Машура С. (відп. редактор), Аверин В., Десятова-Шостенко Н., Колодько М., Проф. Яната О. Видання Державного Степового Заповідника «Чаплі» (к. Асканія-Нова). Асканія-Нова, Мелітопольська округа, 1929/1930. С. 5-27.
  • Медведів С. Коротке попереднє повідомлення про характер ентомофавни природнього району заповідника Чаплі. Збірник праць зоологічного музею. Ч. 7: Праці науково-дослідного фізично-Математичного Відділу, 1929. Т. XIII, Вип. І. С. 21-26.
  • Шалит М. Великий Чапельський під в Асканії-Нова та його рослинність року 1927—1928.Вісті Державного Степового Заповідника «Чаплі» (к. Асканія-Нова). Т. VII (Рік 1928). редакцією колегії: Машура С. (відп. редактор), Аверин В., Десятова-Шостенко Н., Колодько М., Проф. Яната О. Видання Державного Степового Заповідника «Чаплі» (к. Асканія-Нова). Асканія-Нова, Мелітопольська округа, 1929/1930. С. 165—199.
  • Шалит М. Деяківідомості за процес відновлення степової рослинности на перелогах Державного степового заповідника"Чаплі" (кол. Асканія-Нова). Вісті Державного Степового Заповідника «Чаплі» (к. Асканія-Нова). Т. VII (Рік 1928). За редакцією колегії: Машура С. (відп. редактор), Аверин В., Десятова-Шостенко Н., Колодько М., Проф. Яната О. Видання Державного Степового Заповідника «Чаплі» (к. Асканія-Нова). Асканія-Нова, Мелітопольська округа, 1929/1930 р. С. 139—152.
  • Шарлемань М., Борзаківський О. Чаплі: Державний степовий заповідник. Х.; К., 1929. 48 с.

Основні джерела

[ред. | ред. код]

Видатні особистості, що працювали у заповіднику Асканія-Нова

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Зовнішні відеофайли
Кулани, олені та байбаки - нові жителі заповідника “Асканія-Нова” на Одещині на YouTube // Суспільне Одеса, 20 червня 2025.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Асканія-Нова (заповідник)

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Асканія-Нова_(заповідник)&oldid=48376210