Аспасія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аспасія
Aspasie - Musée de Pergame - Berlin.jpg
Народилася 470 до н. е.[1]
Мілет, Туреччина[1]
Померла 400 до н. е.
Афіни, Стародавні Афіни
Діяльність поетеса, філософ, гетера, письменниця
Галузь поезія
У шлюбі з Перикл[2][1] і Lysicles[d][3][2]
Діти Перикл Молодший[d][4]

Аспа́сія (грец. Ἀσπασία; * близько 470 до н. е [5]. — † невідомо) — одна з найвидатніших жінок Стародавньої Греції, дружина Перикла, родом із Мілета.

Завдяки розумові, всебічній освіченості й красі Аспасії її дім став своєрідним осередком культурного життя Афін. Політичні супротивники Перикла обвинуватили Аспасію в блюзнірстві, але суд виправдав її.

Біографія[ред. | ред. код]

Аспасія народилась близько 470 р. до Р. Х. в Мілеті, у родині Аксіоха. Втім, сім'я доволі швидко переселилась в Атени, де дівчина швидко здобула авторитет у вищих колах тогочасного суспільства. Вважають, що Аспасія завойовувала прихильність до себе своєю непересічною вродою, дивовижною грацією, вродженим розумом та непересічною освіченістю. З часом її помешкання стало місцем, куди стікались місцеві інтелектуали, талановиті митці, а також впливова та заможна знать. На такі зібрання вельможі нерідко брали із собою і своїх дружин, що здебільшого суперечило тогочасним звичаям. Серед інших її також нерідко навідував і сам Сократ. Невдовзі в дівчину закохався відомий політик, стратег та оратор - Перікл і, покинувши свою першу дружину, одружився з Аспасією (бл. 445 р. до Р. Х.). Варто зазначити, що після цієї події місцеві насмішки не оминули її персони: часто позаочі Аспасію називали Героєм Олімпійця-Перікла, а також Омфалою та Деянірою нового Геркулеса. Окрім цього, вона отримувала чимало звинувачень від політичних противників Перікла. До прикладу, її вважали причиною війни між атенянами та жителями острова Самос. Знаменитий комедіограф Арістофан звинувачував саме Аспасію в початку Пелопоннеської війни, мовляв, що військові дії почалися через викрадення меггарцями деяких із її служниць. Втім, наразі такі закиди видаються безпідставними, адже сучасник тих подій видатний історик Фукідід у своїй праці "Історія Пелопоннеської війни" аніяким чином не згадує ім'я Аспасії. Герміпп, комік та противник Перікла, що боявся відкрито висміювати останнього, у своїх комедіях (бл. 432 р. до Р. Х.) закидав його дружині непошанування богів. Натомість Перікл виступив проти такого наклепу на Аспасію та майстерністю свого слова переконав суддів у протилежному.

По смерті Перікла Аспасія вийшла заміж за народного вождя Лісікла, атенського стратега та народного вождя, який також був впливовою людиною, однак дуже скоро помер. Про пізніші роки життя Аспасії мало що відомо. Невідомо, наприклад те, чи вона була вона живою, коли її син Перікл Молодший був обраний воєначальником або коли його присудили до страти після поразки. Однак достоту відомо, що її ім'я стало знаменитим і поза межами Греції - сардський цар Кір називав її ім'ям свою фаворитку - фокеянку Мільто.[6]

На честь Аспасії названий астероїд (409) Аспасія, відкритий в 1895 році.

Міфологічність особи Аспасії[ред. | ред. код]

Образ високоінтелектуальної жінки не був характерним для античної літератури загалом, однак все ж віднаходимо його у славнозвісному "Бенкеті" Платона. Йдеться про жрицю з Мантінеї на ім'я Діотима (грец. Διοτίμα), котра грає у творі чи не найважливішу роль. Саме вона висловлює одну з ключових ідей твору - ідею Платонічної любові. У перекладі з грецької ім'я Діотима (Διοτίμα ← Δίας (Зевс) + τιμή (честь)) означає «честь Зевса» або «та, яку поважає Зевс». Деякі вчені ХІХ - поч. ХХ ст. вважали, що Платон використав саме реальну особу Аспасії, другої дружини Перікла, як прототип своєї героїні Діотими, адже був неабияк вражений її непересічним розумом та кмітливістю. Проти такої гіпотези свідчить діалог Платона «Μενέξενоς» (Menexenos), де Аспасія натомість виступає як героїня під своїм власним іменем. З цього дослідники висновують, що Платон не був схильний використовувати вигадані імена і Діотима - реальна історична особа.[7]

В літературі[ред. | ред. код]

  • Аспасія та Перікл - головні герої історичного роману Георгія Гуліа "Чоловік з Атен. Хроніка з шести книг" (1969)
  • Історико-художня біографія Аспасії та Перікла, описана Олександром Кравчуком у творі "Перікл і Аспасія" (1991)
  • Художній роман Джудіт Тарр "Дочка Орла" (1995)

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

[5] D. Nails, The People of Plato, 58—59.

[6] Аспазия // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. Андреевский — СПб.: Брокгауз — Ефрон, 1890. — Т. II. — С. 299–300.

[7] Wider, Kathleen (1986-03). Women Philosophers in the Ancient Greek World: Donning the Mantle. Hypatia 1 (1). с. 21–62. ISSN 0887-5367

Література[ред. | ред. код]


  1. а б в Аспазия // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. АндреевскийСанкт-Петербург: Брокгауз — Ефрон, 1890. — Т. II. — С. 299–300.
  2. а б Любкер Ф. Aspasia // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, Л. А. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — Санкт-Петербург: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 169–170.
  3. Любкер Ф. Lysicles // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, Л. А. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — Санкт-Петербург: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 803.
  4. Любкер Ф. Pericles // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, Л. А. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — Санкт-Петербург: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 1008–1010.
  5. а б Provencal, Vernon; Nails, Debra (2004). The People of Plato: A Prosopography of Plato and Other Socratics. Phoenix 58 (3/4). с. 365. ISSN 0031-8299. doi:10.2307/4135181. Процитовано 2019-11-17. 
  6. а б Agadjanian, Alexander (2018). Smirnov, M.Yu. (ed.) (2017) Entsiklopedicheskij slovar’ sotsiologii religii [Encyclopedic Dictionary of Sociology of Religion]. Saint-Petersburg: Platonovskoe Filosofskoe Obshchestvo. — 508 p. (in Russian). State Religion and Church in Russia and Worldwide 36 (3). с. 238–244. ISSN 2073-7203. doi:10.22394/2073-7203-2018-36-3-238-244. Процитовано 2019-11-17. 
  7. а б Wider, Kathleen (1986-03). Women Philosophers in the Ancient Greek World: Donning the Mantle. Hypatia 1 (1). с. 21–62. ISSN 0887-5367. doi:10.1111/j.1527-2001.1986.tb00521.x. Процитовано 2019-11-18.