Аскомікотові гриби
| ?Аскомікоти | |
|---|---|
 | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Гриби (Fungi) |
| Підцарство: | Вищі гриби (Dikarya) |
| Відділ: | Аскомікотові гриби (Ascomycota) |
| Підвідділи/Класи | |
| |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Ascomycota |
 Віківиди: | Ascomycota |
 EOL: | 5577 |
 ITIS: | 610624 |
 NCBI: | 4890 |
| MB: | 90031 |
| IF: | 90031 |
| Fossilworks: | 212606 |
Аскоміко́ти (від грец. ἀσκός — сумка), або аскоміцети[1] чи су́мчасті гриби́ (Ascomycota) — відділ грибів (підцарства вищих грибів, Dikarya), що об'єднує організми з септованим міцелієм і специфічними органами статевого спороношення — сумками (асками), що найчастіше містять по 8 аскоспор. Сумчасті гриби здатні до безстатевого спороношення (конідієношення), причому у багатьох випадках і статевий процес, і статеве спороношення втрачаються (такі види грибів раніше відносили до групи недосконалих грибів, Deuteromycota).
Аскомікоти — найбільший за кількістю видів відділ грибів: станом на 2008 рік до нього відносять понад 5 тисяч родів і 60 тисяч видів, що становить 2/3 всіх відомих видів грибів[2]. Серед них — багато дріжджів (у класі Saccharomycetes), вторинно одноклітинних організмів, зокрема пивні дріжджі (Saccharomyces cerevisiae). Крім того, до аскомікотів відносіть такі відомі гриби як зморшки, строчки і трюфелі, багато видів лишайників (асколишаї), наприклад Cladonia. Багато аскоміцетів є патогенами рослин: яблунева парша, ріжки, чорний сучок, борошниста роса. Представники іншого роду аскоміцетів, Penicillium, часто додають до сиру, з них же був виділений перший антибіотик — пеніцилін.
Відділ поділяють на три підвідділи й 15 класів:
- підвідділ тафріномікотинові, Taphrinomycotina (класи неолектоміцети — Neolectomycetes; пневмоцистідоміцети — Pneumocystidomycetes; схізосахароміцети — Schizosaccharomycetes; тафріноміцети — Taphrinomycetes);
- сахаромікотинові — Saccharomycotina (клас сахароміцети — Saccharomycetes);
- пеціцомікотинові — Pezizomycotina (класи артоніоміцети — Arthoniomycetes; дотідеоміцети — Dothideomycetes; евроціоміцети — Eurotiomycetes; лабульбеніоміцети — Laboulbeniomycetes; леканороміцети — Lecanoromycetes; леоціоміцети — Leotiomycetes; ліхіноміцети — Lichinomycetes; орбіліоміцети, Orbiliomycetes; пеціцоміцети — Pezizomycetes; сордаріоміцети — Sordariomycetes). Ще виділяють клас ґеоґлосоміцети — Geoglossomycetes[3].
- ↑ І. О. Дудка. Сумчасті гриби [Архівовано 19 травня 2017 у Wayback Machine.] // УРЕ
- ↑ Ainsworth G. C. Ainsworth & Bisby's Dictionary of the Fungi. — 10 ed. — CABI, 2008. — P. 474. — ISBN 9780851998268.
- ↑ Калинець-Мамчур, 2011, p. 28—29.
- Калинець-Мамчур З. Словник-довідник з альґології та мікології : для студ. вищ. навч. закл.. — Львів : Львівський національний університет імені Івана Франка, 2011. — 399 с. — (Біологічні студії)..
- І. О. Дудка. Сумчасті гриби [Архівовано 19 травня 2017 у Wayback Machine.] // УРЕ
 |
 |
Це незавершена стаття з мікології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |